Цивільне судочинство Справа № 2- 276-07

Категорія - спори,

про відшкодування

матеріальної шкоди,

заподіяної працівниками

підприємству, установі організації -41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Любомль 25 грудня 2007 року

Любомльський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Мосієвича І.В.,

при секретарі Кузьміній Т.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Машівського споживчого товариства м.Любомль вул. Чапаева, 13, Волинської області до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок недостачі матеріальних цінностей , -

встановив:

У суд з позовною заявою звернулось Машівське споживче товариство ( далі -Машівське СТ ), в якій просить стягнути з ОСОБА_2 - 2121, 17 гривень матеріальної шкоди, завданих недостачею матеріальних цінностей.

Споживче товариство свої вимоги обґрунтувало тим, що 01 серпня 2006 року відповідачка була прийнята на роботу продавцем магазину Машівського СТ у с Застав'я Любомльського району Волинської області і цього ж дня між сторонами було укладено договір про повну матеріальну відповідальність ОСОБА_2

18 вересня 2006 року Машівським СТ, було проведено інвентаризацію по місцю роботи відповідачки та виявлено недостачу матеріальних цінностей на загальну суму 3078, 50 гривень, з яких ОСОБА_2 добровільно відшкодувала лише 957, 33 гривень.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала посилаючись на викладені в позовній заяві доводи та докази. При цьому представник просить суд причини пропуску строку звернення до суду передбаченого ч.3 ст.233 КЗпП, визнати поважними та поновити строк, оскільки вважає, що товариство пропустило строк з поважних обставин, тому, що ОСОБА_2 добровільно без усяких нагадувань протягом вересня, жовтня, листопада 2006 року, та лютого 2007 року вносила відповідні кошти на рахунок товариства з метою погашення нестачі, що стверджується прибутковими касовими ордерами та платіжним дорученням всього на загальну суму 957 грн. 42 копійки, а тому в товариства не виникало ніяких сумнівів, що відповідачка погасить всю завдану з її вини недостачу.

Відповідачка про час і місце судового засідання повідомлялась належним чином, про що свідчать рекомендовані поштові повідомлення, та відповідні довідки секретаря судового засідання про сповіщення відповідачки по телефону, про час та місце розгляду справи. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що згідно поданої ОСОБА_2 заяви від 01 серпня 2006 року та відповідного розпорядження голови правління Машівського СТ відповідачка була прийнята на посаду продавця. 01 серпня 2006 року між сторонам було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно

якого відповідачка прийняла на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення зберігання доручених їй підприємством цінностей, тощо.

З розписки від 01.08.2006 року даної відповідачкою вбачається, що остання під час передачі їй матеріальних цінностей, претензій до інвентаризаційної комісії не має, всі товари прийнято якісні та повністю і остання несе за них повну відповідальність.

З ОСОБА_3 виведення результатів інвентаризаційної комісії Машівського СТ від 18 вересня 2006 року вбачається, що проведеною інвентаризацією ТМЦ, в магазині с Застав"я Любомльського району продавець ОСОБА_3 виявлено недостачу матеріальних цінностей на суму 3078, 59 гривень.

З письмового пояснення відповідачки від 18 вересня 2006 року на ім"я голови інвентаризаційної комісії ОСОБА_4 видно, що ОСОБА_2 віддала товарів в борг мешканцям села на суму 781 гривню 36 копійок і взяла собі особисто 200 гривень виторгу з каси.

Прибутковими касовими ордерами №№ 495, 512, 577, та квитанцією платіжного доручення від 23 лютого 2007 року стверджено, що відповідачка особисто погасила недостачу на суму 957 грн. 42 копійки.

Як вбачається з постанови правління Машівського СТ від 20 вересня 2006 року, ОСОБА_2 було звільнено з посади продавця магазину с.3астав"я Любомльського району, на підставі п.2 ст.41 КЗпП України, у зв"язку з втратою довір"я до відповідачки зі сторони правління СТ.

Згідно п.1 ч.1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

У відповідності з ч.1 ст. 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

Таким чином, суд приходить до висновку, що недостача матеріальних цінностей у розмірі 3078 грн.58 коп., котра була виявлена 18 вересня 2006 року у магазині Машівського СТ, с. Застав"я Любомльського району, заподіяна з вини відповідачки по справі ОСОБА_2

Частиною 3 статті 233 КЗпП України встановлено, що для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди, який у відповідності до статті 234 цього Кодексу, у випадку поважності причин його пропуску, може бути поновлений судом.

Оскільки ОСОБА_2, на протязі фактично шести місяців після виявлення недостачі, добросовісно та добровільно відшкодовувала заподіяну Машівському СТ шкоду, у зв"язку з чим в управлінні товариством не виникало сумнівів щодо погашення всієї суми збитків з боку відповідачки то, слід визнати, що строк установлений ч.3 ст. 233 КЗпП, позивач пропустив з поважних причин і він підлягає поновленню.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення розміру шкоди завданої недостачею матеріальних цінностей на суму 2121 гривень 17 копійок, підлягають задоволенню шляхом стягнення цих коштів відповідачки по справі ОСОБА_2.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стягнути з ОСОБА_2 в користь Машівського СТ витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 гривень, та судовий збір в розмірі 51 грн. 00 коп. і 100 грн. за надання правової допомоги.

Керуючись ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218, 224-226 ЦПК України, на підставі ст.ст. 134, 135-1, 135-3, 234 КЗпП України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Машівського споживчого товариства м.Любомль вул. Чапаева, 13, Волинської області - 2121, 17 ( дві тисячі сто дванадцять одну ) гривню 17 копійок матеріальної шкоди заподіяної внаслідок недостачі матеріальних цінностей, яку допустила ОСОБА_2 працюючи продавцем магазину с. Застав"я Любомльського району Волинської області.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Машівського споживчого товариства м.Любомль вул. Чапаева, 13, Волинської області витрати на інформаційно -технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 гривень, та судовий збір в розмірі 51 грн. 30 коп. і 100 грн. за надання правової допомоги.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Волинської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-й строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив , за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.