Єдиний унікальний номер 257/14013/13-ц Номер провадження 22-ц/775/4300/2014
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 травня 2014 року Апеляційний суд Донецької області
в складі : головуючого - судді Прокопчук Л.М.
суддів : Кіянової С.В., Корчистої О.І.
при секретарі Попченко В.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Донецька від 26 березня 2014 року про задоволення заяви про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Донецька міська рада, про усунення перешкод в користуванні власністю,
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою Київського районного суду м.Донецька від 26 березня 2014 року задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову. Заборонено ОСОБА_1 та усім іншим особам, які не мають права на земельну ділянку АДРЕСА_1, споруджувати будь-які наземні або підземні будівлі, споруди та інші фізичні об'єкти, ближче одного метра до межі земельної ділянки АДРЕСА_2; ? заборонено ОСОБА_1 вчиняти дії, спрямовані на приватизацію земельної ділянки АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі відповідач просить ухвалу суду скасувати в частині заборони їй вчиняти дії, спрямовані на приватизацію земельної ділянки АДРЕСА_1 та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції порушені норми процесуального права, не враховано, що вона подала заяву на приватизацію землі за вказаною адресою, на який розташований жилий будинок, належний їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, а така ухвала порушує її конституційне право.
В судовому засіданні апеляційного суду відповідач та представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги і просили її задовольнити.
Позивач в судове засідання не з»явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.
Заслухавши відповідача, представників відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити, ухвалу суду в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нову ухвалу з наступних підстав.
Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, то є підстави для задоволення заяви.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитися неможливо, оскільки вони суперечать вимогам процесуального права.
Так, ч.3 ст.151 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відновлення меж земельної ділянки та усунення перешкод в користуванні землею, посилаючись на те, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 369 кв.м.(а.с.1-2).
ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю, посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки та жилого будинку АДРЕСА_2 на підставі договорів купівлі-пролажу (а.с.8-11).
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до п.6 зазначеної постанови особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.
Відповідно до ч.1 ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Позивачем ОСОБА_3 жодним чином не обґрунтована вимога щодо заборони ОСОБА_1 вчиняти дії, направлені на приватизацію земельної ділянки, на який розташований жилий будинок АДРЕСА_2 належний їй на праві власності.
За таких обставин, ухвала суду в частині заборони ОСОБА_1 вчиняти дії, спрямовані на приватизацію земельної ділянки не ґрунтується на законі, тому підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.
Відповідно до ч.2 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.
Керуючись ст.ст. 307, 312, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Київського районного суду м. Донецька від 26 березня 2014 року скасувати в частині заборони ОСОБА_1 вчиняти дії, спрямовані на приватизацію земельної ділянки АДРЕСА_1.
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти дії, спрямовані на приватизацію земельної ділянки АДРЕСА_1.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: