248/3764/13-ц

2/248/699/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2014 року Харцизький міський суд Донецької області у складі :

головуючого судді - Мурашової Н.А.

при секретарі - Омельяненко Є.Є.

за участю представника позивача - Тімошиної О.В.

представника відповідача - адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харцизьку Донецької області

цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

13.05.2013р. позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, мотивуючи позов тим, що відповідно до укладеного договору про іпотечний кредит №20ДІК від 09.07.2008р. ОСОБА_3 отримав в ПАТ „Енергобанк" кредит у розмірі 340000,00грн., та зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у строк та на умовах, визначених договором. В забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань за договором про іпотечний кредит №20 ДІК від 9.07.2008р. між Банком та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 були укладені договори поруки відповідно №20 ДІК/1 від 09.07.2008р. та №20 ДІК/2 від 09.07.2008р.., в силу яких поручителі зобов'язалися у повному обсязі солідарно відповідати перед кредитором за своєчасне виконання боржником ОСОБА_3 усіх його зобов'язань за договором про іпотечний кредит та додатковими угодами до нього, як існуючими на момент укладення договору, так і тими, що виникнуть на його підставі в майбутньому.

Але позичальник ОСОБА_3 своє зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 24.04.2013р. утворилась заборгованість в загальній сумі 703902,43грн., яка складається із заборгованості за кредитом -317333,32грн., заборгованості за відсотками -306420,03грн., пеня - 80149,08грн.

Просив стягнути вказану суму заборгованості з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно.

Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 15.08.2013р. позов було задоволено повністю.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 11.10.2013р. рішення Харцизького міського суду від 15.08.2013р. залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.02.2014р. рішення Харцизького міського суду від 15.08.2013р. та ухвала Апеляційного суду Донецької області від 11.10.2013р. в частині позовних вимог ПАТ «Енергобанк» до ОСОБА_3 скасовані і справа в цій частині направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги до ОСОБА_3 збільшила, мотивуючи їх тим, що заборгованість по кредитному договору була визначена станом на 28.04.2013р. на момент звернення до суду з позовом, але в подальшому Банк продовжував нараховувати відсотки за фактичне користування кредитом та пеню за порушення взятих на себе зобов'язань за договором і станом на 29.04.2014р. сума заборгованості становить 864 982,94грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 317 333,52грн, заборгованості за відсотками - 377 189,69грн., пеня - 170 459,72грн. В даному випадку закінчення строку дії договору не є підставою для припинення нарахування відсотків та пені. Крім того, в лютому 2013р. боржник ОСОБА_3 звернувся до Банку із заявою про зупинення виконавчого провадження по стягненню заборгованості по кредиту, оскільки він мав намір з квітня 2013р. сплачувати кредит. Але ніяких дій по виплаті боргу ОСОБА_3 так і не вчинив. Просить стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитом в сумі 864 982,94грн. та в рахунок повернення судового збору 3 441,00грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що ОСОБА_3 з липня 2008 року припинив виконання кредитного договору внаслідок фарс-мажорних обставин - різкої неочікуваної зміни політики держави, направленої на зміну курсу іноземних валют, що призвело к подорожчанню отриманого кредиту у два рази, фінансової та економічної кризи, наслідком якої стало зменшення доходів відповідача більш ніж в три рази, до рівня, що унеможливлював його спроможність фізично виконувати фінансові зобов'язання з укладеного кредитного договору перед позивачем. Саме з цього часу позивачу стало відомо про порушення його прав і у нього виникло право на розірвання договору та вимагання повернення суми кредиту. Однак позивач не скористався своїм правом і у встановлений законом строк до суду з відповідним позовом не звернувся. Даний позов поданий тільки 13.05.2013р., тобто після спливу 3-річного строку позовної давності без заяви про поновлення цього строку. Також вказав, що заява ОСОБА_3 від 11.02.2013р. не містить ніяких посилань на те, що він визнає суму боргу, тому вона не може прийматися на підтвердження факту переривання строку позовної давності. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, розглядаючи справу в межах, визначених ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.02.2014р. , вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Суд встановив, що 09.07.2008р. між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір про іпотечний кредит №20 ДІК, згідно якого Банк надав, а відповідач ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 340 000,00грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 18% річних з кінцевим строком погашення не пізніше 09.07.2013р. (п. 1.1, 1.2. договору).

Згідно п.1.2 вказаного договору кредит надається на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Згідно п.2.4 цього ж договору позичальник зобов'язується щомісячно до 5 числа кожного місяця, починаючи з наступного після укладання цього договору, здійснювати погашення кредиту рівними частинами в сумі не менше 5 666,67грн. та сплачувати відсотки, нараховані Кредитором на залишок заборгованості за кредитом, відповідно до графіку погашення кредиту шляхом внесення готівки до каси Кредитора або шляхом безготівкових перерахувань на рахунок № НОМЕР_2.

Згідно п.2.5 договору про іпотечний кредит нарахування відсотків здійснюється, починаючи з дати списання коштів із позичкового рахунку до дати повного погашення кредиту, на фактичний залишок заборгованості, виходячи з фактичної кількості днів у місяці і у році. Періодом сплати або платіжним періодом вважається період, у якому позичальник повинен сплатити черговий платіж згідно з графіком погашення і дорівнює одному місяцю.

Згідно п.5.2.4 договору про іпотечний кредит Кредитор має право вимагати від Позичальника дострокового повернення суми кредиту в частині або в цілому, сплати відсотків за його користування та інших платежів, що належать до сплати, у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником будь-яких зобов'язань за договором, в т.ч., але не виключно, у випадку, зокрема, прострочення сплати чергового платежу за кредитом та відсотками за користування кредитом понад 2 місяців.

Згідно п.5.3.1, 5.3.2, 5.3.3 цього договору позичальник зобов'язаний належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання а цим договором; повернути кредит, своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом, у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за цим договором сплатити штрафні санкції та інші платежі у строки та на умовах, визначених цим договором; на вимогу кредитора достроково повернути кредит та сплатити інші передбачені договором платежі.

Згідно п.6.2 договору за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення кредиту та сплати відсотків Позичальник зобов'язується сплатити на користь Кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення.

Договором від 09.07.2008р. були внесені зміни до Договору про іпотечний кредит №20 ДІК від 09.07.2008р., згідно яких сторони домовились, що відсотки за користування кредитом сплачуються в розмірі 25% річних.

Договором від 01.09.2008р. були внесені Договору про іпотечний кредит №20 ДІК від 09.07.2008р., згідно яких сторони домовились, що відсотки за користування кредитом сплачуються в розмірі 22% річних з дня рефінансування кредиту в Державній Іпотечній Установі.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором про іпотечний кредит №20 ДІК від 09.07.2008р. між позивачем, як Кредитором, відповідачем ОСОБА_3, як Боржником, та ОСОБА_4, як Поручителем, був укладений договір поруки №20 ДІК/1 від 09.07.2008р., згідно якого Поручитель ОСОБА_4 зобов'язується відповідати перед Кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання Боржником ОСОБА_3 усіх його зобов'язань за договором про іпотечний кредит №20 ДІК від 09.07.2008р. та додатковими угодами до нього, як існуючими на момент укладення договору про іпотечний кредит, так і тими, що виникнуть на його підставі в майбутньому.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором про іпотечний кредит №20 ДІК від 09.07.2008р. між позивачем, як Кредитором, відповідачем ОСОБА_3, як Боржником, та ОСОБА_5, як Поручителем, був укладений договір поруки №20 ДІК/2 від 09.07.2008р., згідно якого Поручитель ОСОБА_5 зобов'язується відповідати перед Кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання Боржником ОСОБА_3 усіх його зобов'язань за договором про іпотечний кредит №20 ДІК від 09.07.2008р. та додатковими угодами до нього, як існуючими на момент укладення договору про іпотечний кредит, так і тими, що виникнуть на його підставі в майбутньому.

Грошові кошти в сумі 340 000,00грн. були отримані відповідачем 09.07.2008р., що підтверджується меморіальним ордером № 1006 від 09.07.2008р.

Крім того, в судовому засіданні сторони не оспорювали, що вказаний договір про іпотечний кредит дійсно між ними було укладено, відповідач ОСОБА_3 отримав кредитні кошти у вказаній сумі і прийняв на себе зобов'язання по їх поверненню та сплаті відсотків за користування кредитом.

В судовому засіданні представник відповідача також не оспорював того факту, що відповідач ОСОБА_3 неналежним чином виконував свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, що потягло утворення заборгованості. Розмір заборгованості як станом на 24.04.2013р., так і після уточнення позовних вимог станом на 29.04.2014р. представник відповідача також не оспорював.

У зв'язку з цим ці обставини відповідно до ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Згідно з наданим суду позивачем розрахунком заборгованості станом на 29.04.2014р. ( по 28.04.2014р. включно) заборгованість за кредитним договором № 20 ДІК від 09.07.2008р. становить 864 982,94грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 317 333,52грн, заборгованості за відсотками - 377 189,69грн., пеня - 170 459,72грн.

Також з розрахунку заборгованості вбачається, що в рахунок повернення кредиту відповідачем ОСОБА_3 були сплачені 06.08.2008р., 08.09.2008р., 14.10.2008р. , 25.12.2008р. по 5666,67грн. кожного разу, усього 22 666,68грн., в рахунок сплати відсотків за користування кредитом - 06.08.2008р. - 6270,49грн., 08.09.2008р. - 7083,34грн., 14.10.2008р. - 6746,59грн., 04.12.2008р. - 6635,83грн., 25.12.2008р. - 238,48грн., 31.03.2009р. - 131,61грн., 19.06.2009р. - 2000,00грн., 08.09.2009р. - 357,91грн., 13.11.2009р. - 1000,00грн. 15.04.2010р. - 2000,00грн., усього 32 464,25грн.

Згідно ст..526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст.. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст.. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.

Згідно ч.1,4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

Згідно ст.. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оцінивши обставини справи та надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_3 порушив умови укладеного між ним та позивачем 09.07.2008р. договору про іпотечний кредит № 20 ДІК, оскільки неналежним чином виконував свій обов'язок щодо сплати в рахунок повернення кредиту щомісячних платежів та відсотків за користування кредитом, зокрема, починаючи з першого місяця регулярно порушував встановлений п. 2.4 договору про іпотечний кредит строк сплати як кредитних коштів, так і відсотків, з січня 2009р. припинив сплату коштів в рахунок повернення кредиту, а з травня 2010р - відсотків за користування кредитом, що в свою чергу потягло виникнення заборгованості за кредитним договором. До теперішнього часу добровільно повернути кредит відповідач відмовляється, тому заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.

Але вирішуючи справу, суд виходить з того, що заперечуючи проти позову представник відповідача наполягає на застосуванні строку позовної давності, у зв'язку з чим просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд частково приймає до уваги доводи представника відповідача і вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності, виходячи з наступного.

Згідно ст.257 та ч.3 ст.267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому, початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту шляхом сплати щомісячних платежів з повернення кредиту, відсотків та комісії.

Отже, виходячи з умов Договору та змісту зазначених правових норм, у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів, процентів за користування кредитом та комісії, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналізуючи норми ст. ст. 261, 530, 631 ЦК України слід дійти висновку про те, що у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом всього часу - до закінчення строку виконання останнього зобов'язання вправі був стягувати несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом щомісячні платежі (з процентами) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів.

В такому випадку, перебіг позовної давності буде починатись в залежності від закінчення строку сплати кожного із щомісячних платежів. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України по справі № 6-116цс13 від 06 листопада 2013 року і є обов'язковою для застосування судами в силу ст. 360-7 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що позивач звернувся до суду з цим позовом 13.05.2013р., і договором про іпотечний кредит № 20 ДІК від 09.07.2008р., укладеним між сторонами, не передбачається збільшення строку позовної давності, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом та відсотками в межах 3-річного строку позовної давності, тобто за період з 13.05.2010р. по 28.04.2014р. включно.

Визначаючи суму, що підлягає стягненню за цей період, суд бере до уваги, що в цей період відповідач не вніс жодного передбаченого платежу, а згідно графіку погашення кредиту зобов'язаний був щомісячно вносити в рахунок погашення кредиту платіж в сумі 5666,67грн. Заборгованість за кредитом за період з 13.05.2010р. по 09.07.2013р. ( кінцевий строк погашення) станом на 28.04.2014р. включно становить 215 333, 46грн. (5666,67грн х 38міс.).

Згідно розрахунку заборгованості за період з 13.05.2010р. по 28.04.2014р. включно розмір відсотків за користування кредитом становить: з 13.05.2010р. по 31.05.2010р. - 3634,12грн (5164,27грн :27дн. х 19дн), з 01.06.2010р. по 28.04.2014р. включно 272 941,44грн., усього 276 575,56грн.

Крім того, згідно п.6.2 договору про іпотечний кредит № 20 ДІК від 09.07.2008р. передбачена відповідальність позичальника за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення кредиту та сплати відсотків у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення.

Вирішуючи питання про стягнення пені, суд виходить з того, що підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст.610 ЦК України.

В даному провадженні судом достовірно встановлений факт порушення кредитного зобов'язання з боку відповідача ОСОБА_3, тому позивач правомірно здійснював нарахування пені, передбаченої п.6.2. кредитного договору. Однак, вирішуючи питання про стягнення пені, суд також вважає необхідним застосувати до цих вимог строк позовної давності.

За правилами ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення і до тих пір, поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Ст.266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Отже, аналіз норм ст.266, ч.2 ст.258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

З урахуванням викладеного, при вирішенні питання про розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, судом повинно бути взято до уваги розрахунок пені за один рік.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 06 листопада 2013 року по справі №6-116цс13, яка відповідно до вимог ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач звернувся до суду з цим позовом 13.05.2013р. і просить стягнути заборгованість по кредиту, в т.ч. пеню, станом на 28.04.2014р. включно, суд вважає необхідним стягнути пеню в межах 1-річного строку позовної давності, тобто за період з 13.05.2012р. по 28.04.2014р.

Згідно наданого суду розрахунку заборгованості по кредиту за період з 13.05.2012р. по 28.04.2014р. включно розмір пені на прострочене тіло кредита становить: з 13.05.2012р. по 05.06.2012р. - 2340,98грн (2828,69грн :29дн. х 24дн), з 06.06.2012р. по 28.04.2014р. включно 79 372, 77грн., усього 81 713,75грн.; розмір пені на прострочені відсотки становить: з 13.05.2012р. по 05.06.2012р. - 2349,21грн (2838,63грн :29дн. х 24дн), з 06.06.2012р. по 28.04.2014р. включно 82 939,79грн., усього 85 289,00грн. Загальна сума пені за цей період, що підлягає стягненню з відповідача, становить 167 002,75грн.

Загальна сума коштів, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 658 911,77грн.., яка складається із заборгованості по кредиту - 215 333, 46грн., заборгованості по відсоткам - 276 575,56грн., пені - 167 002,75грн.

З вимогами про стягнення суми заборгованості за кредитом та відсотками за період з 09.07.2008р. по 12.05.2010р., а також пені за період з 25.04.2012р. по 12.05.2012р. позивач звернувся поза межами встановлених законом строків позовної давності, клопотання про поновлення цього строку з посиланням на наявність поважних причин до суду не подавав і суд підстав для поновлення цього строку не вбачає, тому в задоволенні позову в цій частині відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України суд вважає необхідним відмовити.

Доводи представника відповідача про повну відмову в задоволенні позову суд не приймає до уваги, оскільки, як вказувалось вище, кредитним договором передбачалось щомісячне погашення кредиту, відсотків, пені, тому позовна давність повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу окремо за кожним з таких платежів, тобто з вимогами про стягнення щомісячних платежів, починаючи з травня 2010р., і пені, починаючи з травня 2012р., позивач звернувся до суду в межах 3-річного строку позовної давності і підстав для відмови в задоволенні позовних вимог за цей період немає..

Також суд вважає безпідставними доводи представника відповідача про те, що Банк не мав права нараховувати відсотки та пеню після закінчення строку дії договору, тобто після 09.07.2013р., оскільки з аналізу змісту ст. 631,1048, 1050 ЦК України вбачається, що закінчення строку дії договору не звільняє позикодавця від відповідальності за порушення свого зобов'язання по поверненню кредиту та відсотки нараховуються до дня повернення позики. В даному випадку судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 до теперішнього часу кредит не повернув, свої зобов'язання порушив, тому нарахування Банком процентів та пені після закінчення строку дії кредитного договору є правомірним.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково.

Згідно ст.. 88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 3441,00грн.

Керуючись ст.. 257,258,261,266,267,526,530,549,610,611,631,1050,1054 ЦК України, ст..3,4,10,11,60,61,88,212-215,218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ур. с.Гірне м.Харцизька Донецької обл.., ІПН НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» (м.Київ,вул.Воздвиженська,56, р/р№74190104012 у ПАТ «Енергобанк», ЄДРПОУ 19357762, МФО 300272) заборгованість за договором про іпотечний кредит №20 ДІК від 09.07.2008р. в сумі 658 911,77грн. (шістсот п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот одинадцять гривень 77 копійки), яка складається із заборгованості по кредиту - 215 333,46грн., заборгованості по відсоткам - 276 575,56грн., пені - 167 002,75грн.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ур. с.Гірне м.Харцизька Донецької обл.., ІПН НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» (м.Київ,вул.Воздвиженська,56, р/р№74190104012 у ПАТ «Енергобанк», ЄДРПОУ 19357762, МФО 300272) в рахунок повернення витрат по сплаті судового збору 3441,00грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: