АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
Іменем України
15 травня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
головуючого - судді Кулікової С.В.
суддів - Андрієнко А.М., Білич І.М.,
при секретарі - Клінчук О.М.,
за участю відповідача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
позивача - ОСОБА_3,
представника позивача - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину,
перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/4189/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Маліновська В.M.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кулікова С.В.
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів на неповнолітню дитину та обґрунтовує вимоги тим, що 14.09.2002 між позивачем та відповідачем Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним центром розвитку сім'ї було зареєстровано шлюб, в якому народився син - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. 12 листопада 2009 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано, син - ОСОБА_8 проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні, оскільки відповідач з моменту розлучення перестав брати участь у вихованні дитини і припинив надавати матеріальну допомогу на її утримання. Позивач вважає за доцільне стягнути з відповідача на утримання сина аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 4 000,00 грн., оскільки відповідач має мінливий, але високий дохід, має житлову квартиру в центрі міста Києва, нежитлове приміщення АДРЕСА_1, яке здає в оренду, володіє корпоративними правами ТОВ «Горизонт».
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 січня 2014 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання сина - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі - 2 500,00 грн. щомісячно, починаючи з 15 жовтня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття, також стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 229,40 грн.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове по суті позовних вимог.
В скарзі зазначає, що судом неповно встановлено обставини, які мають значення для справи та порушено норми процесуального права, при цьому апелянт вказує, що ТОВ «Горизонт» на даний час перебуває у дуже скрутному матеріальному становищі.
Крім того, судом не прийнято до уваги, що в сім'ї апелянта є ще одна дитина - син його дружини від попереднього шлюбу, десятирічний ОСОБА_9, а також, що дружина апелянта знаходиться на 32-му тижні вагітності, в зв'язку з чим потребує особливого піклування та догляду.
Також апелянт вказує на порушення процесуального права при ухваленні рішення у справі, оскільки в разі відсутності заперечень позивача суд мав винести заочне рішення або перенести розгляд справи на іншу дату.
В судовому засіданні відповідач та його представник апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити з підстав, викладених у скарзі.
Позивач та її представник заперечували проти апеляційної скарги за необґрунтованістю її доводів.
Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення сторін, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого судом рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, виходячи з правильно встановлених в судовому засіданні обставин.
Так, 14 вересня 2002 року між сторонами було зареєстровано шлюб, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_8. Шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано, дитина залишилась проживати з матір'ю та на її утриманні.
Син позивача та відповідача навчається в ліцеї «Наукова зміна», відвідує заняття в басейні, оздоровлюється в санаторіях України, має проблеми із зором та потребує регулярного офтальмологічного обстеження та лікування.
Згідно розрахунку позивача, витрати на розвиток дитини в середньому складають 11 120,00 грн. на місяць, в тому числі витрати на харчування ОСОБА_8 в середньому складають 1 372,50 грн. на місяць.
Суд першої інстанції, прийнявши до уваги всі обставини та оцінивши відповідні докази, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача аліментів на користь позивача на утримання ОСОБА_8 в щомісячному розмірі 2 500,00 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду, так як він в повній мірі відповідає встановленим обставинам справи та вимогам Закону.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно вимог ст. 183 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК ) і виплачуються щомісячно (п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).
Згідно ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що відповідач понад 9 місяців не отримує заробітної плати, що підтверджує відповідною довідкою, проте дана довідка підписана самим апелянтом, тому не може бути прийнята, як належний доказ розміру його заробітної плати.
Також не спростовує правильного висновку суду першої інстанції посилання апелянта, як на підставу зменшення розміру аліментів, його перебуванням в лікарні з 02 квітня 2013 року по 24 квітня 2013 року та подальшою реабілітацією, внаслідок нанесених йому нібито співмешканцем позивача тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки надана копія витягу з історії хвороби не підтверджує зазначені апелянтом обставини.
З урахуванням викладеного, висновок суду про стягнення аліментів в щомісячному розмірі 2 500,00 грн., починаючи з 15.10.2013 року і до повноліття дитини є обґрунтованим та відповідає положенням ст.ст. 183, 184 СК України. Крім того, в судовому засіданні відповідач визнав, що має додатковий дохід, який в поданих доказах не зазначений.
Суд першої інстанції в повному обсязі дослідив, проаналізував та дав належну оцінку, поданим доказам, що мають значення в конкретній справі, доводять існування відповідних юридичних обставин, застосував норми матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3.
За таких підстав доводи апеляційної скарги законності рішення суду першої інстанції не спростовують, рішення суду першої інстанції ухвалене без порушення норм матеріального права, правові підстави для скасування рішення, відсутні, а наведені в апеляційній скарзі недоліки у розгляді справи не вплинули на суть ухваленого рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 січня 2014 року відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 січня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом 20-ти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: