Головуючий суду 1 інстанції - Юхимук Р.С.
Доповідач - Галан Н.М.
Справа № 428/4162/13-ц
Провадження № 22ц/782/1099/14
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2014 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:
Головуючого: Галан Н.М.
Суддів: Назарової М.В., Фарятьєва С.О.,
при секретарі: Булгаковій М.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 лютого 2014 року за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, нанесеної в результаті злочину,-
ВСТАНОВИЛА
27.05.2013 року позивачі звернулись до суду із вищевказаним позовом, в якому просили стягнути з відповідача на їх користь моральну шкоду та матеріальну шкоду, заподіяну їм внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_2
Рішенням суду, яке оскаржується, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування майнової шкоди 204,07грн., моральної шкоди 2000грн., на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування майнової шкоди 297,04грн., моральної шкоди 4000грн., на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування майнової шкоди 7637,35грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000грн..
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду, провадження по справі закрити, мотивуючи тим, що судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку.
Згідно зі ст.213 ЦКП України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до положень ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обгрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Як вірно встановлено у судовому засіданні та не оспорюється сторонами, 26.09.2005р. мала місце ДТП за участю водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_3
ОСОБА_2 керував належним йому мікроавтобусом марки «Мерседес» д/номер НОМЕР_1, а ОСОБА_3 керував автомобілем марки ВАЗ-2101 д/номер НОМЕР_2, який належить на праві власності ОСОБА_5
Під час ДТП позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження, автомобіль, який належить ОСОБА_5 було пошкоджено.
Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12.07.2012р. ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України у зв'язку із спливом строку давності- звільнено.
Дана постанова набрала чинності.
Вказані обставини у відповідності до ст..61 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Згідно ст.1186 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стосовно відшкодування матеріальної шкоди, якої вони зазнали через витрати понесені ними на придбання медикаментів, не взяв до уваги, що останніми надано чеки про придбання медикаментів та медичних виробів, але відсутні докази того, які саме медикаменти було ними придбано та що саме ці медикаменти та медичні вироби було призначено лікарем у зв'язку з лікуванням отриманих ними тілесних ушкоджень.
Тобто, в супереч вимогам ст.60 ЦПК України позивачами не доведено наявність причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою.
Судова колегія погоджується з доводами апелянта в цій частині.
Відповідно ст.22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
При вирішенні питання про відшкодування шкоди, завданої майну особи в результаті ДТП, та визначаючи розмір такої шкоди, суд першої інстанції повинен був взяти до уваги положення ст.1192 ЦК України, згідно з яким з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і тієї ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір таких збитків підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення втраченої речі.
Згідно висновку спеціаліста № 272/05 від 20.10.2005р. вартість матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля ВАЗ-2101 реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 7287,35грн., оскільки вартість поновлювального ремонту автомобіля складає 13361,96грн., ринкова вартість автомобіля на час ДТП складала 7287,35грн.
Тобто, вартість відновлювального ремонту автомобіля перевищує його ринкову вартість, а тому за таких обставин проведення відновлювального ремонту не є доцільним.
П.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992р. № 6,передбачено, що при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, потрібно враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі, коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми. Крім того, вирішуючи питання про стягнення на користь потерпілого відшкодувати вартість майна, що не може використовуватись за призначенням, проте має певну цінність, одночасно потрібно вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальні за шкоду.
Як встановлено в судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_5 після ДТП, придбав новий автомобіль, право власності на який оформив на ОСОБА_3. Даний автомобіль ним було придбано за 1500 доларів США за наступних умов: він передає власнику автомобіля суму еквівалентну 1000 доларів США ( 5500грн.) та пошкоджений автомобіль. Тобто, належний йому автомобіль ОСОБА_5 продав за 500 доларів США ( 2750грн.)
Таким чином, суд першої інстанції не врахував даних обставин, що призвело до прийняття невірного рішення в частині стягнення матеріальної шкоди за пошкоджений автомобіль.
Як вбачається з апеляційної скарги, апелянт оскаржує рішення суду і в частині стягнення моральної шкоди, з якою апелянт не згоден, оскільки вважає, що позивачі не довели факт заподіяння їм моральної шкоди.
Проте, судова колегія не може погодитись з доводами апелянта в цій частині апеляційної скарги з наступних підстав.
Згідно ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Антономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Як встановлено в судовому засіданні саме дії водія ОСОБА_2 знаходяться у причинному зв'язку з наслідками ДТП, а саме: заподіяння тілесних ушкоджень позивачам ОСОБА_3, ОСОБА_4, знищення власності ОСОБА_5
Тобто суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про розмір суми моральної шкоди, яка полягає у моральних стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, стресу, переживань стосовно ненародженої дитини, а також втрати власності.
Даний висновок суду відповідає роз'ясненням п. 3 Пленуму Верховного Суду України, які викладені в постанові від 31 березня 1995 р. № 4 „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди", де зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Судова колегія не може погодитись з апелянтом, що визначаючи розмір моральної шкоди (у сумі 2000грн., стягнутої на користь ОСОБА_3, та 4000грн.- на користь ОСОБА_4), суд першої інстанції не врахував наведених вище обставин, оскільки в рішенні суду першої інстанції зазначено, що позовні вимоги даних позивачів підлягають частковому задоволенню. При визначенні суми моральної шкоди, суд виходить з принципів розумності, зваженості та справедливості. При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує конкретні обставини її заподіяння, а також недостатньо мотивованим розмір моральної шкоди. Тобто, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди позивачу ОСОБА_5, суд першої інстанції врахував, що він позбавлений користування належним йому майном, внаслідок протиправних дій відповідача.
А тому, доводи апеляційної скарги і в цій частині є безпідставними.
Не можуть бути взяті до уваги доводи апелянта про відсутність висновку психологічної експертизи з питання заподіяння позивачам моральної шкоди, оскільки ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Таким чином, апелянт не був позбавлений можливості самостійно заявити клопотання про призначення експертизи, необхідної на його думку. Однак, такого клопотання ним не було заявлено. А тому цей довід апеляційної скарги суперечить вимогам ст.60 ЦПК України.
За таких обставин доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими.
Відповідно ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права,
Керуючись ст.ст.209, 303, 304, 307, 309 ЦПК України, судова колегія,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 лютого 2014 року змінити, скасувати в частині стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 майнової шкоди у сумі 204,07грн., на користь ОСОБА_4 - 297,04грн., ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3, ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди. Зменшити суму матеріальної шкоди стягнутої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 до 4887грн.35коп.. Доповнити резолютивну частину рішення наступним: після відшкодування ОСОБА_5 матеріальної шкоди передати в розпорядження ОСОБА_2 пошкоджений автомобіль марки ВАЗ 2101 реєстраційний номер НОМЕР_2, , поклавши на ОСОБА_2 всі витрати, пов'язані з переоформленням права власності. В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набуває чинності негайно, але може бути оскаржене у продовж 20 днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий :
Судді: