Кримінальне судочинство Справа №1-146-07

категорія - злочини проти власності -20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Любомль 28 грудня 2007 року

Любомльський районний суд Волинської області в складі головуючого -

судді МОСІЄВИЧА І.В., при секретарі НОСКО А.В., з участю прокурора КРИСЮКА B.C., захисника - адвоката ОСОБА_1, підсудного ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Любомль кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1

народження, громадянина України, уродженця та жителя с

Старовойтово Любомльського району Волинської області,

неповної середньої освіти, непрацюючого, не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України,

встановив:

ОСОБА_2, 14 вересня 2007 року біля 4 години 00 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння, в с.Старовойтово Любомльського району, шляхом злому вікна вантажного вагончика, який був призначений для зберігання ТМЦ, що належить підприємцю ОСОБА_3, умисно, переслідуючи корисливу зацікавленість з метою наживи, таємно проник в середину даного вагончика, звідки таємно викрав, комплект стаканів в кількості 6 шт. на суму 30 грн., 19 упаковок носків фірми "Найк" по 12 шт. в кожній упаковці на суму 480 грн., 4 іграшкових автомобіля на суму 100 грн., 1 електричну переноску вартістю 20 грн., 8 упаковок батарейок (пальчиків) по 4 шт. в кожній упаковці на суму 40 грн., 30 запальничок на суму 75 грн., 3 банки кави "Нескафе" по 250 гр. кожна на суму 75 грн., та 3 упаковки цукерок "Молочна капля" по 8 кг. кожна на суму 98 грн. 40 коп., всього товаро-матеріальних цінностей на загальну суму 918грн.40коп.

Виходячи з викраденими речами в сторону лісу від вагончика, ОСОБА_2 був виявлений громадянкою ОСОБА_4, яка побачивши останнього почала кричати: "Стій, куди йдеш", однак ОСОБА_2 ігноруючи це, та усвідомлюючи, що його діяння переросло у відкрите, з речами втік з місця вчинення злочину, чим завдав потерпілій майнової шкоди.

В судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому йому органами досудового слідства злочині визнав повністю та показав, що дійсно 14 вересня 2007 року пізно вночі будучи в нетверезому стані, зайшов за магазин "Комора", що в с.Старовойтово, де побачив вагончика звідки, таємно через вікно викрав різного роду речі та продукти харчування, після чого відійшовши від вагончика на метрів 10 з викраденими речами в сумках, почув, що хтось його окликнув "Стій куди йдеш", після чого він прискорив хід та почав бігти з викраденими речами в сторону лісу, де згодом і сховав викрадене.

Крім повного визнання своєї вини підсудним, його винуватість стверджується зібраними та дослідженими у справі доказами, зокрема протоколом відтворення обстановки та обставин події та фототаблицями до останнього від 24.09.2007 року (а.с. 16), стверджено об"єктивність показів підсудного про обставини, місце та спосіб вчинення ним злочину 14 вересня 2007 року.

З Акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 476 від 28.11.2007 року (а.с.78) вбачається, що підсудний на час інкримінованих йому протиправних дій, виявляв і виявляє ознаки легкої розумової відсталості (олігофренія, в степені легкої дебільності) однак вираженість розладів психіки не сягає ступеня, котрий позбавляв би його можливості усвідомлювати значення свої дій та керувати ними. Внаслідок чого ОСОБА_2 слід визнати осудним. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_2 не потребує.

Дії ОСОБА_2 органами досудового слідства кваліфіковано за ч.3 ст.186 КК України.

Суд не погоджується з думкою захисника, про перекваліфікацію дій підсудного з грабежу на крадіжку з проникненням, оскільки як вбачається з матеріалів справи та досліджених в судовому засіданні доказів, підсудний знаходячись з викраденими в руках речами в 10 метрах від вагончика, будучи окликнутим в цей момент громадянкою ОСОБА_4 : "Стій, куди йдеш", не мав реальної можливості розпоряджатися викраденим майном, при цьому винний проігнорував дану вимогу особи яка його побачила і з викраденими чужими речами втік у ліс, тобто таємне викрадення майна ОСОБА_2 переросло у відкрите, і даний факт усвідомлювався підсудним, про що достовірно стверджено його особистими показами в суді.

Таким чином, сукупністю цих та інших доказів в судовому засіданні, стверджено, що ОСОБА_2 вчинив відкрите викрадення чужого майна ( грабіж), поєднаний з проникненням у сховище, тобто скоїв злочин, передбачений ч.3 ст.186 КК України.

Вирішуючи питання про міру покарання суд враховує, що злочин віднесено до тяжких.

Разом з тим враховуються судом дані про особу підсудного, який незадовільно характеризується за місцем проживання, при цьому слід взяти до уваги, що він навчався та виховувався в допоміжній школі - інтернаті, та багатодітній неблагополучній сім"ї.

До пом"якшуючих покарання обставин суд відносить, те що підсудний щиро розкаюється у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, частково відшкодував завдані збитки, є особою молодого віку. При цьому суд враховує те, що ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності.

До обтяжуючих покарання обставин слід віднести вчинення злочину в стані алкогольного сп"яніння.

При таких вищезазначених обставинах суд вважає, що підсудному слід призначити кримінальне покарання в межах санкції ч.3 ст.186 КК України, враховуючи при цьому сукупність пом"якшуючих покарання обставини та на думку суду можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_2 без реального відбуття покарання із застосуванням до нього ст. 75 КК України, та іспитовим строком тривалістю два роки враховуючи тяжкість вчиненого ним діяння та його особу. Таке покарання на думку суду буде відповідати завданням та загальним засадам призначення покарання та його мети відповідно до вимог ст.50, 65 КК України, тобто покарання, необхідного й достатнього для виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів.

Питання про долю речових доказів та судові витрати слід вирішити відповідно до вимог ст.ст. 81, 93 КПК України.

Керуючись ст.ст.323-324 КПК, суд, -

засудив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири ) роки.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від призначеної судом основної міри покарання, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені відповідно до ст.76 КК України обов"язки : не виїжджати за межі України без дозволу кримінально-виконавчої системи на постійне місце проживання, повідомляти органи цієї системи про зміну місця роботи навчання чи проживання, періодично з"являтися в ці органи для реєстрації.

Запобіжний захід до вступу вироку в закону силу залишити попередній - підписку про невиїзд.

Речовий доказ : мобільний телефон марки "Самсунг Х500" який зберігається на відповідальному зберіганні у в камері речових доказів Любомльського РВ УМВС України у Волинській області (а.с.30), передати у повне розпорядження та використання ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави судові витрати за проведення судово-психіатричної амбулаторної експертизи у розмірі 237 (двісті тридцять сім) гривень 00 копійок (а.с.78а).

На вирок протягом 15 діб з моменту його проголошення можуть бути подані апеляції до апеляційного суду Волинської області через Любомльський районний суд.