Єдиний унікальний номер 242/1136/14-ц Номер провадження 22-ц/775/4748/2014

Категорія - 27 Головуючий у 1 інстанції - Черков В.Г.

Доповідач - Зінов'єва А.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Зінов'євої А.Г.

суддів: Канурної О.Д.

Ларіної Н.О.

при секретарі: Стефановій Я.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 11 квітня 2014 року по справі за поданням відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції (далі ВДВС) про визначення частки майна ОСОБА_2 у спільній сумісній власності подружжя,-

В С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Селидівського міського суду від 26 вересня 2013 року, яке набрало чинності 18 листопада 2013 р. були задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 і на його користь з ОСОБА_2 стягнуто суму боргу в розмірі 124000 грн.

В ході примусового виконання вказаного рішення суду державний виконавець ВДВС звернувся до суду із поданням про визначення частки боржника у спільній сумісній власності.

Ухвалою Селидівського міського суду від 11 квітня 2014 р. подання ВДВС було задоволене: визначено, що ОСОБА_2, як одному із подружжя, належить на праві власності 1/2 частина будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Не погодившись з ухвалою суду, боржник приніс апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати як таку, що не відповідає вимогам діючого законодавства. Просив направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, ОСОБА_2 посилався на те, що у суду першої інстанції не було підстав для визнання майна спільною сумісною власністю подружжя тільки у зв'язку з укладанням договору купівлі-продажу в період шлюбу. Жилий будинок, в якому суд визначив його частку, належить його дружині ОСОБА_4, оскільки придбаний за її особисті кошти. У вказаному факті суд міг би переконатися, якщо б притягнув останню до участі у справі в якості заінтересованої особи і надав їй можливості представити належні докази. В порушення вимог діючого законодавства суд розглянув справу за відсутністю сторін, не повідомивши їх належним чином про день час та місце слухання справи. Прийнятою ухвалою суд першої інстанції не тільки позбавив сторін належним чином захищати свої законні права, а й позбавив права власності особу, яку фактично не було притягнуто до участі у справі.

В судовому засіданні представник боржника апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі.

Представники ВДВС та стягувача проти апеляційної скарги заперечували, просили її відхилити, а ухвалу суду залишити без зміни.

Інші особи до судового засідання не прибули, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, сторони, дослідивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з направленням справи на новий розгляд з наступних підстав.

Задовольняючи подання ВДВС і визначаючи, що ОСОБА_2 як одному із подружжя належить на праві власності 1/2 частина будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з наявності договору купівлі-продажу, укладеного на ім'я ОСОБА_4 в період знаходження у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 - боржником по справі.

Між тим, такі висновки суду є передчасними.

Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Селидівського міського суду від 26 вересня 2013 року, яке набрало чинності 18 листопада 2013 р. були задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 і на його користь з ОСОБА_2 стягнуто суму боргу в розмірі 124000 грн. На виконання даного рішення суду за заявою стягувача був виданий виконавчий лист, за яким ВДВС відкрите виконавче провадження. В ході проведення примусового виконання судового рішення, державним виконавцем ВДВС внесене подання про визначення частки майна ОСОБА_2 у спільній сумісній власності.

Відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Крім того, згідно п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» (яка є чинною на день виникнення правовідносин), частка боржника у спільній власності з іншими особами визначається за поданням державного виконавця відповідно до положень законодавства, що регулює право власності. Такі подання мають розглядатися з обов'язковим викликом у судове засідання не лише державного виконавця, боржника, стягувача й прокурора (у випадках здійснення останнім представництва інтересів громадянина або держави в суді), а й учасників спільної власності на майно та з додержанням вимог ст. 29 ЦПК щодо допустимості засобів доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, розглядаючи питання про визначення частки у спільній сумісній власності, суд не тільки не повідомив сторін виконавчого провадження про день, час та місце слухання справи, а й не притягнув до участі у справі всіх учасників спільної власності.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що діючим законодавством хоча суду і надано право розгляду даного питання за відсутністю сторін, однак не звільнено від обов'язку належного повідомлення їх про день, час та місце слухання справи.

Таким чином, розглядаючи подання про визначення частки у спільній власності, судом першої інстанції порушено порядок, передбачений процесуальним законодавством для вирішення даного питання, що відповідно до вимог п. 3 ч.1 ст. 312 ЦПК України, є підставою для скасування ухвали з направленням справи до суду на новий розгляд.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.2 п.4, 312 ч.1 п.3, 313, 314 ч.1 п.6, 315 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 11 квітня 2014 року скасувати і справу повернути в той же суд на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: