Єдиний унікальний номер 239/1020/13-ц Номер провадження 22-ц/775/4176/2014
Головуючий у 1-й інстанції : Пархоменко О.Ф.
Категорія : 54 Доповідач : Кіянова С.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 травня 2014 року Апеляційний суд Донецької області
у складі : головуючого - судді Никифоряк Л.П.
суддів : Кіянової С.В., Іванової А.П.
при секретарі Ганжела М.П., Попченко В.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Новогродівського міського центру зайнятості на рішення Новогродівського міського суду від 01 квітня 2014 року за позовом Новогродівського міського центра зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду 26.09.2013 р. з позовом до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди, посилаючись на те, що наказом від 08.07.2002 р. її було призначено на посаду директора Новогродівського міського центру зайнятості, а наказом від 25.04.2013 р. її було звільнено за власним бажанням у зв»язку із виходом на пенсію з 07.05.2013 р. Але, актом Селидівського міжрайонного контрольно-ревізійного відділу в Донецькій області було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності центру за період з 01.01.2009 р. до 30.09.2011 р. та виявлено порушення фінансової дисципліни, а саме у період з 01.04.2009 р. до 30.04.2010 р. 7 працівникам центру зайнятості нарахована та виплачена премія при відсутності відповідного наказу у розмірі 7 763,56 грн., внаслідок чого зайво нараховані та перераховані внески до обов»язкових державних соціальних фондів у розмірі 2 856,93 грн., зайво сплачені лікарняні за період з 01.04.2009 р. до 31.12.2009 р. у розмірі 110,57 грн., внаслідок чого зайво нараховані та перераховані внески до державних соціальних фондів у розмірі 40,70 грн., відпускних у розмірі 225,92 грн. та перераховані внески у розмірі 83,14 грн. та матеріальної допомоги за період з 01.05.2009 р. до 30.09.2009 р. у розмірі 547,01 грн. та внесків у розмірі 201,28 грн., тобто загальна сума заподіяної матеріальної шкоди складає 11 829,11 грн. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.02.2012 р., яка залишена без зміни ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.04.2012 р. та Вищого адміністративного Суду України від 04.06.2012 р. встановлено факт здійснення зайвих виплат. Відповідач як керівник установи несе в даному випадку відповідальність в межах середньомісячного заробітку, який складає 4 895,14 грн. Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 4 895,14 грн. та поновити строк звернення з позовом до суду, оскільки копія ухвали касаційної інстанції була отримана ними 11.06.2013 р.
Рішенням Новогродівського міського суду від 01 квітня 2014 року задоволено частково позов Новогродівського міського центра зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди, стягнуто з відповідача на користь позивача 802,75 грн. та судовий збір на користь держави у розмірі 243,60 грн.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та задовольнити його вимоги, оскільки судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, не враховано, що стягненню підлягає середній заробіток у розмірі 4895,14 грн., позбавлення відповідача надбавки не є відшкодуванням шкоди.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.
Відповідач та представник відповідача заперечували проти доводів апеляційної скарги і просили рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити, а рішення суду змінити в частині розміру відшкодування та ухвалити нове рішення у вказаній частині з наступних підстав.
Задовольняючи частково позов Новогродівського міського центра зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 працювала директором зазначеного центру зайнятості з 08.07.2002 р. до 07.05.2013 р. Актом ревізії фінансово-господарської діяльності центру зайнятості за період з 01.01.2009 р. до 30.09.2011 р. КРУ було встановлено факти зайво нарахованих та виплачених премій працівникам за період з 01.04.2009 р. до 30.04.2010 р. при відсутності наказу керівника на преміювання, зайва сплата лікарняних, відпускних, матеріальної допомоги та відповідно зайво перерахованих внесків у загальному розмірі 11 829,11 грн. Оскільки директор Центра зайнятості як керівник несе матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду, але з її заробітної плати проведені відрахування внаслідок зменшення надбавки у розмірі 4 294,61 грн., то різницю між середньомісячним заробітком та сумою відрахувань стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитися неможливо, оскільки вони суперечать вимогам ч.1 ст.132, п.2 ст.133 КзПП України.
Так, відповідно до ч.1 ст.132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.
Відповідно до п.2 ст.133 КЗпП України у відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних, грошових чи культурних цінностей.
Згідно п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» при матеріальній відповідальності в межах середнього місячного заробітку він визначається відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 з наступними змінами, а саме виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують вирішенню судом справи про відшкодування шкоди, а в разі, коли справа вирішується після звільнення працівника - виходячи з виплат за попередні два місяці роботи на даному підприємстві (в установі, організації).
Відповідно до п.20 зазначеної постанови судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений ст..233 КЗпП України строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування. Цей строк застосовується і при зверненні із заявою прокурора.
Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку.
З матеріалів справи вбачається, що наказом №196-к від 08.07.2002 р. ОСОБА_1 було призначено на посаду директора Новогродівського міського центра зайнятості з 08.07.2002 р. та звільнено наказом №181-к від 25.04.2013 р. за власним бажанням у зв»язку із виходом на пенсію з 07.05.2013 р. (а.с.37-38, 74).
Актом Селидівського міжрайонного контрольно-ревізійного відділу в Донецькій області від 23.11.2011 р. № 42-14-04/24 було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності центру за період з 01.01.2009 р. до 30.09.2011 р. та виявлено порушення фінансової дисципліни, а саме встановлено зайво сплачені кошти у розмірі 11 829,11 грн. (а.с.7-18).
21.12.2011 р. відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення щодо ведення бухгалтерського обліку (а.с.62).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.02.2012 р., яка залишена без зміни ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.04.2012 р. відмовлено у задоволенні позову Новогродівського міського центру зайнятості до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги прокурора про стягнення з ОСОБА_1 зазначених сум у відшкодування шкоди.
Ухвалою Новогродівського міського суду від 22.08.2013 р. залишено без розгляду позовну заяву Донецького обласного центра зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди (а.с.70).
Відповідно до ч.3 ст.233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
При таких обставинах, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що строк звернення до суду з вказаним позовом позивачем не порушено.
Апеляційним судом враховано, що рішення суду у вказаній частині не оскаржено.
Враховуючи, що працівники, які отримали зайві суми відмовилися їх повертати, то відповідач ОСОБА_1, як керівник Новогродівського міського центра зайнятості повинна нести відповідальність у межах середньомісячного заробітку, який визначається на час її звільнення і складає 4 895,14 грн. (а.с.36).
Таким чином, помилковими є висновки суду першої інстанції щодо зменшення розміру відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 з врахуванням того, що її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності наказом Донецького обласного центра зайнятості №401 від 28.12.2011 р., яким позбавлено премії за підсумками роботи за грудень 2011 р. та зменшено надбавку з 01.01.2012 р. у розмірі 25%, що потягло відрахування із заробітної плати на загальну суму 4 294,61 грн. (а.с.106-108).
Такі висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на законі, оскільки за наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Відповідно до п.4 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Керуючись ст..ст.307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу Новогродівського міського центру зайнятості задовольнити.
Рішення Новогродівського міського суду від 01 квітня 2014 року змінити в частині розміру стягнення.
Позов Новогродівського міського центра зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Новогродівського міського центра зайнятості у відшкодування матеріальної шкоди 4 895,14 грн. ( чотири тисячи вісімсот дев»яносто п»ять грн..14 коп.).
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді :