АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2006 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:
головуючої - Боднар О.В.
суддів - Ігнатюка Б.Ю., Собослоя Г.Г.
при секретарі - Махмутовій В.Ю.
з участю - позивача ОСОБА_1, представника відповідачів ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про повернення вартості витрачених коштів на добудову житлового будинку і придбання речей домашнього вжитку, -
УСТАНОВИЛА:
У лютому 2005 рокуОСОБА_1. та його син ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6. та їх дочки ОСОБА_3 про відшкодування витрат на будівництво житлового будинку і літньої кухні в АДРЕСА_1 Міжгірського району та вартості речей звичайної домашньої обстановки і вжитку.
Позовні вимоги мотивували тим, що після укладення у 1994 році між ОСОБА_4. та ОСОБА_3 шлюбу між їх батьками ОСОБА_1. та ОСОБА_5 і ОСОБА_6. було досягнуто усну угоду про те, що позивачі добудуються для молодого подружжя на фундаменті ОСОБА_5. та ОСОБА_6. будинок, оскільки у відповідачів для цього не було необхідних коштів.
Під час будівництва ними, позивачами, були витрачені кошти на загальну суму 52 275 грн., в т.ч. на:
· 20 автомашин каменю для влаштування під'їзної дороги - 500 грн.;
· 10 автомашин гравію під підлогу будинку - 250 грн.;
· утеплення будинку скловатою - 450 грн.;
· встановлення лаг та підлоги - 2950 грн.;
· дранку та її встановлення - 1000 грн.;
- облаштування димоходу та міжкімнатних стінок - 690 грн.;
- бетонування підлоги - 720 грн.;
Справа № 22 - 1645 /06 Головуючий у 1 інстанції - Кривка В.П.
Категорія 5 Доповідач - Боднар О.В.
- сходи та доріжки до будинку - 860 грн.;
- сходи в будинку (другий поверх) - 750 грн.;
проведення води, купівлю умивальника та кранів - 620 грн.;
· пісок для штукатурки - 1200 грн.; оплату праці штукатурів - 1005 грн.;
· купівлю цвяхів - 400 грн.; ,
· скла для вікон - 600 грн.;
· купівлю електропроводу, розеток, вимикачів, лічильника та за електропроводку - 820 грн.;
- підведення до будинку електромережі - 400 грн.; 20 куб. м. пиломатеріалу - 7800 грн.; - будівництво літньої кухні - 15500 грн.;
· підшивку стін пластиком - 5000 грн.; встановлення двох кахельних грубок - 200 грн.;
· ризьку плиту - 150 грн.;
· інше речі домашньої обстановки та вжитку.
Посилаючись на вказані обставини позивачі просили стягнути на їх користь 52275 грн.
Рішенням Міжгірського районного суду від 19 вересня 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_6. солідарно на користь ОСОБА_4. та ОСОБА_1 витрати на будівництво житлового будинку у АДРЕСА_2, Міжгірського району у сумі 26 418 грн., 264,18 грн. державного мита, 548,64 грн. витрат на проведення судової експертизи, а всього 27 230,82 грн.
Розподілено спільне майно подружжя:
· ОСОБА_3 виділено у власність два меблеві гарнітури вартістю 5000 грн. і 1900 грн., всього на загальну суму 6900 грн.;
· ОСОБА_4. виділено у власність штори вартістю 750 грн., 5 люстр загальною вартістю 700 грн., З килими і карнизи загальною вартістю 3500 грн., магнітофон і телевізор загальною вартістю 700 грн., газову плиту і балон загальною вартістю 200 грн., всього на загальну суму 5850 грн.
Зобов'язано ОСОБА_3 передати ОСОБА_4. виділені йому у власність речі. У разі відсутності присудженого майна у натурі постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4. його вартість у сумі 5850 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідачів ОСОБА_2. та відповідачка ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій просять його скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права.
У судовому засіданні апелянти скаргу підтримали і з мотивів, наведених у ній, просили скаргу задовольнити.
. ПозивачОСОБА_1. апеляційну скаргу не визнав, просив її відхилити.
Розглянувши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд визнав, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як вбачається з позовної заяви та протоколів судових засідань, позивачі -
батько і син ОСОБА_1. та ОСОБА_5 заявили у суді спільну вимогу про відшкодування
витрат на будівництво житлового будинку № АДРЕСА_1 Міжгірського району та
літньої кухні, а також відшкодування витрат на придбання речей звичайної домашньої
обстановки і вжитку (меблевих гарнітурів, килимів, телевізора та інше), посилаючись
на те, що вказане майно придбане за їх кошти.
В порушення вимог ч.1 ст. 11 ЦПК, суд першої інстанції вийшовши за межі заявлених позовних вимог і визнав речі звичайної домашньої обстановки та вжитку спільною сумісною власністю колишнього подружжя - позивача ОСОБА_4. та відповідачки ОСОБА_3, у рівних частках та розділив його між ОСОБА_4. і ОСОБА_3, хоча вимоги про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ позивачем ОСОБА_4. у суді не заявлялись.
Вирішуючи спір в частині відшкодування витрат на будівництво житлового будинку та літньої кухні, суд визнав, що кожна із сторін понесла істотні (без зазначення суми) затрати на завершення будівництва будинковолодіння , а тому частка цих затрат у спорудженні «житла» для кожної сторони є рівною. Виходячи з цього, суд реальну вартість житлового будинку і наявних господарських споруд, визначену у висновку судової будівельно-технічної експертизи, -132090 грн., розділив на число 2 (очевидно вважаючи, що ступінь «будівельної готовності житла до одруження ОСОБА_4. та ОСОБА_3» становила 50 відсотків), одержану частку - 66045 грн. розділив на число 5 (загальну кількість, позивачів та відповідачів у справі), а одержану в результаті цієї математичної дії частку - 13209 грн. помножив на число 2 (кількість позивачів) і суму добутку 26418 грн. визнав «часткою затрат позивачів» та стягнув її на користь позивачів солідарно з відповідачів ОСОБА_5. і ОСОБА_6.
Проте до такого висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 4 постанови від 4 жовтня 1991 p. N 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок" (із змінами і доповненнями), інші особи, які брали участь у будівництві жилого будинку не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати відшкодування своїх витрат на будівництво, якщо допомогу забудовнику вони надавали не безоплатно.
Встановлено і сторонами не заперечується той факт, що відповідачі ОСОБА_5. та ОСОБА_6., перебуваючи у шлюбі, в 1992 р. одержали земельну ділянку для індивідуального будівництва, дозвіл на виконання будівельних робіт та протягом 1992-1994 pp. побудували незавершений будівництвом двоповерховий житловий будинок.
Рішенням Міжгірського районного суду від 12 листопада 2004 p., яке набрало
законної сили, за ОСОБА_5. та ОСОБА_6. визнано право власності на недобудований
житловий будинок і господарські споруди в АДРЕСА_1 з ступенем готовності
будинкових робіт 91 %. -
У вересні 1994 р. дочка відповідачів - ОСОБА_3, яка також є відповідачкою у даній справі, одружилася з позивачем ОСОБА_4., а в 1995 р. вона за згодою батьків разом із своїм чоловіком вселилася в придатні для проживання приміщення недобудованого будинку.
За твердженням позивача ОСОБА_1, після одруження його сина та дочки відповідачів, між сторонами була досягнута «усна угода», про те, що вони добудовують будинок для молодого подружжя.
Проте, як вбачається із змісту позовної заяви, пояснень позивачів та відповідачів, жодної домовленості між сторонами про те, що допомогу забудовникам вони надаватимуть не безоплатно, між сторонами не було. Навпаки, позивачі постійно стверджували, що все робили для молодого подружжя, яке і проживало у цьому будинку, добровільно і безоплатно, багато робіт зробили власними силами (а.с.42).
Жодних документів, які б підтверджували факт придбання будівельних матеріалів в період з 1994 р, позивачі не надали.
В той же час відповідачі надали суду квитанції, накладні та інші документи, які підтверджують факт придбання ними будівельних матеріалів в період будівництва (а.с.60-70).
За таких обставин позивачі не довели, що надана ними відповідачам допомога при будівництві будинку надавалась ними не безоплатно і є підставою для виникнення у відповідачів відповідно до вимог ст.ст.4, 151 ЦК України 1963 р. та ст.ст. 11,509 ЦК зобов'язання по відшкодуванню будь-яких понесених ними витрат на будівництво, а також вартості речей звичайної домашньої обстановки і вжитку, а всього суми 52275 грн.
Відповідно до ст.309 ЦПК невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, ст.ст.4, 15 ЦК України 1963 p., ст.ст.11, 509 ЦК України, п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 p. N 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок" (із змінами і доповненнями), апеляційний суд, -
РІШИВ:
Апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_5., ОСОБА_6. та ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Міжгірського районного суду від 19 вересня 2006 року скасувати.
В позові ОСОБА_1, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про повернення вартості витрачених коштів на добудову житлового будинку № АДРЕСА_1 Міжгірського району і придбання речей домашнього вжитку у сумі 52275 грн. - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
СУДДІ:
Собослой Г.Г. Вэднар О.В. Ігнатюк Б.Ю.