Справа №1-11-08
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м Любомль 18 січня 2008 року
Любомльський районний суд Волинської області в складі головуючого -
судді Мосієвича І.В.,
при секретарі Кузьміній Т.О., з участю потерпілого ОСОБА_1, захисника - адвоката ОСОБА_2, підсудного ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Любомль кримінальну справу про обвинувачення:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, вищої освіти, підприємця, не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, встановив: ОСОБА_3, 29 листопада 2006 року біля 21 години 30 хвилин на центральній вилиці села Бірки Любомльського району Волинської області, умисно наніс ОСОБА_1 на грунті особистих неприязних відносин, один удар рукою по носі та один удар по губі останнього, і металевим крючком для висмикування сіна, спричинив потерпілому рану правої руки, таким чином заподіявши потерпілому тілесні ушкодження в вигляді забою м"яких тканин спинки носа та верхньої губи, носової кровотечі, садненої рани правої руки, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
В судовому засіданні ОСОБА_3, свою вину в інкримінованому йому злочині не визнав, та пояснив, що дійсно 29 листопада 2006 року ввечері до нього на подвір"я зайшов його сусід ОСОБА_1, який спитав де його дружина, після чого між ними на грунті особистих неприязних відносин виникла сварка, котра переросла в шарпанину, під час якої ОСОБА_1 перший наніс йому удар по тілу, куди конкретно не пам"ятає, а він у відповідь потерпілому наніс два удари в обличчя, при цьому забираючи в ОСОБА_1 свій металевий крючок для висмикування сіна в поранив йому руку. Вважає, що спричинив потерпілому тілесні ушкодження не умисно, а під час їх шарпанини з потерпілим.
Незважаючи на те, що підсудний вини своєї не визнав, його винуватість стверджується зібраними та дослідженими у справі доказами, зокрема повідомленням Любомльської ЦРЛ № 81 від 30.11.2006 року яке знаходиться в матеріалах про відмову в порушенні кримінальної справи по даному факту № 790 від 01.12.2006 року Любомльського РВ УМВС України у Волинській області, з якого вбачається, що тілесні ушкодження у вигляді забою м"яких тканин спинки носа та верхньої губи, садненої рани правої кисті, потерпілий отримав 29.11.2006 року біля 22 год. на вилиці с Бірки
2
Любомльського району Волинської області, а побив останнього ОСОБА_3.
Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що дійсно 29 листопада 2006 року біля 21 год. 30 хв. прийшов на подвір"я ОСОБА_3 та спитав останнього чи не знає він де його дружина, на що останній відповів, що це не його справа.
Коли він повертався додому, його наздогнав ОСОБА_3, який наніс йому металевим предметом один удар по носі та один удар по губі, а згодом ще один удар по правій кисті руки. Після цього він почав тікати від підсудного і зайшов в будинок своїх сусідів ОСОБА_4, звідки подзвонив в райвідділ міліції. Коли він вийшов від ОСОБА_4, ОСОБА_3 стояв неподалік і світив ліхтариком йому в обличчя, і нічого не говорячи наніс йому удар рукою в груди, від якого він упав на землю, а підсудний наступив йому на груди ногами та почав виривати з його рук металевого крючка. Після цього на подвір"я вийшов ОСОБА_4 який і відтягнув ОСОБА_3 від потерпілого.
З Акту судово-медичного дослідження (обстеження) № 881 від 05.12.2006 року ( відмовний матеріал № 790 від 01.12.2006 року а.с.11) вбачається, що в громадянина ОСОБА_1 відмічені тілесні ушкодження у вигляді забою м"яких тканин спинки носа та верхньої губи, носової кровотечі, садненої рани правої кисті, які утворились від дії тупих твердих предметів, можливо в час та при обставинах, вказаних про них у відношенні і медичній документації, можливо від ударів руками або ногами і за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень. Таким чином висновком судово - медичного дослідження об"єктивно стверджується, спосіб, характер та локалізація нанесених ОСОБА_3 потерпілому тілесних ушкоджень.
Постановою та матеріалами про відмову в порушенні кримінальної справи № 790 від 01.12.2006 року стверджено, що ОСОБА_3 на грунті особистих неприязних відносин 29 листопада 2006 року, умисно побив ОСОБА_1. При цьому з цих же матеріалів вбачається, що підсудний категорично відмовився від проходження судово - медичної експертизи, оскільки ніяких тілесних ушкоджень під час бійки з потерпілим не отримав. Таким чином даний факт достовірно спростовує покази ОСОБА_3 про те, що першим його ударив ОСОБА_1
З оголошених в судовому засіданні письмових пояснень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, вбачається, що вони були свідками того, як у вечері 29.11.2006 року до них у будинок зайшов весь у крові ОСОБА_1, в якого була розбита губа, ніс та поранена права рука, а коли вони згодом з дружиною вийшли на своє подвір"я, то побачили як ОСОБА_3 наступивши ногою на груди ОСОБА_1, виривав \в останнього металевого крючка загостреного з однієї сторони, після чого ОСОБА_4, відтягнув ОСОБА_3 з потерпілого і всі вони розійшлися по домівках.
Аналізуючи вищевикладені докази в їх сукупності, суд не бере до уваги покази підсудного щодо нанесення потерпілому тілесних ушкоджень з необережності, і ставиться до них критично, та розцінює їх як намагання підсудного уникнути передбаченої законом відповідальності.
Таким чином, сукупністю цих та інших доказів в судовому засіданні, повністю доведено винуватість ОСОБА_3 в умисному заподіянні ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень, тобто вчинені злочину, передбаченого ч.І ст.125 КК України.
Вирішуючи та обираючи міру покарання підсудному, суд враховує характер і тяжкість вчиненого ним злочину, який відноситься до невеликої тяжкості, особу підсудного який по місцю проживання характеризується з позитивної сторони, обставини що пом"якшують та обтяжують його покарання.
До пом"якшуючих покарання обставин суд відносить, те що підсудний вперше притягується до кримінальної відповідальності.
3
Обтяжуючих покарання обставин, судом не встановлено.
Враховуючи вищенаведене та матеріальний стан ОСОБА_3, підсудному слід призначити покарання в межах закону, за яким він притягується до кримінальної відповідальності, у виді громадських робіт. Таке покарання на думку суду буде відповідати завданням та загальним засадам призначення покарання та його мети відповідно до вимог ст.50, 65 КК України, тобто покарання, необхідного й достатнього для виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів.
Згідно зі ст.1166 ЦК України, підлягає до повного задоволення цивільний позов потерпілого до підсудного про відшкодування власних витрат на лікування з урахуванням достовірно підтверджених документів та відповідних доказів пов"язаних з зазначеним позовом, а саме: витрат на придбання медикаментів у розмірі 44 грн.30 коп.
Згідно зі ст.1167 ЦК України, підлягає частковому задоволенню цивільний позов потерпілого до підсудного про відшкодування моральної шкоди, оскільки судом враховується сам факт заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілому, їх характер та локалізацію, незначний перебіг їх лікування, який потягнув в свою чергу відповідно фізичні страждання та моральні переживання потерпілого.
Керуючись ст.ст.323-324 КПК України, суд ,-
засудив:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, призначивши покарання у виді громадських робіт на строк 120 (сто двадцять) годин.
Стягнути з засудженого ОСОБА_3 в користь потерпілого ОСОБА_1 - 44,30 ( сорок чотири ) гривні 30 копійок матеріальної шкоди, та 900,00 ( дев'ятсот) гривень моральної шкоди.
На вирок протягом 15 діб з моменту його проголошення можуть бути подані апеляції до Апеляційного суду Волинської області через Любомльський районний
суд.