АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2006 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - ЛевенцяБ.Б.
суддів - Галушко Л.А., Кварталової A.M.
при секретарі Кодінцевій С.В. за участі позивача ОСОБА_1, представників відповідачів Маркевич І.В., Андреева О.1., Сидорець А.В., Вужиловської О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1до закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією "Запорізький автомобілебудівний завод"(надалі - ЗАТ "ЗАЗ"), Міністерства праці та соціальної політики України, третя особа Головне управління праці і соціальної політики Одеської обласної державної адміністрації про заміну автомобіля і відшкодування моральної шкоди у зв'язку з порушенням прав споживачів -
встановила:
У грудні 2004 року позивач звернувся із позовом до відповідача, в якому зазначив, що у березні 2002 року він отримав новий автомобіль "ЗАЗ-Таврія" НОМЕР_1, який не був облаштований електровакуумним приладом зчеплення, відсутність останнього позивач виявив лише у квітні 2004 року, за його поясненнями через те, що паспорт на автомобіль був викладений російською мовою, а позивач в цей час користувався іншим наявним в нього автомобілем, хворів. У серпні 2004 року, на прохання позивача, відповідач ЗАТ "ЗАЗ" за власний рахунок обладнав вказаний автомобіль позивача вказаним приладом, проте останній на думку позивача працював погано і 01.10.05р. зламався. Посилаючись на порушення відповідачем його прав як споживача, позивач попросив зобов'язати відповідача провести заміну отриманого ним у 2002 році автомобіля на новий і стягнути із відповідача 5 000 грн. грошової компенсації за заподіяну моральну шкоду.(а.с. 2-34,105-107,112, 124,133,155,178-185,187-189, 222-234,246-250)
Відповідачі проти позову заперечували, зазначаючи, що в березні 2002 року, позивач отримав автомобіль належної якості і той комплектності з якою погодився під час його отримання, експлуатував його більше двох років і встановленого заводом гарантійного терміну, після закінчення якого звернувся до відповідача і суду із вказаними вимогами.(а.с. 40-49,53-82,213-215, 218-221) Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 травня 2006 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.(а.с. 173-177)
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, постановити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні позивач підтримав доводи скарги, яку попросив задовольнити.
Представники відповідачів заперечували проти скарги, яку попросили відхилити.
Справа № 22-4606/06 Категорія ЦП:
Головуючий у першій інстанції Сєверова Є.С. Доповідач Левенець Б.Б.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення
прибувших учасників апеляційного провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити за наступних підстав:
Згідно до ст.13 Закону України "Про захист прав споживачів" від 1991р.(в редакції закону, чинної на час виникнення спірних правовідносин), виробник (виконавець) забезпечує нормальну роботу (застосування, використання) товару (роботи, послуги), в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного терміну, встановленого законодавством або нормативними документами, а в разі їх відсутності - договором.
Згідно до вимог ст. 20 вказаного Закону України, споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, у якого він був придбаний, якщо товар не підійшов за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням. Споживач має право на обмін товару належної якості протягом 14 днів, не рахуючи дня купівлі, а обмін товару належної якості провадиться, якщо він не споживався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий споживачеві разом з проданим товаром.
Відповідно до вимог п. 26 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 року № 999(чинної на час виникнення спірних правовідносин), інвалідам, у яких будуть виявлені захворювання, що не дають змоги керувати автомобілем, і за висновком обл МСЕК (ЦМСЕК, КМСЕК) вони потребують автомобіль іншої модифікації, переобладнання автомобіля здійснюється станціями технічного обслуговування за рахунок коштів, що передбачаються у державному бюджеті на ці цілі, а інвалідам внаслідок нещасного випадку на виробництві або профзахворювання - за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Як видно із роз'яснень, що містяться у пп.4 п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року №5 „Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів", зазначені у п. 1 ст. 14 Закону вимоги споживача про застосування заходів захисту не можуть бути задоволені, коли продавець, виготівник(шдприємство, яке виконує їх функції) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування ним або його зберігання. Судом першої інстанції встановлено, що:
Позивач є інвалідом 1-ої групи з дитинства і за рішенням МСЕК від 29.05.2000р. № НОМЕР_2 йому встановлені медичні показання для забезпечення автомобілем "ЗАЗ" керування на дві руки і в окулярах (а.с. 13, 22, 149-150).
19 березня 2002 року позивач отримав по акту автомобіль "ЗАЗ-Таврія" НОМЕР_1, який був обладнаний механічним зчепленням з ручним приводом. Забезпечення позивача у березні 2002 року автомобілем саме такої комплектації не суперечило вищевикладеному висновку МСЕК від 29.05.2000р., оскільки в останньому не зазначено необхідність забезпечення автомобілем обладнаним електровакуумним приладом зчеплення, а отриманий позивачем автомобіль відповідав технічним вимогам для автомобілів з ручним керуванням, які Міністерство праці та соціальної політики України надавало інвалідам з такими ж медичними показаннями, які мав позивач(а.с. 56-79, 149-150) Згідно до гарантійного свідоцтва(а.с. 112) завод гарантує виконання зобов'язань гарантії протягом 24 місяців із дня продажу, строк дії якого закінчився 19 березня 2004 року. З часу отримання автомобіля і до квітня 2004 року, позивач не висловлював зауважень щодо якості і комплектності автомобіля, проте його експлуатував, керуючи ним особисто(а.с. 18-21, 24-26, 124, 178)
08 червня 2004 року заступник начальника управління державтоінспекції УМВС України в Одеській області звернувся до МСЕК із поданням, в якому не заперечуючи можливість використання отриманого позивачем автомобіля за медичними показаннями, вважав за необхідне обладнати автомобіль позивача електровакуумним приладом зчеплення для безпечного керування, зважаючи на похилий вік Мединського і необхідність швидкісного переключення передач автомобіля.(а.с. 14)
За висновком МСЕК НОМЕР_3, позивачу дозволено користуватись лише таким автомобілем з ручним керуванням, який має бути обладнаний електровакуумним приладом зчеплення (а.с.27)
13 серпня 2004 року позивач отримав автомобіль, обладнаний електровакуумним приладом зчеплення за рахунок відповідача ЗАТ "ЗАЗ", зауважень щодо якості виконаних робіт і автомобіля не висловлював про що свідчить його особистий підпис у вимозі-заявці і в акті(а.с. 20, 48,56-79, 81, 82) Зазначення в акті як недолік відсутність акумулятора, запасного колеса, домкрата і інструмента, не впливає на такий висновок суду, оскільки вимог щодо нестачі вказаних приладів, позивач до суду не заявляв.
За клопотанням позивача колегія суддів апеляційного суду призначила судову автотехнічну експертизу.
За висновком експерта автотехніка від 14 грудня 2006 року НОМЕР_4, після проведеного у серпні 2004 року дообладнання автомобіль позивача відповідає комплектації автомобіля ЗАЗ-110280, якого вимагає позивач, дефектів заводу-виробника не встановлено. За цим же висновком, електровакуумний прилад зчеплення, встановлений на автомобілі позивача на час експертного дослідження зберіг працездатність проте був цілеспрямовано розукомплектований (а.с.268-272)
Позивач не заперечує того факту, що з березня 2006 року, право на керування його автомобілем отримав його родич, якій переробив вказану систему приводу з метою експлуатації автомобіля позивача(а.с. 270, 286-287). Тому, колегія суддів приходить до висновку що на час розгляду справи судом, позивач не забезпечив збереження автомобіля у тому стані, в якому він був переданий йому відповідачами, автомобіль позивача і електровакуумний прилад зчеплення, придатність до роботи яких є предметом спору, протягом тривалого строку були в експлуатації, зазнали механічного втручання і вини відповідача у цьому немає.
В матеріалах справи наявний посібник з експлуатації автомобілів, до категорії яких відноситься і автомобіль позивача, викладений як українською та і російською мовами(а.с.137,161-166,247-249), а доказів того, що позивач у березні 2002 року під час отримання автомобіля отримав посібник викладений російською і з ціх причин своєчасно звертався до відповідача, позивач до суду не надав, не встановлено таких і в судовому засіданні.
Інші доводи апелянта не спростовують вищевказаних висновків суду, тому мають бути відхилені.
Згідно до ч. 2 ст. 308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань
Враховуючи вищевикладені обставини справи і вимоги законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача про заміну належного йому автомобіля на новий не грунтуються на вимогах законодавства, тому колегія суддів визнає їх безпідставними і такими, що задоволенню не підлягають. З наведених підстав не підлягають задоволенню вимоги про відшкодування моральної шкоди. Вимог про проведення ремонту автомобіля, позивач в суді першої інстанції не заявляв.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, про відмову в позові в повному обсязі, рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності, тому є обґрунтованим.
Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307,308, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317,319 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 травня 2006 року - залишити без змін. Ухвала набирає чинності негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.