Номер провадження № 22-ц/785/1385/14

Головуючий у першій інстанції Кочко В.К.

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого-судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Мартинової К.П., Оверіної О.В.,

за участю секретаря судового засідання Счастлівцевої Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи Дальницька сільська рада Овідіопольського району Одеської області, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, відділ містобудування Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та про поновлення межових знаків, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 14.10.2013 року -

встановила:

Позивач звернувся з позовом посилаючись на те, що він за нотаріальним договором від 26.03.1999 року № 445731, серія ААР, отримав в дар від ОСОБА_4 земельну ділянку розміром: 20 м х 70 м 2 (0,140 га), яка розташована АДРЕСА_1. Договір дарування зареєстрований в Дальницькій сільській раді в реєстрі під №627, про що свідчить рішення виконкому ради від 21.04.2004 року №89 «Про реєстрацію права власності на земельну ділянку». На момент дарування межі земельної ділянки були узгодженні в натурі з суміжними землекористувачами, в тому числі з власником земельної ділянки АДРЕСА_2 - ОСОБА_5 і закріпленні межовими знаками, що підтверджується актом встановлення меж в натурі від 29.05.1998 року і додатком (схемою) до цього акту. За нотаріальним договором купівлі-продажу від 28.04.1998 року № 407275, серія ААМ ОСОБА_5 продав земельну ділянку розміром: 20 м х 70 м = 1400 м2 (0,140 га) по АДРЕСА_2 відповідачеві - ОСОБА_3 В 2004 році ОСОБА_3 побудувала на земельній ділянці по АДРЕСА_2 житловий будинок, сарай, навіс, туалет, споруду, а на початок 2007 року - огорожу капітального типу, якою огородив вказане збудоване нерухоме майно. У 2007 році позивач із залученням фахівця - ФЛП ОСОБА_6, з метою підготовки технічної документації для отримання державного акту про право приватної власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 і подальшого будівництва свого житлового будинку, провів кадастрову зйомку земельної ділянки по АДРЕСА_1 зі складанням геодезичного звіту, в результаті якої встановлено, що відповідач частину своєї огорожі побудував на земельній ділянці позивача, змістивши узгоджену в натурі межу земельної ділянки АДРЕСА_2 на земельну ділянку АДРЕСА_1, у зв'язку з чим встановленні межові знаки знищенні. Тому з урахуванням зазначеного, позивач з посиланням на ч. 4 ст. 376 ЦК України, просив суд зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 земельною ділянкою по АДРЕСА_1 Овідіопольського району Одеської області шляхом зносу за рахунок ОСОБА_3 огорожі капітального типу, яка збудована на земельній ділянці ОСОБА_2, а також зобов'язати ОСОБА_3 відновити межові знаки, які існували до моменту будівництва огорожі. Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 14.10.2013 року позов ОСОБА_2 задоволений.

Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку відповідач ОСОБА_3.

В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник апелянта ОСОБА_7 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити при цьому посилалась на те, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що саме з вини відповідача зміщена межа земельна ділянка та чи було таке зміщення. Також зазначила, що відповідач побудувала нерухоме майно у відповідності до чинного законодавства з наявністю усіх необхідних документів.

Представник позивача в судовому ОСОБА_8 заперечував проти задоволення апеляційної скарги оскільки вважав що рішення суду ухвалено з дотриманням норм законодавства.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог позивача, а саме що земельна ділянка відповідача ОСОБА_3 зміщена на земельну ділянку позивача ОСОБА_2 по всій довжині в 70 метрів на глибину від 1,03 м до 0.93 м., внаслідок чого земельна ділянка позивача проти придбаного розміру в 0,140 га зменшилась на 68 кв.м. і фактично складає 0,1332 га. При цьому суд керувався ч. 4 ст. 376 ЦК України та ст.. 106 ЗК України. Проте, погодитись з такими висновками районного суду колегія суддів не може, оскільки суд внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права дійшов цього висновку без всебічного, повного й обґрунтованого з'ясування дійсних обставин справи, а надані докази по справі оцінені судом першої інстанції односторонньо.

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; здійснюючи правосуддя суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорювань право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи передбачені статтею 16 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно із ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038 - VI від 17.02.2011 року, у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм, посадова особа відповідної інспекції державного архітектурно - будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконало вимоги, встановлені у приписі, інспекція державного архітектурно - будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсації витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Отже, розглядаючи позов про знесення самочинного будівництва або перебудову на підставі ст. 376 ЦК України суд має встановити, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Якщо технічна можливість перебудови об'єкта нерухомості відсутня або забудовник відмовляється від такої перебудови, за позовом компетентних органів або особи, права чи інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення самочинного будівництва.

Поряд з цим, положеннями ст. 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням своїм майном.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в постанові № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» (абз. 2 п. 5) у випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (ст. 391 ЦК).

Таким чином, аналіз чинного законодавства вказує на те, що законодавство не визнає самочинне будівництво об'єктом правового захисту, крім передбаченого ч. 3 ст. 376 ЦК України випадку, а тому правовим наслідками самочинного будівництва, в разі звернення до суду з позовом відповідного органу, є знесення такого будівництва.

Проте позивач, який є сусідом відповідача не є особою, яка наділена правом на підставі статті 376 ЦК звернення до суду з зазначеним позовом, а матеріали справи взагалі не містять жодного припису інспекції державного архітектурно - будівельного контролю ОСОБА_3, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил по реконструкції належної їй квартири та нежитлових приміщень, з визначенням строку для добровільного виконання припису.

Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про порушення відповідачем його прав.

Посилання позивача на геодезичні звіти про проведення кадастрової зйомки земельної ділянки є безпідставними, оскільки з даних зйомок не можливо зробити висновок про те що огорожа вказана в позові є самочинним будівництвом.

Доводи представника ОСОБА_2 - ОСОБА_9, щодо порушення відповідачем зазначеним будівництвом прав позивача є недоведеними, проте не позбавляє їх на звернення до суду з відповідним позовом, якщо вони доведуть наявність порушеного права у відповідності до ст.. 391 ЦК України.

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та про поновлення межових знаків, у обраний ним спосіб є передчасними та задоволенню не підлягають.

Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими та належними доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення спору рішення районного суду на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу у задоволені позовних вимог.

Керуючись ст..ст. 309 ч. 1 п. 3,4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 14.10.2013 року - скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та про поновлення межових знаків - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді К.П.Мартинова

О.В.Оверіна