Справа № 2-68/11 Провадження № 22-ц/772/1156/2014Головуючий в суді першої інстанції:Ганкіна І.А.

Категорія: 45Доповідач: Матківська М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2014 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Шемети Т.М., Марчук В.С.

При секретарі: Сніжко О.А.

За участю: позивача ОСОБА_2 і його представника ОСОБА_3; представника відповідача ОСОБА_4; експерта ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6

на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 21 січня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Стрижавської селищної ради, ОСОБА_7, ОСОБА_6, Управління Держземагенства у Вінницькому районі про визнання недійсним державного акта на право власності на землю і визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, -

В с т а н о в и л а :

У грудні 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Стрижавської селищної ради, ОСОБА_7, Управління Держкомзему у Вінницькому районі про визнання не чинним рішення селищної ради і визнання недійсним державного акта на землю, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням 26 сесії 4 скликання Стрижавської селищної ради від 14 квітня 2005 року йому надана земельна ділянка в довгострокову оренду площею 0,5135 га по АДРЕСА_1, на якій розташована 1/10 нежитлових будівель, що складається із акумуляторного цеху, що належить йому на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 27 серпня 2003 року приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_8 10 серпня 2005 року він уклав із Стрижавською селищною радою договір оренди цієї земельної ділянки із строком дії 25 років, зареєструвавши його у Вінницькій регіональній філії «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 2 листопада 2005 року за № 040555900012. В цей же день 10 серпня 2005 року був підписаний акт прийому-передачі земельної ділянки.

29 квітня 2005 року він придбав 7/100 частин виробничих будівель та споруд загальною площею 457,9 кв. м., що по АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_8

31 жовтня 2005 року на підставі рішення виконавчого комітету Стрижавської селищної ради від 27 вересня 2005 року № 299 на його ім'я видано свідоцтво про право приватної власності № 6 на об'єкт нерухомого майна - акумуляторний цех, в цілому, який розташований в смт. Стрижавці Вінницького району по АДРЕСА_1. Його право власності зареєстровано комунальним підприємством «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» в реєстровій книзі № 1 за реєстровим № 8, про що 9 листопада 2005 року видано реєстраційне посвідчення.

Для обслуговування акумуляторного цеху рішенням 31 сесії 4 скликання Стрижавської селищної ради № 14 від 29 листопада 2005 року надано згоду про надання йому в оренду земельної ділянки, орієнтовною площею 0,91 га і надано дозвіл на розробку проекту відводу зазначеної земельної ділянки.

Після виготовлення проекту землеустрою його повідомили, що на земельну ділянку, на якій знаходиться належний йому на праві власності акумуляторний цех, у 2006 році виготовлений та виданий 24 березня 2006 року Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0403 га на ім'я ОСОБА_7 на підставі рішення 34 сесії 4 скликання Стрижавської селищної ради від 31 січня 2006 року.

Тому просив визнати не чинним рішення Стрижавської селищної ради від 31 січня 2006 року в частині надання земельної ділянки в приватну власність ОСОБА_7 і визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_7 24 березня 2006 року.

У червні 2011 року ОСОБА_2 подав додаткову позовну заяву до ОСОБА_6, Стрижавської селищної ради, ОСОБА_7 і Управління Держкомзему у Вінницькому районі, якою просив визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, укладений ОСОБА_7 із ОСОБА_6 та посвідчений 31.05.2010 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровим №2771, вважаючи його незаконним з тих підстав, що він порушує його права та інтереси, оскільки на переданій у власність ОСОБА_7 земельній ділянці знаходяться будівлі, які належать йому на праві приватної власності.

Ухвалою Вінницького районного суду від 26 серпня 2011 року залишено без розгляду частину позовних вимог по справі за позовом ОСОБА_2 до Стрижавської селищної ради, ОСОБА_7, Управління Держкомзему у Вінницькому районі, ОСОБА_6 про визнання не чинним рішення ради від 31.01.2006 року.

Ухвалою Вінницького районного суду від 11 квітня 2012 року, яка в апеляційному провадженні не переглядалася, отже набрала чинності, поновлено строк звернення до суду ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Стрижавської селищної ради, за участю третіх осіб - ОСОБА_10, ОСОБА_6, про визнання нечинним рішення 34 сесії 4 скликання від 31.01.2006 року.

Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 20 березня 2013 року задоволено позов ОСОБА_2 до Стрижавської селищної ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_7 і ОСОБА_6, про визнання не чинним рішення селищної ради 34 сесії 4 скликання від 31.01.2006 року. Визнано не чинним рішення Стрижавської селищної ради 34 сесії 4 скликання від 31 січня 2006 року про затвердження проекту землеустрою та надання безоплатно у власність ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,0403 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 в межах населеного пункту.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2013 року постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 20 березня 2013 року скасовано, адміністративний позов ОСОБА_2 про визнання не чинним рішення селищної ради від 31 січня 2006 року, залишено без розгляду з підстав подачі позову з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду без поважних причин.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 21 січня 2014 року позов задоволено.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 394848, виданий ОСОБА_7 у відповідності до рішення Стрижавської селищної ради від 31.01.2006 року (з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель) та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди за № 01065500158.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 31.05.2010 року, укладений між ОСОБА_7 і ОСОБА_6, розміром 0,0403 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель, посвідчений нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровим № 2771.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Зазначив, що рішення суду винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи; судом не з'ясувано обставин, що мають значення для справи та не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Інші особи, які брали участь у справі, рішення суду не оскаржили.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_4 підтримав апеляційну скаргу і просить її задовольнити: рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2

Позивач ОСОБА_2 і його представник ОСОБА_3 заперечили проти задоволення апеляційної скарги; рішення суду вважають законним і справедливим, тому просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_6 - відхилити.

Представники відповідачів: Стрижавської селищної ради і Управління Держземагенства у Вінницькому районі та відповідач ОСОБА_7, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися і не надали письмових заперечень на апеляційну скаргу. При цьому начальник Управління Держземагенства у Вінницькому районі Галандзовська Д.С. надіслала заяву, якою просить суд розглянути справу без участі представника управління і при прийнятті рішення покладається на думку суду.

За правилами статті 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача і його представника, представника відповідача, пояснення судового експерта ОСОБА_5, дослідивши матеріали цивільної справи і матеріали архівної адміністративної справи № 2а-6469/11 Вінницького районного суду, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності № 6 від 31 жовтня 2005 року ОСОБА_2 на праві приватної власності належить нерухоме майно - акумуляторний цех в цілому, що розташований в смт. Стрижавці Вінницького району по АДРЕСА_1 і в цілому складається з акумуляторного цеху літ «А» загальною площею 1957,6 кв. м., огорожі № 1-3, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Стрижавської селищної ради від 27 вересня 2005 року замість договорів купівлі-продажу від 29.04.2005 року № 1773 і від 27.08.2003 року № 6166 (а. с. 8-10 т. 1).

9 листопада 2005 року комунальним підприємством «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» зареєстровано за ОСОБА_2 і записано в реєстрову книгу за № 1 за реєстровим № 8 будинковолодіння АДРЕСА_1 (а. с. 11 т. 1).

Зазначене приміщення належало Відкритому акціонерному товариству «Агромаш», якому відповідно до Державного акта на право постійного користування землею, виданого 25 березня 1996 року Вінницькою районною радою народних депутатів, надано у постійне користування земельну ділянку площею 9,5316 га (а. с. 148-150 т. 1).

Рішенням 26 сесії 4 скликання Стрижавської селищної ради № 47 від 14 квітня 2005 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_2, вилучено із землекористування ВАТ «Агромаш» земельну ділянку 0,5135 га і надано приватному підприємцю ОСОБА_2 в оренду терміном на 25 років земельну ділянку загальною площею 0,5135 га для обслуговування виробничих будівель по ремонту автотракторної техніки за рахунок земель ВАТ «Агромаш» в межах населеного пункту АДРЕСА_1 (а. с. 22 т. 1).

10 серпня 2005 року орендодавцем - Стрижавською селищною радою і орендарем - приватним підприємцем ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,5135 га за рахунок земель, що перебували в постійному користуванні ВАТ «Агромаш» по АДРЕСА_1 в межах населеного пункту на території Стрижавської селищної ради, терміном на 25 років. Договір зареєстрований у Вінницькій регіональній філії «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 2 листопада 2005 року за № 040555900012 (а. с. 13-16 т. 1).

Згідно акту прийому-передачі земельної ділянки до договору оренди земельної ділянки від 10.08.2005 року, яка є невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне володіння і користування земельну ділянку в АДРЕСА_1 площею 0,5135 га (а. с. 17 т. 1).

Рішенням 31 сесії 4-го скликання Стрижавської селищної ради від 29 листопада 2005 року надано згоду ОСОБА_2 на передачу земельної ділянки орієнтовною площею 0,91 га за рахунок земель ВАТ «Агромаш» на умовах оренди на термін 25 років та дозвіл на розробку проекту відведення даної земельної ділянки для обслуговування акумуляторного цеху по АДРЕСА_1 в межах населеного пункту (а. с. 6 т. 2).

21 червня 2006 року ОСОБА_2 уклав із ДП «Вінницький науково-дослідний інститут землеустрою» договір № 2021 на виготовлення проекту відведення земель для обслуговування акумуляторного цеху на території Стрижавської селищної ради (а. с. 25-26 т. 1).

Рішенням 34 сесії 4-го скликання Стрижавської селищної ради №41 від 31 січня 2006 року затверджено проект землеустрою щодо відведення зміни цільового призначення земельної ділянки у власність ОСОБА_7 площею 0,0403 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 за рахунок земель ВАТ «Агромаш», в межах населеного пункту; надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,0403 га ОСОБА_7 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 в межах населеного пункту (а. с. 6 т. 1).

24 березня 2006 року ОСОБА_7 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0403 га, що розташована по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель. Акт серії ЯБ № 394848 зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010655900158. Кадастровий номер земельної ділянки 0520655900020100058 (а. с. 7 т. 1).

31 травня 2010 року ОСОБА_7 (продавець) продала, а ОСОБА_6 (покупець) купив земельну ділянку, кадастровий номер 0520655900:02:010:0058, площею 0,0403 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, яка належить продавцю на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 394848, виданого Стрижавською селищною радою 24.03.2006 року на підставі рішення Стрижавсьокї селищної ради від 31.01.2006 року 34 сесії 4 скликання (а. с. 90 т. 1).

Судова будівельно-технічна експертиза № 1128/1129/12-21 від 24.01.2013 року дала висновки про те, що при співставленні даних, отриманих в результаті проведеної геодезичної зйомки, із даними отриманими при ознайомленні із наданою на дослідження документацією, було встановлено, що будівлі та споруди, які належать ОСОБА_2 на підставі свідоцтва за № 6, виданого виконавчим комітетом Стрижавської селищної ради 31.10.2005 року, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, знаходяться на земельній ділянці площею 0, 0403 га, яка раніше належала ОСОБА_12, відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 394848 від 24.03.2006 року, що відображено у додатку № 1 до висновку (а. с. 160-172). Оригінал судової будівельно-технічної експертизи знаходиться в матеріалах адміністративної справи № 2а-6469/11 Вінницького районного суду Вінницької області, який досліджений судом (а. с. 106-115).

Засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ч. 1 ст. 2 цього Закону місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Згідно зі ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції Закону, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення) сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 12 ЗК України визначені повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин. До них, зокрема належать: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст. 120 ЗК України (у редакції, яка діяла станом на 29.04.2005 року - момент придбання позивачем 7/100 часток виробничих будівель і споруд), при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частини може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

І за правилами статті 377 ЦК України, у редакції чинній на той момент, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Із договору купівлі-продажу від 29.04.2005 року вбачається, що ОСОБА_13 передала у власність ОСОБА_2 7/100 частин виробничих будівель та споруд, які розташовані на земельній ділянці, яка не є власністю продавця ОСОБА_13; загальна площа відчужуваної частини виробничих будівель та споруд 457,9 кв. м. (пункт 1.1. договору - т. 1 а. с. 9 на звороті).

Як вбачається із наявного у матеріалах справи Державного акта на право постійного користування землею, виданого 25 березня 1996 року Вінницькою районною Радою народних депутатів і зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 42, цей акт виданий Вінницькому районному підприємству «Агромаш» на території Стрижавської селищної ради, який свідчить про надання у постійне користування 9,5316 га землі в межах згідно з планом землекористування, з цільовим призначенням - для господарських потреб (а. с. 148-151 т. 1).

Саме на цій земельній ділянці, яка на праві постійного користування знаходилася у користуванні Вінницького районного підприємства «Агромаш», розташована будівля акумуляторного цеху, власником якого в цілому являється позивач ОСОБА_2 на підставі свідоцтва № 6 від 31 жовтня 2005 року (а. с. 10 т. 1).

Отже, законодавством визначено, що з виникненням права власності на будівлю чи споруду до власника переходить право власності або користування на частину земельної ділянки, на якій розташована належна йому на праві власності і будівля чи споруда.

Згідно положення статті 116 ЗК України (у редакції чинній на момент прийняття рішення 31 січня 2006 року) громадянин набуває права власності на земельну ділянку із земель державної або комунальної власності за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян, в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Спірна земельна ділянка площею 0,0403 га у користуванні ОСОБА_7 не перебувала, а також не перебувала у державній чи комунальній власності.

Частиною 5 статті 116 ЗК України передбачено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Підстави та порядок припинення права власності та користування на земельну ділянку передбачені главою 22 ЗК України (статті 140-151).

Статтею 141 ЗК України (у редакції чинній на час прийняття радою рішення № 41 від 31.01.2006 року) визначені підстави припинення права користування земельною ділянкою, а саме: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ, організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; г-1) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку, що передбачено ст. 143 ЗК України, в інших випадках - за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Стрижавська селищна рада, приймаючи 31 січня 2006 року на 34 сесії 4 скликання рішення № 41 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1», зазначила, що відведення даної земельної ділянки у власність ОСОБА_7 площею 0,0403 га по АДРЕСА_1, проводиться за рахунок земель ВАТ «Агромаш», в межах населеного пункту (а. с. 6 т. 1).

При цьому відповідне рішення Стрижавська селищна рада про припинення права користування ВАТ «Агромаш» на належну йому на праві постійного користування земельну ділянку по АДРЕСА_1 перед наданням цієї земельної ділянки у власність ОСОБА_7 у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, не приймала.

Окрім цього встановлено, що земельна ділянка у постійного користувача ВАТ «Агромаш» перебувала з цільовим призначенням - для господарських потреб, а Стрижавською селищною радою при наданні ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,0403 га за рахунок земель ВАТ «Агромаш» змінено цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, без дотримання порядку передбаченого земельним законодавством.

Зміна цільового призначення даної земельної ділянки у порядку та у спосіб, визначеному земельним законодавством не проводилася.

Так, частиною 1 статті 20 ЗК України у редакції чинній на час прийняття рішення селищною радою, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель, відповідно до частини 2 цієї статті, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою.

Відповідно до ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади або органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам або юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Судом згідно вимог ст. 212 ЦПК України проведено оцінку і такого письмового доказу по справі, як висновку № 1128/1129/12-21 судової будівельно-технічної експертизи від 24 січня 2013 року, який повністю підтвердив допитаний у судовому засіданні старший судовий експерт сектору інженерно-технічних та товарознавчих досліджень Вінницького відділення Київського НДІ ОСОБА_5

Зокрема, цим висновком із залученими додатками № 1, № 2 і № 3 встановлено, що споруди та будівлі, які належать ОСОБА_2 на підставі свідоцтва за № 6, виданого виконавчим комітетом Стрижавської селищної ради 31.10.2005 року за адресою АДРЕСА_1 розташовані на земельній ділянці, яка раніш належала ОСОБА_12, відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 394848 від 24.03.2006 року, розміром 0,0403 га (копія висновку експерта із додатками знаходиться на аркушах цивільної справи 161-172 та а. с. 217-228 т. 1, яка відповідає оригіналу висновку експерта, що знаходиться в досліджених колегією суддів у судовому засіданні матеріалах адміністративної справи Вінницького районного суду № 2а-6469/11 на аркушах 107-115).

З урахуванням всього вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що вилучення із користування ВАТ «Агромаш» та передача ОСОБА_7 земельної ділянки проведена з порушенням вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Земельного кодексу України, у редакціях, чинних на момент прийняття рішення 31.01.2006 року.

За таких обставин прийняте Стрижавською селищною радою 34 сесії 4 скликання рішення № 41 від 31 січня 2006 року являється незаконним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування,, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом недійсним та скасовується.

Відповідно до ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

За правилами статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється у тому числі: б) шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права і створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом способів.

Таким чином, рішення № 41 Стрижавської селищної ради про надання безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,0403 га ОСОБА_7 прийняте з порушенням вимог ст. 116 ЗК України та фактично позбавило права користування спірною земельною ділянкою ОСОБА_2, на якій розташоване належне йому на праві власності нерухоме майно - приміщення акумуляторного цеху.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Незаконність рішення про передачу земельної ділянки у власність відповідачу ОСОБА_7 є підставою для визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 394848 від 24 березня 2006 року, оскільки згідно пункту 1.4. чинної на той час Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року № 43 (із змінами і доповненнями), він видається на підставі рішення відповідної ради.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про обгрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акта на право власності на землю, виданого ОСОБА_7

Виходячи із загальних підстав недійсності правочину, зазначених у статті 215 ЦК України, правочин являється недійсним у випадку недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно вимог ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 1 ст. 656 ЦК України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Статтею 658 ЦК України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

По справі встановлено, що 31 травня 2010 року ОСОБА_7 продала ОСОБА_6 належну їй на підставі Державного акта на право власності на землю серії ЯБ № 394848 від 24.03.2006 року земельну ділянку площею 0,0403 га по АДРЕСА_1 (а. с. 90 т. 1).

Відповідно до ст. 210 ЗК України (у редакції чинній станом на 31.05.2010 року) угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Виходячи із того, що Державний акт на право власності на землю, виданий на ім'я ОСОБА_7 визнається судом недійсним, про що вище зазначено, із чого слідує, що ОСОБА_7 не являється законним власником земельної ділянки, проданої нею, тобто спірна земельна ділянка їй не належить, у зв'язку з чим вона на підставі ст. 658 ЦК України не мала права на продаж даної земельної ділянки.

Таким чином, правочин продажу земельної ділянки вчинений з порушенням встановленого законом порядку, а отже, він підлягає визнанню недійсним за рішенням суду, згідно вимог ст. 210 ЗК України.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про правомірність і законність вирішення судом першої інстанції позовних вимог ОСОБА_2 і в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всього наведеного колегія суддів вважає за необхідне прийняти рішення про залишення без змін рішення суду першої інстанції і відхилення апеляційної скарги ОСОБА_6, оскільки її доводи являються безпідставними і не обгрунтованими й не впливають на висновки суду та спростовані вищенаведеним.

На підставі викладеного та керуючись ст. 11, 10, 60, 212, 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 21 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ М.В. Матківська

Судді: /підпис/ Т.М. Шемета

/підпис/ В.С. Марчук

Згідно з оригіналом:

Суддя: М.В. Матківська