Головуючий суду 1 інстанції - Чуванова А.М.
Доповідач - Максюта І.О.
Справа № 416/4043/13-ц
Провадження № 22ц/782/1082/14
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого судді - Максюти І.О.
суддів Авалян Н.М., Малієнко Н.В.,
при секретарі Аліханян Г.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства « Український комунальний банк» на рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 21 лютого 2014 року з цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно,
в с т а н о в и л а:
У листопада 2013 року позивач звернувся з позовом до відповідачів, в якому вказав, що 29 січня 2009 року між Акціонерним банком "Український комунальний банк", який перейменовано у Публічне акціонерне товариство "Український комунальний банк", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діліжанс" в особі директора ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 453/09-ю, згідно якого відповідачу було надано кредит на умовах овердрафту з лімітом 200000 гривень на строк по 28.01.2010 року зі сплатою 30% річних з метою поповнення обігових коштів. Додатковими угодами від 13.02.2009 року та від 14.07.2009 року було встановлено ліміт у розмірі 300000 гривень та з 14.07.2009 року у розмірі 450000 гривень. Додатковою угодою від 28.01.2010 року строк дії договору було продовжено до 28.01.2011 року та встановлено зменшення ліміту до 200000 гривень. 13.02.2009 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір застави №376 та договір застави №377, згідно умов яких відповідач забезпечує вимогу заставодержателя, що випливає з умов кредитного договору №453/09-ю від 29 січня 2009 року, в якості забезпечення зобов'язання заставодавець передав в заставу банку належні йому 3 машини холодильні, загальною заставною вартістю 270363 гривень, 2 автомобілі, заставною вартістю 106144 гривень. За умовами договорів застави заставлене майно повинно знаходитися у ТОВ "Діліжанс" за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до п. 2.1 договорів застави заставодержатель має право звернути стягнення на інше майно заставодавця, якщо останній внаслідок порушення своїх зобов»язань за цими договорами позбавляє заставодержателя можливості задовольнити вимоги за рахунок предмета застави. 31.01.2013 року співробітниками банку було здійснено перевірку заставного майна. Під час огляду встановлено, що заставне майно відсутнє. Посилаючись на те, що під час шлюбу відповідачі придбали земельну ділянку АДРЕСА_2 загальною площею 0,4500 га, майно є спільною власністю, позивач просив звернути стягнення на 1/2 частку земельної ділянки АДРЕСА_2, загальною площею 0,4500 га, яка належить ОСОБА_2, в рахунок погашення боргу ОСОБА_3 перед ПАТ "Український комунальний банк" в сумі 347376,53 гривень.
Рішенням Лутугинського районного суду Луганської області від 21 лютого 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що 29 січня 2009 року між Акціонерним банком "Український комунальний банк", який перейменовано у Публічне акціонерне товариство "Український комунальний банк", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діліжанс" в особі директора ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №453/09-ю, і сторонами ця обставина не заперечується. 13.02.2009 року ОСОБА_3 виступив майновим поручителем за ТОВ «Діліжанс» по зазначеному кредитному договору та між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір застави №376 та договір застави №377, згідно умов яких відповідач забезпечує вимогу заставодержателя, що випливає з умов кредитного договору №453/09-ю від 29 січня 2009 року, в якості забезпечення зобов'язання заставодавець передав в заставу банку належні йому 3 машини холодильні, загальною вартістю 270363 гривень, 2 автомобілі, заставною вартістю 106144 гривень ( а.с. 6-7, а.с.8-9).
Рішенням Жовтневого районного суду м.Луганська від 01.06.2011 року позовні вимоги ПАТ "Український комунальний банк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на заставне майно задоволено у повному обсязі, звернуто стягнення заборгованості за кредитним договором № 453/09~ю від 29 січня 2009 року між Акціонерним банком "Український комунальний банк"/правонаступник - Публічне акціонерне товариство "Український комунальний банк " та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діліжанс" в особі директора ОСОБА_3 у розмірі 347376,43 гривень на предмет застави, а саме: 5 автомобілів (а.с.60-62).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з недоведеності позову, при цьому посилався на положення ст.ст. 366, 572, 578 ЦК України.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають нормам матеріального права.
Правові відносини, які витікають із договору застави, регулюються ст.ст. 572 - 593 Цивільного кодексу України, Законом України «Про заставу», Законом України «Про іпотеку».
Із змісту п. 2.1 договорів застави виходить, що заставодержатель має право згідно з діючим законодавством звернути стягнення на інше майно заставодавця, якщо останній внаслідок порушення своїх зобов»язань за цими договорами позбавляє заставодержателя можливості задовольнити вимоги за рахунок предмета застави, якщо суми застави, вирученої від продажу предмета застави буде недостатньо для повного задоволення зобов»язань позичальника за кредитним договором та можливими додатковими угодами (а.с.7-8).
Сторонами не оспорюється, що заставне майно, а саме холодильні машини, які були змонтовні та встановлені за адресою : вул.Лутугінська, 133е, на площах, орендованих ТОВ «Діліжанс», за вказаною адресою відсутні, що зафіксовано у акті огляду майна, яке знаходиться у заставі.
П.2.2. договорів застави передбачений обов»язок заставодавця у випадку відчудження за згодою заставодержателя або втрати предмета застави замінити його іншим майном по вибору заставодержателя. Вартість майна повинна бути не меншою від суми, вказаної у п. 1.3 та 1.4 цих договорів (а.с.7,9).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
За приписами ст.ст. 579 ЦК України та 7 Закону України «Про заставу» заміна предмета застави може здійснюватися тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.
Спірна земельна ділянка не є предметом застави. Договір про зміну предмета застави між сторонами не укладався.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що заставодавець внаслідок порушення своїх зобов»язань за цими договорами застави позбавив заставодержателя можливості задовольнити вимоги за рахунок предметів застави або що суми застави, вирученої від продажу предметів застави недостатньо для повного задоволення зобов»язань позичальника за кредитним договором.
Сама по собі відсутність холодильних машин за адресою, де вони були встановлені на момент укладення договору застави, не свідчить про те, що заставодержатель позбавлений можливості задовольнити свої вимоги за рахунок цих предметів. Суду не надано доказів позивачем, що ці холодильні машини взагалі відсутні у відповідача.
Крім того, рішенням суду звернене стягнення на заставне майно, а саме п»ять автомобілів.
Суду також не надано жодних доказів про виконання зазначеного рішення суду і про те чи були задоволені і в якій частині права заставодержателя за рахунок цих предметів застави, або, що ці предмети застави у порушення зобов»язань за договором вибули з власності заставодавця.
Оскільки із змісту закону виходить, що у заставу може бути передане конкретне майно, то п.2.1 Договорів застави не дає підстав для звернення стягнення саме на земельну ділянку, яка не була предметом застави.
Правові наслідки невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою та порядок звернення стягнення на предмет застави передбачені ст.ст. 589, 590 ЦК України, а також ст. 20 Закону України «Про заставу».
Крім того, земельні ділянки заставодавцю не належать, а виділені дружині у процедурі поділу майна подружжя, про що ухвалене відповідне судове рішення, яке набрало законної сили після перегляду його апеляційною інстанцією (а.с.58-59), тому ці земельні ділянки не можуть розглядатися як спільна сумісна власність.
Також колегія суддів зазначає, що земельні ділянки є нерухомим майном, а тому для передачі їх у заставу передбачений інший порядок, встановлений Законом України «Про іпотеку», оскільки земля відноситься до окремого виду застави в силу ст. 575 ЦК України.
За таких обставин, позов про звернення стягнення на земельні ділянки є необгрунт ованим і у його задоволенні слід відмовити.
Оскільки суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, допустився помилки у застосуванні норм матеріального права, то судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову з інших підстав.
Доводи апеляційної скарги, які стосуються обгрунтованості позову, не заслуговують на увагу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 313-315, 317 ЦПК України, судова колегія
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства « Український комунальний банк» задовольнити частково.
Рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 21 лютого 2014 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно відмовити з інших підстав.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: