Номер провадження: 22-ц/785/4320/14

Номер справи місцевого суду: 497/3188/13-ц

Головуючий у першій інстанції Раца В.А.

Доповідач Косогор Г. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі :

головуючого Косогор Г.О.

суддів Ісаєвої Н.В., Луняченко А.В.

при секретарі Сілукової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Болградського районного суду Одеської області від 28 лютого 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Авто» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

встановила:

У листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Комфорт Авто», в якому просив скасувати наказ про його звільнення, зобов'язати директора ТОВ «Комфорт Авто» поновити його на роботі, стягнути з відповідача середню заробітну платню за час вимушеного прогулу та зобов'язати відповідача видати йому дублікат трудової книжки з усіма записами працевлаштування та звільнення.

Позовні вимоги були мотивовані тим, що ОСОБА_2 було незаконно звільнено з роботи з підстав відсутності останнього на роботі, однак позивач не міг працювати з вини відповідача, оскільки йому не видавали маршрутних листів для здійснення рейсів. Крім цього, ОСОБА_2 просив суд стягнути з відповідача грошову компенсацію за невикористану відпустку за період з 19 червня 2010 року по 07 грудня 2012 року та моральну шкоду у розмірі 20 000 грн., мотивуючи це тим, що неправомірними діями відповідача шодо фактичного усунення його від роботи позивачу було завдано моральну шкоду у зазначеному розмірі.

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 28 лютого 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено.

На дане рішення була принесена апеляційна скарга ОСОБА_2, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, який доповів зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 з 19 червня 2010 року працював водієм в ТОВ «Комфорт Авто», що в судовому засіданні не заперечувалося та визнавалося сторонами.

Відповідно до наказу № 72 від 21 листопада 2013 року, ОСОБА_2 було звільнено за прогули без поважних причин з 01 грудня 2013 року.

Як вбачається з виписки з протоколу засідання профспілкового комітету ТОВ «Комфорт Авто» від 21 жовтня 2013 року, профспілковим комітетом ТОВ «Комфорт Авто» було одностайно прийнято рішення щодо надання згоди адміністрації підприємству про звільнення ОСОБА_2 з роботи за прогули без поважних причин згідно п.4 ст. 40 КЗпП.

Крім цього, на засіданні профспілкового комітету 21 жовтня 2013 року, для розгляду питання про звільнення з роботи позивача було повідомлено ОСОБА_2, що підтверджено актом № 2 від 21 жовтня 2013 року та поясненнями свідків.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно вимогам ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення, копія наказу видається на вимогу працівника.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з грудня 2012 року був відсутній на роботі, факт чого підтверджується копіями табелів за грудень 2012 року, січень-жовтень ТОВ «Комфорт Авто», в яких вбачається відмітка «п» (прогул).

Згідно копії докладної записки головного бухгалтера ОСОБА_3 та бухгалтера ОСОБА_4 на адресу директора ТОВ «Комфорт Авто» від 28 грудня 2012 року вбачається, що ОСОБА_2 з 01 грудня 2012 року не з'являвся на роботі і будь-яких документів, підтверджуючих поважність причин його відсутності, не надав.

Крім того, відповідач неодноразово звертався письмово до позивача за адресою його проживання, з вимогами надати письмові пояснення щодо причин відсутності на робочому місці, однак такі вимоги поверталися до адресата з відміткою про закінчення строку зберігання по пошті.

Відповідно до листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 02 жовтня 2013 року за № 254/М-5809 вбачається, що ОСОБА_2 з 20 лютого 2013 року до серпня 2013 року періодично виїжджав за межі України, і більшість цього часу його на території України не було, при цьому позивач поясняв, що виїжджав на лікування, однак будь-яких документів, підтверджуючих цей факт до суду не надав, що також підтверджує відсутність позивача на роботі без поважних причин.

Відповідно до ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Відмовляючи позивачу у вимогах щодо стягнення з відповідача грошової суми за період невикористаної відпустки, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивачем не зазначено на не підтверджено, яку саме суму він просить стягнути та яка є кількість днів невикористаної ним відпустки за вказаний період. Крім цього, відповідач надав до суду розрахунок нарахування відпускних за період роботи ОСОБА_2 в ТОВ «Комфорт Авто», яка становить 1 472,48 грн. і яку відповідно до видаткового касового ордеру № 176 від 19 грудня 2013 року отримав ОСОБА_2, що не заперечувалося позивачем в судовому засіданні.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача видати йому дублікат трудової книжки з усіма записами працевлаштування та звільнення, суд виходив з того, що ОСОБА_2 взагалі відмовився отримувати трудову книжку, що підтверджено актом від 13 листопада 2013 року.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, суд вірно виходив з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Будь-яких доказів завдання позивачу моральної шкоди з боку відповідача не надано, а з пояснень позивача вбачається, що за його заявами до прокуратури щодо незаконних дій керівництва ТОВ «Комфорт Авто» ніяких рішень щодо незаконності дій, пов'язаних з його роботою в ТОВ «Комфорт Авто», не прийнято.

Суд перевірив усі докази, які навели сторони у підтвердження своїх вимог та заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.

Судова колегія не приймає до уваги посилання у апеляційній скарзі ОСОБА_2 на те, що він звертався до керівництва ТОВ «Комфорт Авто» з вимогами про видачі йому путьового листа, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні апеляційного суду, оскільки позивачем не надано доказів підтвердження цього факту.

Крім цього, факт ненадання апелянту путьового листа на маршрут не може бути визнаний як поважна причина відсутності на роботі.

Посилання у апеляційній скарзі ОСОБА_2 на наявність лікарняного листа в період з 28 листопада 2012 року по 07 грудня 2012 року, судова колегія не приймає до уваги, оскільки апелянтом зазначений лікарняний лист не був наданий до керівництва ТОВ «Комфорт Авто», тому відповідач при прийнятті рішення про звільнення не мав інформації щодо знаходження у певний період позивача на лікарняному.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, жоден із чотирьох наданих позивачем копій лікарняних листів у період 2012 року, апелянтом не було надано до керівництва підприємства ТОВ «Комфорт Авто».

Таким чином, враховуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що обставини, на які ОСОБА_2 посилається у апеляційній скарзі, а саме на поважність причин відсутності його на роботі, що стало підставою його звільнення, не знайшли свого підтвердження відповідними доказами.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та які б мали правове значення, у апеляційній скарзі не наведено.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Болградського районного суду Одеської області від 28 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Головуючий ___________________ Г.О. Косогор

Судді ___________________ А.В. Луняченко

___________________ Н.В. Ісаєва