ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
справа № 20-3/363 |
ПОСТАНОВА
і м е н е м У к р а ї н и
"12" січня 2007 р. 10:30 м. Севастополь
За адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інкерманська риболовецька компанія”
(м. Севастополь, вул. Ангарськая, буд. 10 А)
до Державної податкової інспекції в Балаклавському районі міста Севастополя
(99042, м. Севастополь, вул. 7 Листопада, буд. 3)
за участю Прокуратури м. Севастополя
(99011, м. Севастополя, вул. Павлюченко,1)
про визнання податкового повідомлення –рішення протиправним та скасування його.
Суддя: Ю.М.Гоголь
Представники сторін:
Позивач: Терещенко С.В., довіреність б/н від 10.09.06;
Відповідач: Шульга К.В., довіреність № 10596/10 від 01.12.06;
Прокурор: Шульга А.М, посвідчення № 438 від 20.02.06 р..
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Інкерманська риболовецька компанія” звернулася до господарського суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя про визнання противоправним рішення ДПІ в Балаклавському районі м. Севастополя про відмову в задоволенні заявленої суми бюджетного відшкодування.
В процесі розгляду справи, заявою від 11.01.07 (вх.№ 540) позивач уточнив позовні вимоги, та просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000642301/0 від 29.09.2006 р..
07.12.2006 р. ухвалою суду до участі у справі залучено Прокурора м. Севастополя, який у ході підготовки справи до розгляду, відповідно до ст..ст. 60, 61 Кодексу адміністративного судочинства України, повідомив про вступ у розгляд справи.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем відсутністю з його боку порушень п.п. 1.3, 1.8, ст..1, п.п. 7.4.5, п. 7.4, ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” на тій підставі, що ним фактично була сплачена сума ПДВ продавцю товару, сума ПДВ включена в податковий кредит і, відповідно, заявлена до бюджетного відшкодування, на підставі податкової накладної, виданої за фактом виконання договору купівлі-продажу судна. При цьому, на думку позивача, чинне законодавство не зв’язує право на бюджетне відшкодування із сплатою податку на додану вартість саме до бюджету, у зв’язку з чим, вважає прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення противоправним и просить суд визнати його недійсним.
Відповідач в наданому відзиві на позов позовні вимоги не визнав, просить відмовити в їх задоволенні, вказує на те, що оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим.
Прокурор у судовому засіданні підтримав заперечення відповідача з тих же підстав.
Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської Хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 № 802-IV), статті 10 Закону України “Про судоустрій України” від 07.02.2002 № 3018-III, статті 18 Закону України “Про мови в Українській РСР” від 28.10.1989 № 8312-XI та по клопотанню сторін, судочинство здійснювалось на російській мові.
В судовому засідання оголошувалася перерва з 11.01.07 р. по 12.01.07 р..
Заслухавши доводи представників сторін та прокурора, дослідивши надані сторонами докази, суд,
В с т а н о в и в :
Державною податковою інспекцією у Балаклавському районі м. Севастополя з 25.09.2006 р. по 26.09.2006 р. була проведена позапланова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю „Інрибком” з питання правильності визначення суми податку на додану вартість, заявленої до відшкодування з бюджету за травень-червень 2006 року.
За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Балаклавському районі м. Севастополя був складений Акт перевірки від 26.09.2006 р. № 180/23-130/33245183/88 і прийнято податкове повідомлення–рішення № 0000642301/0 від 29.09.2006 р. про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ в загальному розмірі 189 819 грн..
В ході перевірки Державною податковою інспекцією у Балаклавському районі м. Севастополя було встановлено порушення п.п. 1.3, 1.8, ст..1, п.п. 7.4.5, п. 7.4, ст.. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, що виразилося в завищенні суми бюджетного відшкодування з бюджету за травень-червень 2006 року.
Матеріали справи свідчать, що за договором купівлі-продажу б/н від 16.05.2006 р., укладеному між ТОВ „Інрибком” і ТОВ „Фірма „Лінарт”, ТОВ „Інрибком” за власні кошти, за договірною ціною придбало у ТОВ „Фірма „Лінарт” риболовецьке судно „Оскар” за 20000 00 грн., зокрема ПДВ 333 333,33 грн.. Факт передачі судна підтверджується актом прийому-передачі від 22.05.2006 р..
За фактом відвантаження товару ТОВ „Фірма „Лінарт” виписало на адресу ТОВ „Інрибком” податкову накладну № 65 від 16.05.2006 р. на суму 2 000 000 грн., зокрема ПДВ 333 333,33 грн., на підставі якої ТОВ „Інрибком” включило до складу податкового кредиту в травні 2006 року суму ПДВ у розмірі 333 333,33 грн..
Розрахунок між підприємствами здійснений у безготівкової формі. Згідно платіжного доручення від 17.05.2006 р. № 180 ТОВ „Інрибком” здійснило часткову оплату договірної вартості судна у розмірі 1 787 500 грн., зокрема ПДВ 297 916 грн..
Відповідно до заяви ТОВ „Інрибком” від 05.07.2006 р. про повернення суми бюджетного відшкодування в червні 2006 року сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, згідно розрахунку платника, складає 186 819 грн., що за даними платника дорівнює сумі податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплаченої ТОВ „Інрибком” на адресу постачальника.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п.1.8, ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі –Закон) бюджетне відшкодування –сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку із надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
П. 1.3., ст. 1 Закону України визначено, що платником податків є особа, яка відповідно до цього Закону зобов’язана здійснювати утримання і внесення до бюджету податку, сплачуваного покупцем.
Згідно п.п. 7.4.5, ст. 7 Закону, не дозволяється включення в податковий кредит яких-небудь витрат по сплаті податку, які не підтверджені податковими накладними. Таким чином, Закон «Про податок на додану вартість»визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті ПДВ в податковий кредит звітного періоду:
- у випадку, якщо вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва;
- у разі непідтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними.
Як встановлено судом, про що також свідчать матеріали справи, фактичне виконання договору підтверджуються податковою накладною № 65 від 16.05.2006 р. на суму 2000000,00 грн., у тому числі ПДВ 333333,33 грн., актом прийому-передачі від 22.05.2006 р., актом введення в експлуатацію від 23.05.2006 р.. Розрахунки між підприємствами були зроблені в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів з р/р № 26004300112446 на р/р ТОВ «Фірма Лінарт»по платіжному документу № 180 від 17.05.2006 р.. Відповідач не оспорює факт оплати позивачем вартості товару на користь ТОВ «Фірма Лінарт»і правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат вартості придбаного позивачем товару.
Суд також находить правомірними доводи позивача про те, що його в діях відсутні порушення вимог п.п. 7.4.5, п.7.4, ст. 7 Закону України (відсутність податкової накладної на придбане судно) на тій підставі, що позивачем надавалася накладна № 65 від 16.05.2006 р., даюча позивачу право на податковий кредит, в бухгалтерському обліку вказана, що підтверджується матеріалами податкової перевірки, в яких вона описана і досліджена.
Відповідно до п.п. 7.7.1, 7.7.2, п.7.7, ст.7 Закону, сума ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за звітний період. При негативному значенні результату він підлягає відшкодуванню у розмірі податку, фактично сплаченого позивачем постачальнику в попередньому податковому періоді. Тобто чинним законодавством не обумовлено право на відшкодування з переліком ПДВ саме до бюджету, але по постачальнику позивачем була розрахована і заявлена дана сума відшкодування у розмірі 186 819 грн..
Таким чином, сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань і податкового кредиту, а не навпаки.
Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що позивач не довів факт сплати ПДВ до бюджету з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 67 Конституції України, кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно ч. 1, ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством.
Так, чинне законодавство України, зокрема Закон України «Про податок на додану вартість»не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ ще і до бюджету, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.
Відповідно до положень Закону України, сума ПДВ, включена в ціну товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Факт накладення відповідачем такого обов'язку на позивача по даній справі суперечить вимогам чинного законодавства.
Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що у зв'язку з відсутністю документального підтвердження про надходження сум ПДВ до бюджету «по ланцюгу поставки» необхідно зменшити заявлену позивачем суму відшкодування.
Відповідач посилається на те, що згідно відомостей ТОВ „Фірма „Лінарт” риболовецьке судно „Оскар” було придбане їм за договором від 28.02.2000 р. № 29 у ПП „Форпас” у м. Миколаїв. Ціна продажу судна склала 38 300 грн., зокрема ПДВ 6 383,33 грн..
Згідно відповіді ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ПП „Форпас” в 2000 р. господарську діяльність не здійснювало, податкову звітність до інспекції не надавало, доходи не декларувало і, відповідно, до бюджету податки не сплачувало.
Помилковим є висновок про не підтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на відсутність документального підтвердження про надходження сум ПДВ до бюджету «по ланцюгу поставки» та фактичну несплату податку до бюджету іншим контрагентом позивача.
Відповідачем не спростовані доводи позивача про те, що на момент здійснення господарських операцій, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, за якими не визнала податкова інспекція, продавці знаходились в Єдиному Державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платників податку на додану вартість.
За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності покупця щодо такої.
Таким чином, як випливає з вищенаведеного ,сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органі державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування.
При таких обставинах висновки акту перевірки зроблені при помилковому розумінні норм чинного законодавства і фактичних обставин.
При таких обставинах, суд вважає за необхідне позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Інкерманська риболовецька компанія” задовольнити.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України №2747-ІV від 06.07.2005, суд,-
постановив:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати податкове повідомлення-рішення № 0000642301/0 від 29.09.2006 р. про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ в загальному розмірі 189 819 грн.. відносно Товариства з обмеженою відповідальністю “Інкерманська риболовецька компанія” недійсним.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини п’ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя підпис Ю.М. Гоголь
Копія вірна:
Помічник Ю.А. Радвановська
16.01.07
Постанова складена та підписана
в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України 16.01.07
Розсилка:
1. ТОВ “Інкерманська риболовецька компанія”
(м. Севастополь, вул. Ангарськая, буд. 10 А)
2. ДПІ в Балаклавському районі міста Севастополя
(99042, м. Севастополь, вул. 7 Листопада, буд. 3)
3. Прокурору м. Севастополя
(99011, м. Севастополь, вул.. Павлюченко, 1)
4. Справа;
5. Наряд.