Провадження № 3/742/572/14

Єдиний унікальний № 742/1988/14

Постанова

Іменем України

19 травня 2014 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого-судді Павлова В.Г.,

секретаря Хотінь Ж.О.,

розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення № 742/1988/14, яка надійшла від Територіальної державної інспекції з питань праці у Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідент. номер НОМЕР_1), громадянина України, працюючого фізичною особою підприємцем, проживаючого в АДРЕСА_1,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

08.05.2014 року до Прилуцького міськрайонного суду від Територіальної державної інспекції з питань праці у Чернігівській області надійшов протокол від 07.05.2014 року про адміністративне правопорушення № 25-03-12/467-447, складений відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП.

ОСОБА_1, працюючи приватним підприємцем допустив порушення законодавства про працю, яке було виявлено 07.05.2014 року при перевірці головним державним інспектором праці з питань праці у Чернігівській області Антоненко О.П., а саме: при звільненні з роботи працівника ОСОБА_3 виплата всіх належних їй сум не проводився вдень її звільнення; заробітна плата працівникам виплачується один раз на місяць, у проміжок часу, що перевищує 16 календарних днів; відсутні табелі обліку робочого часу працівників, чим порушив вимоги ст.ст.57,66,115,116 КЗпП України та скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, подав до канцелярії суду письмову заяву згідно якої факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП, визнав у повному обсязі, щиро розкаювався у вчиненому та просив суворо не карати. Розгляд справи, призначеної на 19.05.2014 року, просив проводити без його участі /а.с.8/.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в його діях вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП.

Як вбачається з акту-перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 25-03-012/467 та протоколу від 07.05.2014 року про адміністративне правопорушення № 25-03-12/467-447, ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність та зареєстрований як фізична особа підприємець.

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України, керівник або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язаний виплачувати працівникам заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін, а тому він несе персональну відповідальність за невиконання та недотримання вимог положень даної статті.

Об'єктом правопорушення, що передбачене диспозицією ч.1 ст.41 КУпАП, зокрема є і конституційні соціально-економічні права громадян на своєчасне одержання винагороди за працю та право на відпочинок, закріплених статтями 43,45 Конституції України. Охорона та належне забезпечення прав і законних інтересів людини та громадянина, як найвищої соціальної цінності, є головним обов'язком всіх державних органів.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП, підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, які були досліджені під час розгляду справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення № 25-03-12/467-447 від 07.05.2014 року; актом перевірки № 25-03-012/467, згідно письмових пояснень в якому, особа-правопорушник зазначив про відсутність з його боку заперечень стосовно як правомірності проведеної перевірки так і результатів /а.с.7/.

За встановлених фактичних обставин справи, беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1, порушуючи вимоги ст.ст.57,66,115,116 КЗпП України, скоїв правопорушення, передбачене диспозицією ч.1 ст.41 КУпАП, оскільки вищезазначені факти його вини є переконливими, достатніми, в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в доказах, які містяться в матеріалах справи, що були повно та всебічно досліджені під час судового засідання.

Положеннями ст.23 КУпАП визначено, що адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Обставиною, що пом'якшує відповідальність ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП, є щире розкаяння. Обтяжуючих відповідальність обставин, передбачених ст.35 КУпАП, під час розгляду справи, не встановлено.

Згідно положень ч.1 ст.41 КУпАП за вчинення даного адміністративного правопорушення може бути застосований такий вид адміністративного стягнення як штраф.

У відповідності до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП, суд враховує характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушника: вік та соціальне положення, ступінь його вини, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставин, вчинення правопорушення в галузі охорони праці населення та вважає за необхідне та достатнє для виховання особи, запобігання вчинення нових правопорушень застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення, в межах санкції статті, у виді штрафу в мінімальному розмірі.

Обставин, які б позбавляли можливості суд застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу не встановлено і на розгляд суду не надано. Підстав для звільнення особи-правопорушника від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого правопорушення, з огляду на порушення гарантованих конституційних прав працівників, передбачених ст.ст.43,45 Конституції України, не вбачається.

Суд також вважає, що в даному випадку таке адміністративне стягнення, як штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, буде достатнім та повністю досягне мети його застосування, у зв'язку з чим, суд не вбачає підстав для накладення стягнення у виді штрафу в максимальному розмірі.

Керуючись ч.1 ст.41, ст.ст.221, 283-285 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 (п'ятсот десяти) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 36 грн 54 к. судового збору.

Роз'яснити правопорушнику, що згідно зі ст.307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч.1 ст.308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державно виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Згідно ст.291 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги чи протесту прокурора.

Постанова судді може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга, протест прокурора подаються до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Суддя Прилуцького міськрайонного суду

Чернігівської області В.Г.Павлов