АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

13 грудня 2006 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді: Косогор Г.О. суддів: Ісаєвої Н.В., Ткачук О.О. при секретарі - Забалуєвій Г.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 12 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до 1-го відділу державної виконавчої служби Суворовського району м.Одеси про стягнення шкоди,

встановила:

У травні 2003 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до 1-го відділу державної виконавчої служби Суворовського району м.Одеси про стягнення завданої внаслідок неправомірних дій шкоди в розмірі 149 850 гривень.

В попередньому судовому засіданні позивачка звернулася до суду з заявою про уточнення та доповнення позовних вимог, в якій просила визнати дії відповідача по продажу будинку та виселенню із будинку позивачки неправомірними, стягнути з відповідача матеріальну та моральну шкоду, скасувати постанову відповідача від 11.09.2002 року, визнати звіт про оцінку вартості житлового будинку АДРЕСА_1 недійсним. Крім того, позивачка просила розглядати справу у порядку КАС України, оскільки відповідач є суб"єктом владних повноважень.

Представник відповідача, не заперечуючи проти розгляду справи в порядку КАС України, заперечував проти прийняття до провадження разом з цим позовом також вимог про визнання неправомірними дій відповідача щодо виселення позивачки зі спірного будинку, оскільки ці вимоги не пов"язані з первісними вимогами і стосуються виконання іншого рішення суду.

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 12 липня 2006 року відмовлено у задоволенні заяви позивачки про прийняття до провадження вимог в частині визнання неправомірними дій 1-ого відділу державної виконавчої служби Суворовського району м.Одеси по виселенню ОСОБА_1 з будинку АДРЕСА_1. В інший частині уточнені позовні вимоги прийняти до провадження. У задоволенні клопотання ОСОБА_1  про розгляд справи в порядку адміністративного судочинства також відмовлено.

Справа №22-4843/06            Категорія 44

Головуючий у першій інстанції Федусик А.Г. Доповідач Косогор Г.О.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить дану ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу із направленням справи для розгляду по суті до Приморського районного суду м.Одеси, вказуючи на те, що вона постановлена з порушенням норм права.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не піддягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст.312 ЦПК України апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом її розгляду є дії відповідача по зверненню стягнення на майно позивачки та продаж з прилюдних торгів будинку АДРЕСА_1 в порядку виконання рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 26.07.2001 року про стягнення боргу. Між тим, в своїх уточненнях від 13.03.2006 року позивачка, не змінюючи підстав та предмету первісного позову, заявила нові позовні вимоги про визнання неправомірними дій відповідача при виконанні іншого рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 29.09.2003 року про її виселення.

Враховуючі, що зазначені позовні вимоги не стосуються предмету розгляду цієї справи, вони не є взаємопов"язаними і спільний розгляд цих вимог ускладніть вирішення справи, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність відмовити у прийнятті цих вимог до сумісного провадження з первісними вимогами.

Судова колегія вважає висновки суду обгрунтованими, оскільки об"єднання в одне провадження кількох позовних вимог допускається тільки, якщо позови є однорідними, заявлені до одного й того самого відповідача, виникають з одних правовідносинь та коли вимоги за позовами можуть зараховуватися.

Крім того, об'єднання в одне провадження позовних вимог відповідно до ст.126 ЦПК України є правом , а не обов'язком судді, та можливе лише з додержанням вимог ст.32 ЦПК України.

При вирішенні цього питання, судом не були порушені норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги у цієї частині судова колегія вважає надуманими, оскільки судом роз"яснено позивачці її право звернутися до суду з зазначеними вимогами в загальному порядку. Більш того, у наступний час Перша державна виконавча служба у Суворовському районі м.Одеси ліквідована без правонаступника, тому позивачці необхідно визначитися з особою, яка має відповідати за її позовом.

Відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у порядку адміністративного судочинства, суд першої інстанції правильно керувався положеннями розділу V11 ЦПК України, відповідно до яких питання щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення розглядаються судом у порядку цивільного судочинства.

Посилання апелянта на заінтересованість судді у результаті розгляду справи, судова колегія не приймає до уваги, оскільки вказані у скарзі обставини стосуються процесуальної діяльності суду при розгляді конкретних справ і ці питання підлягають вирішенню в порядку передбаченому законом. Інших підстав, які для відводу судді, передбачених ст.20 ЦПК України з матеріалів справи не вбачається.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 312, 313, 314, 315, 319 ЦПК України судова колегія судової палати,

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1   відхилити.

Ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від  12 липня 2006 року- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.