Провадження № 6/742/191/14

Єдиний унікальний № 742/2216/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого-судді - Павлов В.Г.,

секретаря - Хотінь Ж.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні подання головного державного виконавця ДВС Прилуцького МРУЮ Клименко Л.Г. про встановлення тимчасового обмеження боржнику ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань, -

ВСТАНОВИВ :

20.05.2014 року головний державний виконавець ДВС Прилуцького МРУЮ Клименко Л.Г. звернувся до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу боржнику ОСОБА_2, посилаючись на те, що на виконанні у відділі Державної виконавчої служби Прилуцького МРУЮ Чернігівської області знаходиться виконавчий лист № 2-838/2010 виданий 13.07.2010 р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ? частки всіх видів його заробітку.

Обґрунтовуючи подання, головний державний виконавець відділу ДВС Прилуцького МРУЮ зазначає, що боржник систематично ухиляється від добровільного виконання виконавчого листа, що проявляється саме в несплаті аліментів у встановлені законодавством строки, в зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість по їх сплаті. Дана обставина і стала підставою для звернення до суду заявника з поданням про встановлення тимчасового обмеження боржнику ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа.

В судове засідання представник заявника не з'явився, про дату розгляду справи був повідомлений належним чином, подав письмову заяву про розгляд подання без його участі.

Сторони виконавчого провадження в судове засідання не викликались, що узгоджується з положеннями ч.2 ст. 377-1 ЦПК України.

У відповідності до ч.2 ст.197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно та всебічно з'ясував обставини справи, розглянув надані докази, які мають юридичне значення, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також взаємний зв'язок у їх сукупності, приходить до переконання, що подання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

З матеріалів справи достовірно встановлено, що 14.07.2010 року старшим державним виконавцем відділу ДВС Прилуцького МРУЮ Клименко Л.Г. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-838 від 13.07.2010 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ? частки всіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.05.2010 року.

Як вбачається зі змісту подання, боржником рішення суду добровільно не виконується, а отже, на думку заявника, боржник від виконання своїх зобов'язань ухиляється. Станом на квітень 2014 року заборгованість по аліментах становить 8 643 грн 80 к.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Пунктом 5 ч.1 ст.6 вказаного Закону передбачено як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон - ухилення громадянина України від виконання ним зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

Відповідно до ч.1, п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, в тому числі у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням суду.

Зі змісту наведених норм вбачається, що тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України можливе лише за умов ухилення боржника від виконання зобов'язань покладених на нього за рішенням суду або Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно вимог ч.2 ст.10 ЦПК України наявність умислу та обставин, які є предметом посилання державного виконавця у поданні про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.

Обов'язок доказування факту ухилення боржника від виконання зобов'язань, відповідно до вимог ст.60 ЦПК України, покладається в даному випаду на орган державної виконавчої служби, який звертається до суду із відповідним поданням. Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні від їх виконання, поки не буде доведено протилежного.

Під поняттям «ухилення» від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням, варто розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад наявність коштів, майна тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини. На момент звернення з поданням до суду, факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Натомість, як вбачається з письмових пояснень боржника від 06.12.2010 року, останній не має можливості сплачувати аліменти виключно з причин його не працевлаштування та від сплати їх не відмовляється.

З розрахунку заборгованості по аліментах також вбачається, що боржник здійснював часткову сплату заборгованості по аліментах в травні та липні 2011 року, що свідчить про часткове вжиття ним заходів по виконанню рішення суду.

Окрім того, відповідно до п.11.1.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка набрала чинності з 17.04.2012 року та затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду державний виконавець повідомляє боржника. Всупереч вимогам вказаної Інструкції жодних доказів про повідомлення державним виконавцем боржника щодо направлення до суду даного подання матеріали виконавчого провадження не містять.

При зверненні до суду з зазначеним поданням державний виконавець не надав доказів на підтвердження того, що боржник саме свідомо ухиляється від виконання своїх зобов'язань, маючи при цьому таку можливість. Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності самого лише факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, а тому, суд не вбачає умисного ухилення ОСОБА_2 від своїх зобов'язань і підстав для задоволення подання про встановлення тимчасового обмеження йому у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань не знаходить.

Керуючись ст.377-1 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні подання головного державного виконавця ДВС Прилуцького МРУЮ Клименко Л.Г. про встановлення тимчасового обмеження боржнику ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Прилуцького міськрайонного суду

Чернігівської області В.Г.Павлов