Справа № 11 -832/2007р.          Головуючий 1 -ї інстанції Железний І..В.

Категорія: ч. 2  ст.  286 КК        Доповідач апеляційної інстанції Пісной І.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Миколаївської області

в складі: головуючого Царюка В.В.

суддів Пустовара М. Л.,  Пісного І.М.

за участю прокурора Данчука В.М.

засудженого ОСОБА_1

цивільного відповідача ОСОБА_2 та її представникаОСОБА_3

4 грудня 2007 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Миколаєві кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та представника цивільного відповідача

на вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 28 вересня 2007 року,  яким:

ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,  уродженця м.  Снігурівка,  Миколаївської області,  раніше не судимого,

- засуджено: за ч. 2  ст.  286 КК України - до 3-х років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Постановлено стягнути з ТОВ «Миколаїв-Авто» на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 4964 грн.,  моральної шкоди - 40000 грн.

Засуджений ОСОБА_1 визнаний винним в тому,  що 28 травня 2007 р. близько 11.25 години,  керуючи на підставі подорожнього листа № 376638,  виданого на травень 2007 року ТОВ „Миколаїв-Авто" автомобілем Фольксваген-LТ46 (держномер НОМЕР_1),  який належить вказаному товариству на праві оперативного управління,  рухався в напрямку м.  Баштанка,  Миколаївської області зі сторони м.  Миколаєва зі швидкістю 80-90 км/г в умовах необмеженої видимості по сухій проїжджій частині автошляху.

Проїхав 246 км вказаного автошляху,  ОСОБА_1 в порушення вимог п.11.1.3,  2.3 „б",  10.1,  11.1,  11.2,  11.3,  13.3 Правил дорожнього руху України,  проявив неуважність до дорожньої обстановки та виїхав на зустрічну полосу руху,  утворивши перешкоду рухавшомуся назустріч автомобілю ЗАЗ під керуванням ОСОБА_5,  внаслідок чого вказані транспортні засоби зіткнулись,  отримали механічні пошкодження,  потерпілий ОСОБА_5 помер на місці,  а потерпілий ОСОБА_6  отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Засуджений ОСОБА_1,  не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію вчиненого,  в апеляції просить вирок змінити,  пом'якшити призначене покарання,  визначивши його без позбавлення волі. Посилається на несправедливість покарання внаслідок його суворості. Вказує,  що суд не врахував його позитивні характеристики,  щире каяття,  що він раніше не судимий,  злочин вчинено з необережності,  що потерпілі просили не позбавляти його волі та на свій хворобливий стан здоров'я.

В апеляції представник цивільного відповідача просить вирок в частині цивільного позову скасувати,  а справу направити на новий розгляд,  посилаючись на неправильність встановлення судом володільця джерела підвищеної небезпеки.

В своїх запереченнях на апеляційну скаргу представника цивільного відповідача представник адвокат ОСОБА_7  просить вирок районного суду залишити без змін,  а апеляцію представника цивільного відповідача без задоволення. На його думку суд постановив законне та обґрунтоване рішення.

Заслухавши доповідь судді; засудженого ОСОБА_1 в підтримання апеляції,  який просив не позбавляти його волі з підстав викладених в апеляції; цивільного відповідача та її представника,  які просили вирок в частині цивільного позову залишити без зміни,  посилаючись на його законність та обгрунтованість; думку прокурора,  який просив вирок залишити без зміни,  а апеляції без задоволення; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій,  колегія суддів вважає апеляцію засудженого підлягаючою задоволенню,  а апеляцію представника цивільного відповідача не підлягаючою задоволенню за таких підстав.

Винність засудженого у вчиненні злочину,  передбаченого ч.2  ст. 286 КК України,  за обставин викладених у вироку суду підтверджується сукупністю доказів належним чином досліджених в судовому засідані і в цій частині вирок суду ніким з учасників судового розгляду не оспорюється.

Колегія суддів розцінює як неспроможні доводи представника цивільного відповідача щодо неправильності встановлення судом володільця джерела підвищеної небезпеки.

Суд правильно встановив,  що шкода,  заподіяна джерелом підвищеної небезпеки,  відшкодовується особою яка на правовій підставі володіла (експлуатувала) транспортний засіб і що в даному випадку такою особою є саме ТОВ „Миколаїв-Авто",  оскільки це товариство експлуатувало транспортний засіб на підставі права оперативного управління.

Ці відносини знайшли своє підтвердження при дослідженні судом письмових доказів,  а саме:

·  довіреності на право використання мікроавтобуса виданого власником ОСОБА_2 ТОВ „Миколаїв-Авто" (л.с. 265),  згідно якого товариству надано право використовувати за цільовим призначенням вказаний транспортний засіб,  проходити технічний огляд та визначати на власний розсуд місце стоянки транспортного засобу;

·  тимчасового реєстраційного талону (л.с. 266),  згідно якого власником мікроавтобусу є ТОВ „Миколаїв-Авто";

- подорожнього листа № 376638 за травень 2007 року (л.с. 268), виданого ТОВ „Миколаїв-Авто" на ім'я ОСОБА_1 щодо здійснення техоглядів та придатності до керування вказаного мікроавтобуса.

Необгрунтовані й доводи представника цивільного відповідача в апеляції й щодо відсутності трудових відносин засудженого ОСОБА_1 з ТОВ „Миколаїв-Авто". З показань засудженого ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 убачається,  що відносини були саме між ОСОБА_1та ТОВ „Миколаїв-Авто",  що ОСОБА_1 здавав гроші цьому товариству,  „Миколаїв-Авто" розраховувалось з ним як з водієм.  Ці відносини підтверджується також змістом вищезгаданого подорожнього листа.

Таким чином,  володілець джерела підвищеної небезпеки та трудові відносини засудженого з ТОВ „Миколаїв-Авто" встановлені судом правильно,  а тому підстави для скасування вироку в частині вирішення цивільного позову відсутні.

Призначаючи покарання суд хоча й послався у вироку на позитивні дані про особу засудженого,  який раніше не судимий,  виключно позитивно характеризується,  займається суспільно корисною працею,  пом'якшуючу покарання обставину - щире каяття,  та думку потерпілих,  які просили не позбавляти ОСОБА_1 волі,  однак врахував їх формально.

Крім того,  колегія суддів вважає за необхідне врахувати також,  що злочин вчинено з необережності,  похилий вік засудженого та його захворювання після отримання травми під час самої події.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне на підставі  ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням,  з іспитовим строком 2 роки,  що є достатнім для виправлення засудженого.

Керуючись  ст.  365,  366 КПК України,  колегія суддів, 

УХВАЛИЛА:

апеляцію представника цивільного відповідача залишити без задоволення.

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 28 вересня 2007 року відносно ОСОБА_1 змінити.

На підставі  ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного судом основного покарання за ч.2  ст. 286 КК України у виді позбавлення волі з випробуванням,  з іспитовим строком 2 роки.

В решті вищезазначений вирок залишити без зміни.