Апеляційний суд міста Києва
Справа № 11 кп/796/41/2014
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді Кепкал Л.І.,
суддів Ковальської В.В., Кияшка О.А.,
при секретарях Ковбі А.В., Саєнко Д.С., Кацідим В.О., Сологуб В.І.,
за участю прокурорів Глиняного С.В., Отроша В.М.,
потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника цивільного позивача - ОСОБА_3
представника цивільного
відповідача ОСОБА_4,
захисника ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6
розглянувши в приміщенні суду у відритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги: потерпілого - цивільного позивача ОСОБА_1, представника цивільного позивача ОСОБА_7 - ОСОБА_3, потерпілого- цивільного позивача ОСОБА_2 та прокурора у кримінальному провадженні Літавського Т.В. на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 04 листопада 2013 року у кримінальному провадженні № 120 131 100 000 002 19, -
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Чигирин Березівського району Одеської області, громадянин України, з середньою освітою, маючий малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,
- визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і йому призначено покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком - 3 (три) роки. На підставі ст. 76 КК України ОСОБА_6 зобов'язано: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
В задоволенні цивільного позову старшого прокурора відділу прокуратури м. Києва ЛітавськогоТ.В., поданого в інтересах Київської обласної клінічної лікарні, Київської міської клінічної лікарні № 17, ДУ "Інститут нейрохірургії ім. Академіка Ромоданова А.П. АМН України" про стягнення з ОСОБА_6: на користь Київської міської клінічної лікарні № 17 - витрат на лікування ОСОБА_10, ОСОБА_2 в сумі 6 724 грн. 05 коп.; на користь Київської обласної клінічної лікарні - витрат на лікування ОСОБА_10, ОСОБА_11 в сумі 6 479 грн. 88 коп.; на користь ДУ "Інститут нейрохірургії ім. Академіка Ромоданова А.П. АМН України" - витрат на лікування ОСОБА_1 в сумі 1 926 грн. - відмовлено.
В задоволенні цивільного позову ОСОБА_2 про стягнення з ТОВ "Авто-Караван" матеріальної шкоди в сумі 510 грн., моральної шкоди в сумі 45 000 грн.; про стягнення з ТзДВ "СТзДВ "Глобус" матеріальної шкоди в сумі 31 490 грн., страхового відшкодування в сумі 50 000 грн. - відмовлено.
В задоволенні цивільного позову ОСОБА_10 про стягнення з ТОВ "Авто-Караван" матеріальної шкоди в сумі 510 грн., моральної шкоди в сумі 45 000 грн.; про стягнення з ТзДВ "СТзДВ "Глобус" матеріальної шкоди в сумі 3 390 грн., моральної шкоди в сумі 5 000грн. - відмовлено.
В задоволенні цивільного позову ОСОБА_11 про стягнення з ТОВ "Авто-Караван" матеріальної шкоди в сумі 510 грн., моральної шкоди в сумі 45 000 грн.; про стягнення з ТзДВ "СТзДВ "Глобус" матеріальної шкоди в сумі 4 490 грн., моральної шкоди в сумі 5 000грн. - відмовлено.
В задоволенні цивільного позову ОСОБА_12 про стягнення з ОСОБА_6, ТОВ "Авто-Караван", ТзДВ "СТзДВ "Глобус" в рівних долях моральної шкоди в сумі 30 000 грн.; про стягнення з ТзДВ "СТзДВ "Глобус" матеріальної шкоди в сумі 2 356 грн. 01 коп. - відмовлено.
В задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 про стягнення з ТзДВ "СТзДВ "Глобус" матеріальної шкоди в сумі 2 344 грн. 70 коп., моральної шкоди в сумі 2 550 грн.; про стягнення з ТОВ "Авто-Караван" моральної шкоди в сумі 147 450 грн. - відмовлено.
Цивільний позов ОСОБА_7 - задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Авто-Караван" на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 510 грн. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 13 110 грн. 48 коп.
По справі вирішено питання речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винним в тому, що він, будучи особою, яка керує транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження та тяжкі тілесні ушкодження за наступних обставин.
ОСОБА_6 09.10.2011 року приблизно о 09 год. 30 хв., керуючи технічно несправним автобусом «Мерседес Бенц-Дрогмюлер» д.н.з. НОМЕР_1, на передньому сидінні якого знаходився пасажир ОСОБА_2, рухаючись по мокрому асфальтобетонному покриттю в другій смузі руху при наявності трьох смуг попутного напрямку руху проїзної частини бул. Чоколівського зі сторони пл. Космонавтів в напрямку вул. Уманської в м. Києві, поблизу перехрестя з вул. Міцкевича, порушуючи п.п. 1.5, 2.3 б), 10.1, 12.1 ПДР України, допустив зіткнення передньою частиною керованого ним автобуса із задньою частиною нерухомого автобуса «Богдан-А 092» д.н.з. НОМЕР_6, під керуванням водія ОСОБА_14, який стояв на зупинці громадського транспорту в правій смузі попутного напрямку руху та здійснював висадку/посадку пасажирів, серед яких були пасажири ОСОБА_1 і ОСОБА_12, а на тротуарі біля даного автобуса стояли пішоходи ОСОБА_10 і ОСОБА_11.
Після зіткнення автобус «Богдан А 092» розпочав некерований рух вперед і правою боковою частиною скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_10 і ОСОБА_11, після чого, зіткнувся з автомобілем «Фольксваген-Поло» д.н.з. НОМЕР_8, під керуванням водія ОСОБА_7, який, в свою чергу, змістився вперед і зіткнувся з автомобілем «ВАЗ-21214» д.н.з. НОМЕР_9, під керуванням водія ОСОБА_15, а останній, змістившись вперед, зіткнувся з автомобілем «Богдан А091», д.н.з. НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_16, який, в свою чергу, змістився вперед і зіткнувся з автобусом «Богдан-А09202», д.н.з. НОМЕР_5, під керуванням водія ОСОБА_17
Вказані транспортні засоби зупинилися в правій смузі бул.Чоколівського перед регульованим перехрестям з вул. Уманською.
Своїми діями ОСОБА_6 порушив п.п. 1.5, 2.3.б), 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України, а саме:
П.1.5 - дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
П. 2.3.б) - для забезпечення безпеки дорожнього руху, водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим транспортним засобом у дорозі;
П. 10.1 - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху, водій повинен переконати, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
П. 12.1 - під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
В результаті ДТП, пасажиру автобуса «Мерседес Бенц-Дрогмюлер» д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_2 завдані тілесні ушкодження у вигляді: відкритої травми лівого стегна; забійно- рваної рани нижньої третини лівої стегнової кістки, що відносяться до тяжкого тілесного ушкодження; пішоходам: ОСОБА_10 - у вигляді закритої черепно-мозкової травми: садна голови; лінійний перелом скроневої кістки з переходом на пірамідку (середня черепна ямка), що відносяться до тяжкого тілесного ушкодження; ОСОБА_11 - у вигляді закритої черепно-мозкової травми: забійна рана голови; перелом лобної та скроневої кісток з права (у середній черепній ямці); перелом потиличної кістки (у задній черепній ямці); геморагічні нашарування над лобною часткою справа, що відносяться до тяжкого тілесного ушкодження; пасажирам автобуса «Богдан А 092», д.н.з. НОМЕР_6 ОСОБА_1 - у вигляді відкритої черепно-мозкової травми: забійні рани голови; вогнище геморагічного забою у полюсі скроневої долі з права (16*12мм.); поперечний перелом перемідки правої скроневої кістки (середня черепна ямка), який супроводжувався пневмоцефалією та гемотимпанумом справа, що відносяться до тяжкого тілесного ушкодження; ОСОБА_12 - у вигляді закритої травми правої гомілки: перелом проксимального метадіафізу правої малогомілкової кістки, що відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості (за критерієм тривалості розладу здоров'я).
Порушення ОСОБА_6 вимог п.п. 1.5, 2.3 б), 10.1, 12.1 ПДР України знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням ДТП та її наслідками.
На даний вирок суду учасниками кримінального провадження подані апеляційні скарги.
В своїй апеляційній скарзі потерпілий - цивільний позивач у кримінальному провадженні - ОСОБА_1, не оспорюючи обставини справи та юридичну кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_6, просить вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 04.11.2013 року скасувати в частині відмови у задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ТзДВ СТзДВ «Глобус», ТОВ «Авто-Караван» про стягнення матеріальної та моральної шкоди та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Вважає, що вирок суду, в частині вирішення цивільного позову, прийнятий з порушенням норм матеріального і процесуального права, без належного врахування всіх обставин справи та належного дослідження всіх доказів, а також належного обґрунтування відмови у задоволенні цивільного позову.
Апелянт звертає увагу, що суд першої інстанції, не оголосив повний текст його цивільного позову, що підтверджується наявним диском звукозапису від 30.05.2013 року, тим самим порушив норми процесуального права.
Крім того, норми матеріального права були невірно застосовані до цивільних правовідносин, що і призвело, на думку апелянта, до винесення незаконного рішення в частині вирішення цивільних позовів.
Так, в частині відмови в задоволенні позову до страхової компанії, суд, на думку апелянта невірно відмовив у задоволенні позову лиш на тих підставах, що потерпілий ОСОБА_1 не звернувся з заявою про відшкодування шкоди.
А іншого цивільного відповідача ТОВ «Авто-Караван» - власника джерела підвищеної небезпеки суд звільнив від відповідальності, не прийнявши часткове визнання зазначеним товариством цивільного позову.
А оскільки він, як потерпілий в даному провадженні внаслідок дорожньо-транспортної пригоди зазнав ушкодження його здоров'я, таким чином йому нанесена матеріальна та моральна шкода та пов'язані з цим витрати, то він саме в межах даного кримінального провадження бажає захистити свої права і просить стягнути 2 344,70 грн. - в рахунок відшкодування матеріальної шкоди із страхової компанії - ТзДВ «СТзДВ «Глобус» та 147 450 грн. - моральної шкоди (зі всіма перерахунками) з ТОВ «Авто-Караван», яка несе відповідальність за шкоду, завдану своїм працівником, з яким перебуває у трудових відносинах.
Таким чином, ОСОБА_1 просить задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
В своїй апеляційній скарзі представник цивільного позивача ОСОБА_7 - ОСОБА_3 просить також вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 04.11.2013 року в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_7 змінити та збільшити суми, які підлягають стягненню. В обґрунтування своїх позовних вимог просить: стягнути з СК «Глобус» на користь ОСОБА_7 страхове відшкодування за пошкодження автомобіля, з урахуванням франшизи, у розмірі 50 490грн.; стягнути з ТОВ «Авто-Караван» різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 77 530грн. 73 коп., оскільки розмір страхового відшкодування є недостатнім для повного відшкодування шкоди, завданої ДТП та моральну шкоду у розмірі 25 000 грн.
Апелянт вважає, що під час ухвалення вироку у даному кримінальному провадженню, залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких має істотне значення для ухвалення законного і обґрунтованого справедливого судового рішення стосовно відшкодування шкоди ОСОБА_7
В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_2, не погоджуючись із прийнятим рішенням Солом'янським районним судом м. Києва від 04.11.2013 року щодо ОСОБА_6 в частині вирішення цивільного позову, просить вирок в частині відмови в задоволенні його позовних вимог - скасувати та постановити нове рішення, яким: стягнути з ТзДВ «СТзДВ «Глобус» завдану матеріальну шкоду в розмірі 31 490 грн. та страхове відшкодування в розмірі 50 000 грн. на його - ОСОБА_2 користь.
Також, зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у позові, з вказівкою, що потерпілими невірно обраний спосіб захисту свого порушеного права, тим самим порушив положення ст.ст. 124, 55 Конституції України та вимоги ст.ст. 2, 128, 129 КПК України, де чітко вказані випадки відмови у задоволенні позовів, що не підлягають розширенню та іншому тлумаченню.
Звертає увагу суду апеляційної інстанції на його стан здоров'я, оскільки після даного ДТП він залишився інвалідом 3 групи.
На вирок суду подана також і апеляційна скарга прокурором у кримінальному провадження Літавським Т.В., в якій останній не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність вини ОСОБА_6, юридичну кваліфікацію його дій, та навіть виду і розміру призначеного покарання, вважає вирок суду першої інстанції в частині застосування ст. 75 КК України таким, що підлягає скасуванню в зв»язку з неправильним застосуванням даного закону, а також просить скасувати вирок і в частині відмови у задоволенні позову прокурора, заявленого в інтересах Київської міської клінічної лікарні № 17, Київської обласної клінічної лікарні та державної установи «Інститут нейрохірургії імені академіка Ромоданова А.П. АМН України» до ОСОБА_6
Прокурор просить постановити новий вирок, яким ОСОБА_6 призначити покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, а також цивільний позов прокурора в інтересах Київської міської клінічної лікарні № 17, Київської обласної клінічної лікарні та державної установи « Інститут нейрохірургії імені академіка Ромоданова А.П. АМН України» до ОСОБА_6 задовольнити в повному обсязі, а в решті вирок залишити без змін.
В доводах апеляційної скарги прокурор посилається на те, що суд необґрунтовано звільнив ОСОБА_6 від відбування покарання, при цьому безпідставно визнав обставиною, що пом»якшує покарання ОСОБА_6 - щире каяття, оскільки ОСОБА_6 в ході досудового розслідування та судового розгляду неодноразово змінював свої показання, в судовому засіданні на запитання відповідав не самостійно, а під диктовку захисника, жодних заходів для відшкодування шкоди потерпілим не вживав, що свідчить про відсутність критичного ставлення до вчиненого діяння. Крім того, на думку прокурора, судом не в повній мірі враховано суспільно - небезпечні наслідки, які настали, а саме спричинення чотирьом особам тяжких ушкоджень та одній особі тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, а також не враховано позицію потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_12 щодо необхідності призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі.
На апеляційну скаргу прокурора потерпілим - цивільним позивачем ОСОБА_1 подані заперечення, в яких він просить відмовити повністю у задоволенні пункту прохальної частини апеляційної скарги прокурора про залишення без змін решти вироку, котра прокурором не оскаржена, адже прокурор в цій частині зачіпає його права як цивільного позивача, адже іншою частиною вироку в тому числі відмовлено в задоволенні його цивільного позову, і вирок саме в цій частині оскаржує потерпілий.
Також на апеляційну скаргу прокурора подані об»ємні заперечення і захисником ОСОБА_5, в яких він вказує, що обвинувачений ОСОБА_6 і він, як захисник ОСОБА_6 вважають, що вирок Солом»янського районного суду м. Києва необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення, оскільки суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження повно та об»єктивно провів судове слідство, висновки суду, викладені у вироку, відповідають фактичним обставинам справи, правильно судом застосовано кримінальний закон, а також судом дотримано всіх норм кримінального процесуального закону. На думку захисника, суд першої інстанції законно та обґрунтовано дійшов висновку про те, щоб на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням іспитовим строком 3 роки, а доводи та обставини, зазначені в цій частині в апеляційній скарзі прокурора є безпідставними та не знаходять свого підтвердження.
Вислухавши доповідь судді - доповідача; пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора в кримінальному провадженні частково, а саме в частині скасування вироку суду в частині призначеного покарання із застосуванням ст. 75 КК України, щодо пред»явленого прокурором цивільного позову, посилався, що він пред»явлений до неналежного відповідача, також заперечував проти задоволення апеляційних скарг потерпілих, посилаючись на те, що страхова компанія не може бути цивільним відповідачем в межах кримінального провадження; вислухавши пояснення ОСОБА_1, котрий як свою так і апеляційні скарги інших цивільних позивачів підтримав та просив задовольнити, а щодо апеляційної скарги прокурора не заперечував щодо скасування вироку в частині звільнення обвинуваченого від покарання, а в іншій частині заперечував; пояснення ОСОБА_2, який просив задовольнити як його апеляційну скаргу, так і апеляційні скарги інших цивільних позивачів та заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора вцілому; пояснення представника цивільного позивача ОСОБА_7- ОСОБА_3, котра також просила задовольнити її апеляційну скаргу та інших позивачів, а проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечувала в повному обсязі; вивчивши матеріали кримінального провадження, та дослідивши докази, які стосуються цивільних позовів та даних про особу обвинуваченого; провівши судові дебати; надавши обвинуваченому останнє слово; обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а апеляційні скарги потерпілих та представника цивільного позивача підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, є обгрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення, підтверджуються наявними у ньому доказами в їх сукупності, і ніким з учасників провадження не оспорюються. Тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України.
За встановлених судом фактичних обставин, кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України є вірною.
Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій , їх безпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом»якшують та обтяжують.
Як вбачається з вироку, суд першої інстанції дотримався вищевказаних вимог закону.
Так, при призначенні покарання ОСОБА_6 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкостіі обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, раніше не судимого, його позитивну характеристику як за місцем проживання так і за місцем роботи, те, що ОСОБА_6 має малолітню дитину, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває. Врахована судом і думка потерпілих з приводу покарання ОСОБА_6. Обставиною, що пом»якшує покарання ОСОБА_6 судом визнано щире каяття у скоєному, та врахована відсутність обставин, що обтяжують покарання.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що саме з врахуванням наслідків вчиненого злочину, на котрі посилається в апеляційній скарзі прокурор, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі не в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 286 КК України. Не порушувалось питання і в апеляційній скарзі прокурора про призначення більш суворого покарання ОСОБА_6,
Окрім наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованим й призначення ОСОБА_6 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки обвинувачений вчинив правопорушення у зв»язку з порушенням порядку користування таким правом. І в цій частині вирок суду ніким з учасників кримінального провадження не оскаржений.
Щодо доводів апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування до ОСОБА_6 ст. 75 КК України, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.
Згідно ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим так і іншими особами. Покарання не має не меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Як вбачається з вироку, враховуючи ступінь тяжкості і обставини вчиненого кримінального правопорушення, а саме те, що ОСОБА_6 керував технічно несправним автобусом і вчинив кримінальне правопорушення з необережності, враховуючи особу ОСОБА_6, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, внаслідок вчиненого сам отримав тілесні ушкодження, позитивно характеризується як за місцем роботи, так і за місцем проживання, має малолітню дитину та хвору маму, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, враховуючи думки потерпілих з приводу покарання ОСОБА_6, які в суді першої інстанції, окрім ОСОБА_1 не бажали, щоб суд призначив ОСОБА_6 покарання пов»язане з реальним відбуттям, і в цій частині вирок суду ніким з потерпілих не оскаржений, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, дійшов вірного висновку про те, що виправлення та попередження вчиненню нових злочинів ОСОБА_6 можливе без реального відбуття покарання, і тому обгрунтовано звільнив обвинуваченого від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України та поклав на ОСОБА_6 обов»язки, передбачені ст. 76 КК України. Тому колегія суддів не може погодитись з доводами прокурора про неправильне застосування в цій частині судом першої інстанції вимог кримінального закону.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляції прокурора щодо скасування вироку суду в частині застосування до ОСОБА_6 вимог ст. 75 КК України.
Що стосується апеляційних вимог прокурора про скасування вироку суду в частині відмови в задоволені позовних вимог прокурора в інтересах Київської міської клінічної лікарні № 17, Київської обласної клінічної лікарні та державної установи «Інститут нейрохірургії імені академіка Ромоданова», то слід зазначити наступне.
У відповідності до вимог ст. 374 КПК України, при ухваленні вироку, суд приймає рішення про цивільний позов, який згідно ст.ст. 128,129 КПК України розглядається у кримінальному провадженні за правилами, встановленими КПК України. Якщо правовідносини, пов»язані з цивільним позовом, КПК України не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Як вбачається з позовної заяви старшого прокурора відділу прокуратури м. Києва Літавського Т.В., поданого в інтересах Київської міської клінічної лікарні № 17, Київської обласної клінічної лікарні та державної установи «Інститут нейрохірургії імені академіка Ромоданова», ( Т.1 а.с. 20-23), такий позов пред»явлений безпосередньо до ОСОБА_6
Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, та у вироку зазначено, що дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля автобус «Мерседес Бенц-Дрогмюлер» , д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_6 трапилась 09.10.2011р.
Станом на 09.10.2011 р. автобус « Мерседес Бенц - Дрогмюлер», д.н. з. НОМЕР_1, знаходився в оренді ТОВ « Авто - Караван», (Т. 1 а.с. 65 ) і водій ОСОБА_6 перебував з ТОВ « Авто - Караван» у трудових відносинах ( Т.1 а.с.67 ).
Шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо водієм, що передбачено ст. 1187 ЦК України, у відповідності до ч. 1 якої, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов»язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Відповідно до ч. 2 зазначеної статті, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об»єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Наведене свідчить про обгрунтованість відмови судом першої інстанції в задоволенні позову прокурора.
Щодо апеляційних скарг потерпілого - цивільного позивача ОСОБА_1, потерпілого - цивільного позивача ОСОБА_2 та представника цивільного позивача ОСОБА_7 - ОСОБА_3, то колегія суддів вважає слушними їх доводи про неправильне розв»язання судом першої інстанції їх цивільних позовів, але вважає, що в даному випадку апеляційний суд позбавлений можливості постановити рішення в цій частині.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 цивільні позови заявлені до ТОВ « Авто-Караван» та ТзДВ «СТзДВ «Глобус» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а в позові ОСОБА_7 відповідачем в позові зазначено ТОВ « Авто-Караван», а ТзДВ «СТ зДВ «Глобус» зазначена третьою особою, разом з тим в прохальній частині позову вимоги заявлені як ТОВ « Авто - Караван» так і ТзДВ «СТ зДВ « Глобус».
Суд першої інстанції, вирішуючи питання по вказаним цивільним позовам, на думку колегії суддів, дійшов необґрунтованого висновку про відмову в їх задоволенні на підставі того, що потерпілі не звернулися в установленому порядку до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування.
Ч.1 ст. 55 і ч. 2 ст. 124 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно рішення Конституційного суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням ТОВ « Торгів Дім « Кампус клаб» (справа про досудове врегулювання спорів - офіційне тлумачення ч. 2 ст. 124 Конституції України) право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно - правовими актами. Неподання безпосередньо до страхової компанії документів для виплати страхового відшкодування за умови звернення до суду за захистом порушених прав та наявності належного повідомлення страховика про настання страхового випадку, не може бути визнано єдиною законною підставою для відмови у страховій виплаті.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що цивільні позови ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_7, заявлені до ТОВ « Авто-Караван» та ТзДВ «СТ зДВ «Глобус» не могли бути розглянуті у межах кримінального провадження відносно ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України. Так, з приписів ст.ст. 62, 128 КПК України вбачається, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред»явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Проте, в даному випадку страхова компанія не є особою, яка несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого за законом, а може відповідати за ці дії в силу укладеного між ТОВ « Авто-Караван» та ТзДВ «СТзДВ « Глобус» договором, котрим у відповідності до відповіді ТзДВ «СТзДВ « Глобус» є Поліс обов»язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/3081388 від 25.04.2011р., що укладений на умовах договору І типу ( Т. 1 а.с. 66)
Колегія суддів вважає, що в рамках кримінального провадження суд не може вдаватись в оцінку договірних відносин між сторонами, в тому числі відповідачами, оскільки вийде за межі завдань кримінального провадження, визначених у ст. 2 КПК України.
Скасовуючи вирок Солом»янського районного суду м. Києва відносно ОСОБА_6 в частині вирішення цивільних позовів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_7, колегія суддів вважає, що в цій частині необхідно призначити новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства не тільки з вищевикладених підстав щодо компетенції суду по розгляду цивільних позовів в рамках кримінального провадження, а й з огляду на те, що чинним кримінальним процесуальним законодавством України не передбачена можливість постановлення рішення апеляційною інстанцією в даному випадку. Так, відповідно до вимог ст. 408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі: зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення. Оскільки суд першої інстанції не встановив розмір заподіяної матеріальної та моральної шкоди цивільним позивачам, то апеляційний суд позбавлений можливості збільшити чи зменшити ці суми, шляхом постановлення ухвали.
Також, не може апеляційний суд в цій частині постановити новий вирок, оскільки таке рішення буде суперечити вимогам ст. 409 КПК України.
На думку колегії суддів, саме призначення нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства забезпечить право потерпілих - цивільних позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також цивільного позивача ОСОБА_7 на повний, всебічний та неупереджений розгляд їх цивільних позовів.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407, 418 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Літавського Т.В. - залишити без задоволення.
Апеляційні скарги потерпілих - цивільних позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також апеляційну скаргу представника цивільного позивача ОСОБА_7 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Вирок Солом»янського районного суду м. Києва від 04.11.2013 року відносно ОСОБА_6 в частині вирішення цивільних позовів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 - скасувати.
Призначити новий розгляд справи за позовами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ТОВ «Авто - Караван», ТзДВ «СТзДВ «Глобус» про відшкодування шкоди, та за позовом ОСОБА_7 до ТОВ « Авто-Караван», 3-тя особа ТзДВ «СТ зДВ «Глобус» про відшкодування шкоди - в порядку цивільного судочинства в Солом»янському районному суді м. Києва.
В решті вирок Солом»янського районного суду м. Києва від 04.11.2013 р. відносно ОСОБА_6 - залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду м. Києва набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.
Судді:
____________________ _______________________ _____________________
Кепкал Л.І. Ковальська В.В. Кияшко О.А.