АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 травня 2014 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Антоненко Н.О., Шкоріної О.І.
при секретарі: Лужецькій І.С.
за участю: позивача ОСОБА_6
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
представника третьої особи ОСОБА_5
розглянувши цивільну справу за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_6, відповідача ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 лютого 2014 року в справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, Головне управління юстиції у м. Києві про стягнення суми, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки грошові кошти в розмірі 100 000 гривень, посилаючись на те, що 24 квітня 2012 року між ним та ОСОБА_2 була укладена мирова угода, відповідно до якої ОСОБА_2 погодився на припинення його права власності на 1/3 частину будинку АДРЕСА_1 після отримання від позивача грошової компенсації вартості цієї частини будинку в розмірі 100000 гривень. Після підписання мирової угоди позивач передав 100000 гривень ОСОБА_2, про що той написав розписку, однак ІНФОРМАЦІЯ_1 помер і мирова угода не була визнана судом, право власності не переоформлене. Після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняла його дружина - відповідачка ОСОБА_3
Справа №759/17836/2013
№ апеляційного провадження:22-ц-796/5410/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Кириленко Т.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.
Оскільки він передав в рахунок грошової компенсації вартості 1/3 частини будинку грошові кошти в розмірі 100000 гривень, однак право власності до нього не перейшло ні шляхом визнання мирової угоди судом, ні шляхом укладення нотаріально посвідченого договору, вважає, що ОСОБА_2 безпідставно отримав вказані кошти, а тому просить їх стягнути з його спадкоємця - відповідачки ОСОБА_3
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25 лютого 2014 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 61 506 грн. 39 коп.
В решті позову - відмовити.
Не погоджуючись з рішенням суду позивачем ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25лютого 2014 року скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 100000 гривень коштів отриманих без достатньої правової підстави на користь держави судовий збір в розмірі 1000 гривень, посилаючись на те, що рішення суду в частині відмови в стягненні повної суми є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Також не погоджуючись з рішенням суду відповідачкою ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконним.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтримав доводи своєї апеляційної скарги та заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_3
Відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 підтримали доводи своєї апеляційної скарги та заперечували проти доводів апеляційної скарги позивача ОСОБА_2
Представник третьої особи ОСОБА_5, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_8, підтримала доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 та заперечувала проти доводів апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_3
Треті особи: ОСОБА_7, Головне управління юстиції у м. Києві в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином (а.с.216,217), а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за їх відсутності у відповідності до вимог ч.2 ст. 305 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 24 квітня 2012 року ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 звернулись до Апеляційного суду м. Києва з заявою про визнання мирової угоди, відповідно до якої ОСОБА_2 після отримання грошової компенсації в розмірі 100 000 гривень погоджується на припинення права власності на 1/3 частину будинку АДРЕСА_1, а ОСОБА_6 в рахунок компенсації передає ОСОБА_2 100000 гривень (а.с. 8-10).
Згідно розписки від 24 квітня 2012 року ОСОБА_2 отримав. 100 000 гривень в рахунок грошової компенсації вартості 1/3 частини будинку АДРЕСА_1, що підтвердила відповідачка ОСОБА_3 (а.с. 6).
Однак ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер і мирова угода не була судом визнана, право власності на 1/3 частину будинку АДРЕСА_1 до позивача не перейшло, не дивлячись на сплату грошової компенсації (а.с.31).
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та друге1 статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнай недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Оскільки згідно розписки від 24 квітня 2012 року ОСОБА_2 отримав від позивача в рахунок грошової компенсації вартості 1/3 частки будинку АДРЕСА_1 100 000 гривень, однак право власності його на дану частину будинку припинено не було, дана сума була ним отримана без достатньої правової підстави, а тому підлягає поверненню позивачу спадкоємцями померлого.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен і спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
До складу спадкового майна увійшли грошові вклади в розмірі 4848,85 грн. (а.с.151-154), автомобіль ВАЗ 21074держномер НОМЕР_1 вартістю 10090 грн. (а.с. 151-152), 1/3 частина будинку АДРЕСА_1 вартістю 67 069 грн. 67 коп. (а.с. 150, 174), а всього майна на загальну суму 82008 гривень 52 копійки.
З урахуванням кількості спадкоємців за законом першої черги, що звернулись з заявами до нотаріальної контори, а також відмови від спадщини спадкоємців першоїчерги ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на користь відповідачки ОСОБА_3 відповідачка ОСОБА_3 на підставі ст. 1274 ЦК України успадкувала 3/4 частки спадщини, що відкрилась після смерті її чоловіка ОСОБА_2
За встановлених обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_2 та правомірно стягнув на його користь грошові кошти в розмірі 61506 гривень 39 копійок.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.
Висновки суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційних скарг.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги позивача ОСОБА_6, відповідача ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 лютого 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Суддя-доповідач:
Судді: