Головуюча у I інстанції: Босюк В.А.                                                                                                Справа № 22-а-9522/08

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області                                                             ряд. стат. звіту № 48           

№ 2-а-191/08

Суддя-доповідач: Онишкевич Т.В. 

 

 

 

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

09 грудня 2008 року                                                                                                             м. Львів

 

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

 

головуючого-судді -                                        Онишкевича Т.В.,

суддів -                                                  Ліщинського А.М., Багрія В.М.,

при секретарі судового засідання -                Сивулич О.М.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційної скарги Державного казначейства України на постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 березня 2008 року у справі № 2-а-191/08 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області про стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги, -                    

 

в с т а н о в и л а :

 

Постановою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 березня 2008 року частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради (надалі - УПСЗН Старокостянтинівського міськвиконкому), Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги, передбаченої ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, як учаснику бойових дій, за 2004-2006 роки і вирішено стягнути з Державного бюджету України в особі Державного казначейства України спірну недоплату у розмірі 1430 грн. за 2006 рік.

 

У поданій апеляційній скарзі Державне казначейство України просить зазначену постанову скасувати і ухвалити нову, якою повністю відмовити у задоволенні вимог позивача, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та неповноту з'ясування істотних обставин справи. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що Державне казначейство України належним чином та відповідно до вимог Бюджетного кодексу України і законів України про Державний бюджет України на 2004-2006 роки виконало свій обов'язок щодо асигнування Міністерства праці та соціальної політики України за цільовою програмою “Щорічна разова грошова допомога ветеранам війни”. Просить врахувати, що казначейство не є головним розпорядником бюджетних коштів, не змінює видатки Державного бюджету України і не має права розпоряджатися коштами, які призначені для виплати спірної допомоги.  Стверджує, що встановлений ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно із цим Законом, і не може враховуватися для розрахунку разової щорічної допомоги. Вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не були враховані положення бюджетного законодавства України.

 

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч. 4 ст. 196 КАС України.

 

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

 

Частково задовольняючи вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що він є учасником бойових дій, якому відповідно до вимог ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно до 5 травня виплачується грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Рішеннями Конституційного Суду України від 01.12.2004 року та від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення ст. 44 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” та ст. 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, якими обмежувався розмір щорічної разової допомоги, передбаченої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, у тому числі й учасникам бойових дій. Розмір отриманої позивачем у 2006 роках разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 250 грн. не відповідає вимогам зазначеного Закону і сума заборгованості перед ним, виходячи із законодавчо встановлених розмірів мінімальної пенсії за віком, становить 1430 грн. і підлягає стягненню з Державного бюджету України через Державне казначейство України.

 

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи.

 

Встановлено, що позивач є учасником бойових дій, якому відповідно до вимог ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно до 5 травня виплачується грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

 

Рішеннями Конституційного Суду України від 01.12.2004 року та від 09.07.2007 року дійсно визнано такими, що не відповідають Конституції України окремі положення законів України про Державний бюджет України на 2004, 2007 роки, якими обмежувався розмір щорічної допомоги до 5 травня, встановленої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

 

Поряд із цим, на думку колегії суддів, судом першої інстанції безпідставно не враховано тієї обставини, що положення ст. 30 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, якими розмір одноразової грошової допомоги до Дня Перемоги учасникам бойових дій встановлювався на рівні 250 грн., на предмет конституційності не розглядалися, у встановленому порядку неконституційними визнанні не були та своєї чинності не втратили.

 

Тому правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості із одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2006 рік, на думку колегії суддів, немає.

 

Таким чином, оскільки судом першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору у частині задоволення адміністративного позову було порушено норми матеріального права, а висновки, з яких виходив суд при ухваленні рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зазначеній частині слід відмовити.

 

Керуючись  ст.ст. 195, 196, 198, 202 п. 3, 4, 205, 207, 254 КАС України колегія суддів, -

 

п о с т а н о в и л а :

 

апеляційну скаргу Державного казначейства України задовольнити.

 

Постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 березня 2008 року у справі № 2-а-191/08 в частині задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 про стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги, як учаснику бойових дій, за 2006 рік скасувати і прийняти нову постанову, якою у задоволенні цих вимог позивача відмовити.

 

В іншій частині постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 березня 2008 року залишити без змін.

 

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.  

 

 

 

Головуючий                                                 Т.В.Онишкевич

 

 

 

                     Судді                                                         А.М.Ліщинський

 

 

 

                                                                                 В.М.Багрій