Львівський апеляційний адміністративний суд

у х в а л а

І м е н е м     У к р а ї н и

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу

за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута Хмельницької області

на постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 січня 2008 року у справі №2-а-183/07

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута Хмельницької області

про зобов'язання підвищення пенсії в розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком, -

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом в якому просить зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута Хмельницької області призначити та виплатити надбавку до пенсії в розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, згідно ст..6 Закону України «Про Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18 листопада 2004 року.

Постановою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 січня 2008 року вказаний позов задоволено, зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута Хмельницької області, за зміненими позовними вимогами, підвищити, згідно ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ОСОБА_1 пенсію на 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, починаючи з 09 липня 2007 року та здійснювати подальшу виплату пенсії у розмірах передбачених законом.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута Хмельницької області оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 січня 2008 року у справі №2-а-183/07, як прийняту з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута Хмельницької області здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України, що фінансування підвищень передбачених ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» проводиться з Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, ст..73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09 липня 2003 року, п.п. 9,10 Положення про Пенсійний фонд України визначений вичерпний перелік напрямків використання коштів Пенсійного фонду України, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. Забороняється використання коштів Пенсійного фонду України на цілі, які не передбачені Законом.

Також апелянт зазначає, що законодавством України не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про підвищення розміру пенсій дітей війни, не визначено, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Крім того, залишається невизначеним порядок обчислення такого підвищення та його розмір.

Просить врахувати, що встановлений ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-І від 09 липня 2003 року мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій. Вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не були враховані положення бюджетного законодавства України.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у їх відсутності.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з посвідчення про право на пільги та пенсійного посвідчення вбачається, що ОСОБА_1 є дитиною війни, пенсіонером по віку довічно, відповідно, належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії, як дітям війни, а тому вона має право, відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» у 2007 році мінімальний розмір пенсії був рівним прожитковому мінімуму для працездатних осіб, і становить: з 01.01.07 р. - 380 грн., з 01.04.07 р. - 406 грн., з 01.10.07 р. по 31.12.07 р. - 411 грн.

Твердження представника відповідача про те, що означений розмір мінімального розміру пенсії за віком до даних правовідносин не застосовується є безпідставними так як в даному випадку мають місце відносини з приводу нарахування та її підвищення.

Зробивши відповідні розрахунки, суд першої інстанції зазначив, що розмір щомісячної надбавки до пенсії дітям війни, що становить 30% мінімальної пенсії за віком, з 01.01.07 р. по 31.03.07 р. становив 114 грн., з 01.04.07 р. по 20.09.07 - 121,80 грн.

Таким чином коштів передбачених відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ОСОБА_1 у 2007 році не доплачено.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права і є правильними.

Також встановлено, що рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено на 2007 рік дію ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог позивача щодо визнання незаконною відмови відповідача у підвищенні розміру їй пенсії, як дитині війни, та правомірність задоволення таких вимог судом першої інстанції.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачів здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута Хмельницької області, то відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачів у передбаченому ст..6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" розмірі колегія суддів не вбачає.

Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування встановленого дітям війни підвищення до пенсії, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов'язань, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарга не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута Хмельницької області - залишити без задоволення, а постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 січня 2008 року у справі №2-а-183/07 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута Хмельницької області про зобов'язання підвищення пенсії в розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.