АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

20 грудня 2006 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді: Косогор Г.О. суддів: Ткачук О.О., Ісаєвої Н.В. при секретарі - Забалуєвій Г.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою Вільненської сільської Ради на рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 18 жовтня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Вільненської сільської Ради та ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і стягнення моральної шкоди в сумі 10 000 гривень,

встановила:

У серпні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з зазначеним позовом, вказуючи на те. що він працював ІНФОРМАЦІЯ_1 з 21 травня 2003 року. 11 серпня 2006 року відбулося засідання 5 позачергової сесії V скликання Вільненської сільської Ради, на якому сесія прийняла рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани з занесенням до особової справи. Крім цього сесія рекомендувала голові Вільненської сільської ради звільнити позивача з займаної посади по п.2 ст.40 КЗпП України за невідповідність займаної посаді. 15 серпня 2006 року голова Вільненської сільської ради виніс розпорядження НОМЕР_2, згідно якого звільнив позивача з займаної посадиІНФОРМАЦІЯ_1 за п.2 ст.40 КЗпП України. Вважаючі звільнення незаконним, ОСОБА_1 просить поновити його на займаній посаді, а також стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень.

Відповідач позов не визнав.

Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 18 жовтня 2006 року позов задоволено. ОСОБА_1 поновлено на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 з 15 серпня 2006 року. З Вільненської сільської Ради Тарутинського району Одеської області на користь ОСОБА_1. Стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 518 гривень 65 копійок, моральну шкоду у сумі 1 500 гривень та судові витрати у сумі 600 гривень.

Справа №22-6348     Категорія -40

Головуючий у першій інстанції Горбань Ю.О. Доповідач Косогор Г.О.

Судом покладено на службову особу ОСОБА_2. обов"язок покрити шкоду, заподіяну Вільненській сільській Раді, стягнувши з ОСОБА_2. на користь Вільненської сільської Ради Тарутинського району Одеської області 2 702 гривни 15 копійок.

На дане рішення суду Вільненська сільська Рада подала апеляційну скаргу, в якої просить дане рішення суду скасувати і направити справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, що з"явився, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. З08 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і  В залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги, районний суд виходив з того, що відповідач не надав суду доказів, що існували підстави для звільнення позивача з роботи за невідповідність займаній посаді.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечується, що згідно розпорядження НОМЕР_1 позивач був прийнятий на роботу на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 0,5 ставки Вільненської сільської ради і був державним службовцем Згідно розпорядження НОМЕР_2 позивача було звільнено з роботи за п.2 ст.40 КЗпП України - невідповідність займаній посаді. Підставою для звільнення позивача за вказаною статтею було рішення сесії сільської ради, що не передбачено трудовим законодавством.

Відповідно до п.2 ст.40 КЗпП України передбачена можливість звільнення працівника в зв"язку з виявленою невідповідністю його виконуваній роботі чи посаді, яку він займає через недостатню кваліфікацію чи стан здоров"я, перешкоджаючих продовженню цієї роботи.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, доводи відповідача, що позивач систематично не виконував своїх службових обов"язків нічим ні підтверджені, так як відповідач не надав суду доказів, що позивач систематично не виконував своїх службових обов'язків і тому неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності.

На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те що позивач був звільнений з роботи незаконно.

Посилання апеляційної скарги на те, що справа розглянута з порушенням процесуального права не можуть бути підставою для скасування правильного по суті і справедливого рішення.

Крім того, апеляційна скарга не містить підстав, передбачених законом для безумовного скасування рішення суду першої" інстанції і направлення справи на новий розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і також не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія,

ухвалила :

Апеляційну скаргу Вільненської сільської    Ради відхилити, рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 18 жовтня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі двох місяців після її проголошення.