Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1311/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Сліпенко Р. Ю.

Доповідач Черниш Т. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

07.05.2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - Черниш Т.В.,

суддів - Голованя А.М., Савченко С.О.,

при секретарі Дімановій Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зміну способу стягнення аліментів, за апеляційною скаргою позивача на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 20 березня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

7 березня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з уточненим позовом про зміну способу стягнення аліментів. Позовні вимоги мотивував тим, що за рішенням Гайворонського районного суду від 28 серпня 2007 року він зобов'язаний сплачувати на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі ? частини його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а рішенням цього ж суду від 19 січня 2014 року з нього стягнуті аліменти в розмірі ? частини заробітку на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь його матері ОСОБА_3 Посилаючись на те, що він в даний час не працює, постійного заробітку не має, здійснює догляд за матір'ю - інвалідом першої групи, а розмір аліментів перевищує рівень його можливих доходів, просив змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з нього на користь відповідачів на утримання дітей, визначивши їх у твердій сумі в розмірі по 200 грн. щомісячно.

Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 20 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ставив питання про скасування судового рішення з мотивів порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та доказам, Зазначав, зокрема, що суд не дав належної оцінки його, позивача, доводам щодо неспроможності сплачувати аліменти у визначених судовими рішеннями розмірах, не врахував положення ч. 3 ст. 184 СК України, можливість застосування якої не порушило б законні права відповідачів та дітей. Просив задовольнити його вимоги.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що в силу ч. 2 ст. 305 ЦПК не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши за матеріалами справи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, дослідивши докази, колегія суддів визнає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмову в задоволенні позову суд першої інстанції мотивував відсутністю підстав для зміни способу стягнення аліментів, виходячи з того, що визначення розміру аліментів в заявленій позивачем як платником сумі значно зменшить матеріальне забезпечення дітей, його доводи щодо здійснення догляду за матір'ю є сумнівними.

Однак на порушення вимог ст.ст. 213, 214, 215 ЦПК суд не з'ясував обставин, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, не дав належної правової оцінки доказам, не врахував роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені, зокрема, в п. 23 постанови №3 від 15 травня 2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів». З огляду на це рішення суду першої інстанції, як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, на підставі ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст.183 та ст. 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

До підстав визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі ст. 184 СК відносить: нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів, одержання частини доходу в натурі та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч.1 ст.192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршенням або поліпшенням здоров'я когось із них.

Судом встановлено, що рішенням Гайворонського районного суду від 28 серпня 2007 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення повноліття, а на підставі рішенням цього ж суду від 9 січня 2014 року з позивача стягнуті аліменти в такому ж розмірі на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_3, з якою дитина проживає(а.с.3,4).

Рішення набрали законної сили і позивачем у встановленому законом порядку не оскаржувались.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Довідкою управління соціального захисту населення Гайворонської районної державної адміністрації від 6 березня 2004 року підтверджено факт перебування ОСОБА_2 на обліку в Управлінні СЗН з 20 лютого 2014 року та здійснення ним догляду за матір'ю-ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, інвалідом 1 групи (а.с.7). Саме з цією обставиною позивач пов'язував неможливість їздити на заробітки, які він отримував раніше, що підтверджує його доводи про зміну матеріального стану.

Відповідачі, заперечуючи проти позову, визнавали, що позивач постійної роботи та сталих заробітків не має; доказів, які б спростовували доводи позивача, не надали, не містять їх і матеріали справи.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові від 5 лютого 2014 року у справі за №143 цс 13, яка відповідно ст. 360-7 ЦПК є обов'язковою для застосування, з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження за положенням ст. 192 ЦПК України зміна розміру аліментів може мати під собою і зміну способу їх присудження( зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку(доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки. При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але і низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей ( ст. 182 СК «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку(доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

З урахуванням встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років(1286 грн.), мінімальний розмір аліментів на одну дитину, визначений за кожним з зазначених судових рішень, не може бути меншим ніж 385,8 грн.

Колегія суддів вважає доведеним, що здійснення ОСОБА_2 догляду за хворою матір'ю, інвалідом 1 групи, що мало місце після ухвалення рішень про стягнення аліментів, відсутність регулярного доходу та постійного місця роботи, є юридично значимими обставинами, визначеними ч. 1 ст. 192 СК для зміни розміру аліментів, стягнутих за рішеннями суду на користь кожної з відповідачів у частці від заробітку позивача, на розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

З огляду на наведене та виходячи з гарантованого Конвенцією ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року права кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку; передбаченого ст. 180 СК обов'язку батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття, колегія суддів вважає доцільним визначити розмір аліментів, які підлягають стягненню з працездатного, фізично здорового позивача у твердій грошовій сумі в розмірі 360 грн. щомісячно на кожну дитину, з індексацією відповідно до ч. 2 ст. 184 СК, задовольнивши таким чином частково заявлену позовну вимогу, оскільки доводи позивача щодо спроможності сплачувати аліменти лише в розмірі по 200 грн. на дитину є необґрунтованими.

Аліменти у зміненому розмірі мають стягуватись від дня набрання чинності даним рішенням.

Правила ст.192 СК не позбавляють ОСОБА_4 та ОСОБА_3 як одержувачів аліментів права на звернення з позовом про збільшення розміру аліментів в разі зміни умов, на підставі яких розмір аліментів зменшено(змінено).

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 182, 183, 192 Сімейного кодексу України, ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, ст. ст.. 309, 313, ч. 2 ст. 314, ст. 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати в цивільних справах

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 20 березня 2014 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2:

за рішеннями Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 28 серпня 2007 року на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1/4 частини всіх видів заробітку(доходу) платника, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на 360 грн. з індексацією згідно закону, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття-до ІНФОРМАЦІЯ_4;

за рішенням Гайворонського районного суду від 9 січня 2014 року на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 1/4 частини всіх видів заробітку(доходів) платника, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на 360 гривень з індексацією згідно закону, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5.

Стягнення аліментів у зміненому розмірі здійснювати від дня набрання рішенням законної сили.

Виконавчі листи, видані на підставі рішень Гайворонського районного суду від 28 серпня 2007 року та від 9 січня 2014 року, відізвати.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді