Справа № 346/767/14-к

Провадження № 11/779/81/2014

Категорія ч. 2 ст. 186 КК України

Головуючий у І інстанції Васильковський В. В.

Суддя-доповідач Попович С. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі суддів : Поповича С. С.

Гриновецького Б. М., Кривобокової Н. М.

з участю : секретаря с/з Кравчук І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали подання щодо умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 р. н., уродженця м. Калуш, жителя АДРЕСА_1, від невідбутої частини покарання за його апеляційною скаргою на постанову Коломийського міськрайонного суду від 24 лютого 2014 року, з участю прокурора Галушка В.М., -

в с т а н о в и л а :

Засуджений ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просить постанову суду скасувати і винести ухвалу якою задовольнити подання про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання призначеного вироком Івано-Франківського міського суду від 23 січня 2013 року.

Вказаною постановою відмовлено в задоволенні подання Коломийської ВК № 41 щодо умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_5 від невідбутої частини покарання.

Суд мотивував позицію тим, що засуджений під час відбування покарання мав стягнення і лише одне заохочення, працював тільки в період з жовтня по грудень 2013 року, а тому суд вважав, що він своєю поведінкою і ставленням до праці не довів своє виправлення.

Апелянт мотивує свою позицію тим, що постанова суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України, є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, ухвалена на необ`єктивно з`ясованих обставинах, які не підтверджені наявними доказами.

Що за наслідками розгляду подання суд повинен був відповідно до ст. 539 КПК України винести ухвалу, а не постанову.

За час відбування покарання мав тільки одне стягнення, яке накладене адміністрацією Івано-Франківського СІЗО, протягом шести місяців після новому стягненню не піддавався, а тому відповідно до вимог ч. 14 ст. 134 КВК України є таким, що не має стягнення. У зв`язку з недостатньою забезпеченістю засуджених роботою працює в установі дійсно тільки з жовтня 2013 року.

Заохочувався адміністрацією установи, позитивно характеризується. Відбув дві третини призначеного покарання.

Вважає, що він своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення і відповідно до ст. 81 КК України може бути умовно-достроково звільненим від невідбутої частини покарання.

Заслухавши прокурора, перевіривши матеріали подання, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Суд апеляційної інстанції згідно вимог ст. 404 КПК України переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до змісту частини першої та п. 1 ч. 2 Прикінцевих положень нині чинного КПК України цей Кодекс набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, з того ж дня втрачає чинність Кримінально-процесуальний кодекс України 1960 року, і відповідно до положень п. 11 Перехідних положень вказаного Кодексу подання слід було розглядати у порядку визначеному КПК України уже чинного на час отримання судом вказаного подання.

Проте в порушення вищезазначеного суд розглядав подання процесуально у порядку визначеному КПК України 1960 року, що підтверджується тим, що вівся протокол судового засідання, винесено постанову, а не ухвалу, як цього вимагає ст. 539 КПК України, про що правильно зазначив і апелянт.

Справа призначена до розгляду в апеляційному суді теж за нормами КПК України 1960 року

В той же час в оскарженій постанові, вирішуючи подання по суті, суд послався на норми нині чинного КПК України.

Вказане свідчить про протирічиву позицію суду при розгляді вказаного подання.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, якщо у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції, що мало місце в даному випадку, а тому оскаржена постанова підлягає скасуванню.

Апеляційні вимоги слід при таких обставинах задовольнити частково виходячи з того, що при викладених вище порушеннях закону апеляційний суд не вправі, скасувавши постанову суду першої інстанції, винести свою ухвалу по суті подання.

При новому судовому розгляді суду першої інстанції слід врахувати викладене та дотримуючись вимог нині чинного КПК України, давши відповідний аналіз та оцінку і обставинам на котрі посилається апелянт, постановити законне та вмотивоване судове рішення.

Керуючись ст. ст. 404, 407,419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Коломийського міськрайонного суду від 24 лютого 2014 року про відмову в задоволенні подання щодо умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_5 від невідбутої частини покарання скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І :

_______________ ________________ __________________С. С. Попович Б. М. Гриновецький Н.М. Кривобокова

Згідно з оригіналом

Суддя С. С. Попович