Головуючий суду 1 інстанції - Форощук О.В.
Доповідач - Максюта І.О.
Справа № 431/3217/13-ц
Провадження № 22ц/782/1066/14
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого судді - Максюти І.О.
суддів Авалян Н.М., Туренка С.І.,
при секретарі Аліханян Г.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 20 січня 2014 року з цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості ,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2013 року Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» поданий позов до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому зазначено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 15.12.2006 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 10730,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою складає між ним і банком договір, підтверджується підписом в заяві. Відповідно до п. 9.12 умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же термін. Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат. ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі. Відповідно до п. 8.6 умов надання банківських послуг, - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 25.09.2013 року має заборгованість - 29849,66 грн., яка складається з наступного: 27413,29 грн. - заборгованість за кредитом; 538,77 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; а також штрафи відповідно до п. 8.6 умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. штраф фіксована частина); 1397,60 грн. штраф (процентна складова). Тому позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 29849,66 грн. за кредитним договором № б/н від 15.12.2006 року та судові витрати.
Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 20 січня 2014 року у задоволенні позову відмовлено у зв»язку з пропуском строку позовної давності.
Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою? в якій просив скасувати рішення і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст.212, 213 ЦПК України були повно і всебічно дослідженні обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися в суді першої інстанції. Суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом встановлено, що 15.12.2006 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № б/н від 15.12.2006 року, згідно до якого він отримав кредит в розмірі 10730,00 грн. у вигляді встановлено кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Станом на 25.09.2013 року, сума заборгованості за кредитом становить 29849 грн. 66 коп.
Відповідач по справі - ОСОБА_2 надав суду заяву відповідно до ст. 267 ЦК України, в якій просив застосувати строк позовної давності.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з положень ст.256,257,258, 267 ЦПК України.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач на підставі укладеного кредитного договору користувався кредитною картою «Метро» і, укладаючи договори купівлі-продажу товарів, розрахунок здійснював, використовуючи зазначену картку. Останній платіж з погашення заборгованості за кредитом здійснив 19.11.2007р. у розмірі 3000 гривень (а.с.31-33, 72-73, 78-79). Строк дії кредитної карти закінчився у серпні 2008р. ( а.с.7 - зворот). Виходячи із уточнених пояснень представника позивача, за станом на 25.09.2003р. у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 29849,66 гривень, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 11500 гривень, заборговності за процентами у розмірі 16452,06 гривень, заборгованості по штрафу (фіксована частина ) - 500,00 гривень, заборгованості по штрафу (відсоткова складова) - 1397,60 гривень (а.с.71).
Так, відповідно до ч.3 ст. 267 ЦПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторін у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст.261 ЦК України початок перебігу позовної давності спливає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.
Відповідно ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
Колегія суддів з урахуванням положень ч.2 ст.214 ЦПК України враховує правову позицію Верховного Суду України за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення із мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14 цс 14, у якій зазначено, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
Враховуючи те, що договором, укладеним з відповідачем, не визначений розмір щомісячних платежів, останній раз відповідач сплатив заборгованість за кредитом 19.11.2007р., тобто під час дії картки. Відповідно до п. 5.4 Умов і Правил надання банківських послуг, які є складовою договору, укладеного між позивачем та відповідачем, передбачений строк погашення кредиту у повному обсязі не пізніше останнього дня місяця, зазначеного на платіжній картці у полі MONTH, а у заяві про відкриття рахунку містяться відомості про закінчення дії карти - серпень 2008р., тому колегія суддів дійшла висновку, що строк дії платіжної карти закінчився 31 серпня 2008р.
Отже, строк позовної давності закінчився 01 вересня 2011 року. Позивач звернувся до суду з даним позовом 22.10.2013р., тобто після сплину строку позовної дасності, який він не просить поновити і не наводить причин поважності пропуску такого строку, навпаки, вважаючи його не пропущеним з огляду на лонгування договору.
Ці доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки суперечать нормам ЦК України щодо позовної давності та висловленій правовій позиції Верховним Судом України.
Оскільки за приписами ст. 266 ЦК України зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки), вимоги ЦК щодо позовної давності застосовуються й до додаткових вимог банку щодо стягнення штрафів.
Таким чином, суд, відмовивши у задоволенні позову у зв»язку з пропуском строку позовної давності, ухвалив по суті правильне рішення.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 314-316, 317 ЦПК України, судова колегія
У х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» відхилити.
Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 20 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: