УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року Справа № 87562/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В. та Довгополова О.М.,

за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.03.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Тернополі про зобов'язання здійснити доплату коштів та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

29 листопада 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі та просив прийняти постанову про необхідність проведення позапланової перевірки КРУ в м. Тернополі стосовно правомірності нарахування пенсії по інвалідності Управлінням Пенсійного фонду України у м. Тернополі за останні три роки. Зобов'язати відповідача виплатити згідно припису КРУ належну пенсію в повному обсязі. Виплатити 450 грн. доплати на дитину, втрачених через несвоєчасно написану заяву через вину інспектора, що не повідомив про можливість отримання відповідних сум на момент оформлення відповідних заяв. Також просив cтягнути завдану моральну шкоду (з урахуванням фінансових витрат, втрата допомоги на дитину за декілька років, лікування через неправдиву відповідь про зменшення пенсії) та виплатити компенсацію в сумі 4000 грн..

В обґрунтування вимог зазначав, про те, що він, будучи інвалідом II групи та маючи значний стаж, отримує пенсію по інвалідності в менших розмірах, ніж визначено законом, оскільки, щомісячна отримувана ним пенсія є меншою від установленого законом розміру мінімальної пенсії за віком - 702 гривні, хоч має становити не менше 709 гривень, з приводу чого він звернувся до відповідача з заявою про здійснення її перерахунку, однак листом Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі від 29 липня 2010 року йому повідомлено, що пенсія нараховується згідно з вимогами закону, з чим він категорично не згідний. Внаслідок таких дій відповідача він зазнав також і моральної шкоди, оскільки переживає значні моральні страждання, порушення звичного ритму свого життя.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 17.03.2011 року адміністративний позов в частині стягнення надбавки непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні дітей віком до 18 років залишено без розгляду на підставі ст.ст. 99, 100 КАС України (а.с. 20). Дана ухвала не оскаржувалась та набрала законної сили.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 17.03.2011 року провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Тернополі про зобов'язання здійснити доплату коштів та відшкодування моральної шкоди в частині ухвалення постанови про необхідність проведення позапланової перевірки Контрольно-ревізійним управлінням в м. Тернополі щодо правильності нарахування Управлінням Пенсійного фонду України у м. Тернополі пенсії за інвалідністю - закрито (а.с.21). Дана ухвала не оскаржувалась та набрала законної сили.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 березня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Тернополі про зобов'язання здійснити доплату коштів та відшкодування моральної шкоди - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив позивач. Вважає, що постанова винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими та невідповідністю висновків суду обставинам справи, виходячи з підстав зазначених в апеляційній скарзі. Просить направити справу на повторний розгляд за фактом викладених у позовній заяві вимог, щодо прийняття ухвали відносно провадження позапланової перевірки КРУ в м. Тернополі, для здійснення контролю за дотриманням законів Управлінням Пенсійного фонду в м. Тернополі при здійсненні нарахування пенсії з підстав зазначених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом II групи загального захворювання, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1, виданим 23 грудня 2009 року Пенсійним фондом України. Отримує пенсію по інвалідності другої групи внаслідок загального захворювання згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон), відповідно до норм якого розмір пенсії залежить від страхового стажу та заробітної плати конкретної особи.

На звернення ОСОБА_1 стосовно пенсійного забезпечення Управлінням Пенсійного фонду України в місті Тернополі йому надано відповідь та роз'яснено, що розмір пенсії обчислено з урахуванням страхового стажу тривалістю 19 років 4 місяці 25 днів (по 21.09.2005 року) та додаткового - із дня встановлення інвалідності до досягнення пенсійного віку - 21 рік 01 місяць 6 днів, а також заробітної плати за період роботи з 01.01.1989 по 31.12.1993рр., з 01.07.2000 по 18.06.2001рр., з 20.08.2002 по 15.04.2003рр., з 01.10.2003 по 14.01.2004 рр., з 01.02.2004 по 31.12.2004рр. - 875,89 грн. .

З даної відповіді встановлено, що станом на 01.07.2010 року розмір пенсії за віком позивача становить 478,89 грн. До пенсії дорахована доплата до прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність - 230,11 грн., доплата за понаднормативний стаж роботи - 71,83 грн..

Розмір пенсії по інвалідності становить 702,75 грн. (478.89+230.11+71.83) та 90% згідно п. 1 ст. 33 Закону. До пенсії донараховане підвищення на неповнолітню дитину 150,00 грн. Таким чином, пенсійна виплата станом на 01.07.2010 року становить 852,75 грн..

Відповідно до ст. 33 Закону пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: інвалідам І групи -100 відсотків пенсії за віком, інвалідам II групи - 90 відсотків пенсії за віком; інвалідам III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 Закону, тобто з урахуванням заробітної плати (доходу) застрахованої особи, коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, тривалості страхового стажу.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що пенсія по інвалідності позивачу з липня до жовтня 2010 року становила 702 гривні 75 копійок, з жовтня до грудня 2010 року -715 гривень 35 копійок, у грудні 2010 року - 725 гривень 25 копійок та в січні 2011 року - 739 гривень 65 копійок, з урахуванням зміни встановленого Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 р. № 1646-УІ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 р. № 2154-УІ та Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 р. № 2857А/І розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Колегія суддів зазначає, що звертаючись з позовними вимогами до суду позивачу слід звернути увагу на наступні обставини.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. № 1058-IV (далі - Закон) визначено порядок та умови обчислення пенсій по інвалідності внаслідок загального захворювання (у т. ч. каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства). Залежно від ступеня втрати працездатності визначено три групи інвалідності. Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Для того щоб пенсія по інвалідності була призначена з дня встановлення інвалідності, заяву на призначення пенсії слід надати до територіального управління Пенсійного фонду не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.

Обов'язковою умовою для призначення таких пенсій за нормами Закону є наявність страхового стажу від 1 до 15 років залежно від віку інваліда та групи інвалідності.

Згідно із частиною другою статті 33 Закону, непрацюючі інваліди ІІ групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності такого страхового стажу:

- у жінок - 20 років, а в чоловіків - 25 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 46 років включно;

- у жінок - 21 рік, а в чоловіків - 26 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 48 років включно;

- у жінок - 22 роки, а в чоловіків - 27 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 50 років включно;

- у жінок - 23 роки, а в чоловіків - 28 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 53 років включно;

- у жінок - 24 роки, а в чоловіків - 29 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 56 років включно;

- у жінок - 25 років, а в чоловіків - 30 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 59 років включно.

Непрацюючі інваліди II групи, визнані інвалідами після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону, та інваліди III групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності страхового стажу в чоловіків - 35 років, у жінок - 30 років. До пенсії по інвалідності встановлюються надбавки (на догляд, на утриманців), підвищення, додаткові пенсії, пенсія за особливі заслуги перед Україною, якщо інвалід має на них право відповідно до чинного законодавства.

При цьому, у разі якщо розмір пенсійної виплати інваліда з урахуванням надбавок, підвищень та інших доплат до пенсії (за винятком пенсії за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, установленого для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога в сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

З врахуванням наведених обставин, підстави стягнення розміру моральної шкоди відсутні, оскільки дії Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі не суперечать спеціальному законодавству.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись, ч.3 ст.160, ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.03.2011 року у справі № 2а-232/11 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

О.М. Довгополов