____________ Апеляційний суд Запорізької області_________
Справа № 22- 6232 /06 Головуючий у 1 інстанції:
Нестеренко Л. О. Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2006 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі
головуючого Стрелець Л.Г.
суддів : Крилової О. В.
Глазкової О.Г.
при секретарі Степановій Н. О.
за участю адвоката ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення батьківства, стягнення аліментів на утримання дитини та стягнення судових витрат,
ВСТАНОВИЛА :
В квітні 2003 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4 про встановлення батьківства, стягнення аліментів на утримання дитини та стягнення судових витрат. В позові зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї народилась донька -ОСОБА_5, батьком якої у свідоцтві про народження зазначений ОСОБА_6, вигадана особа. Насправді ж батьком дитини є відповідач - ОСОБА_4. З серпня 1985 року вона працювала техніком у ОВ ШМиЄ „Запоріжтрансформатор", після її переходу до іншого відділу, де працював відповідач, між ними виникли стосунки, вони проводили багато часу разом, він піклувався про неї допомагав матеріально, вони разом їздили до її матері, яка проживала в сільській місцевості. У липні 1992 року вона дізналась, що вагітна, коли сказала про це відповідачу, він зрадів визнавав себе батьком дитини, вони разом обговорювали ім'я дитини. Після народження дитини відповідач добровільно майже щомісяця надавав допомогу на утримання доньки до виповнення їй чотирьох років. Потім став надавати допомогу рідше, а з вересня 2000 року взагалі перестав їй допомагати, посилаючись на скрутне матеріальне становище. Посилаючись на вказані обставини просила суд визнати батьківство відповідача у відношенні її доньки ОСОБА_5, та стягнути з нього аліменти на утримання їх дитини в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку щомісяця, а також стягнути з відповідача на її користь витрати по оплаті юридичних послуг.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати вказане рішення як таке. що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши в засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, вивчивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 про визнання батьківства суд виходив з того, що позивачка не надала ніяких доказів, що свідчать про те, що відповідач ОСОБА_4 є батьком дитини ОСОБА_5.
Відповідно до п. З роз'яснень постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року № 3 „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст. 128 СК, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст. 53 КпШС, суд вирішуючи питання про те. якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини.
Так при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КПРС, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.
Розглядаючи зазначену справу суд правильно застосував норми ст. 53 КпШС, оскільки дата народження дитини 1993 рік. Право на звернення до суду про визнання батьківства у позивачки виникло з зазначеного часу, оскільки встановлення батьківства не є підставою лише для надання матеріальної допомоги особою від якої ця дитини походить, а є наміром визнання особи від якої дитини походить. Тому довод апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме про необхідність застосовувати при розгляді даної справи норми СК 2004 року є безпідставним.
Судом правильно була дана оцінка доказам наданим сторонами в судовому засіданні, а саме поясненням свідків, а також письмовим доказам копії заяви позивачки в управління праці і соціального захисту населення Ленінського району м. Запоріжжя про призначення допомоги на дитину від 14.04.1993 року.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на порушення норм процесуального права, а саме небажання суду провести судово - генетичну експертизу є також безпідставними, оскільки судом неодноразово призначалася експертиза, про що в апеляційній скарзі вказує апелянт, але із-за небажання відповідача їхати на проведення цієї експертизи вона і не була проведена, між тим судом приймалися заходи для примусового приводу відповідно до норм ст. 146 ЦПК України.
Враховуючи, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це, висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення.
Оскільки судом всебічно з'ясовані обставини справи, а доказів, що достовірно підтверджують походження дитини позивачки саме від ОСОБА_4 в судовому засіданні надано не було суд і постановив рішення при цьому виклав в рішенні думку стосовно ухилення відповідача від проведення судово-генетичної експертизи.
Посилання апелянта на інші порушення судом першої інстанції процесуального закону не спростовують правильність висновку суду.
Між тим колегія суддів вважає необхідним виключити з мотивувальної частини рішення посилання на порушення позивачкою строку звернення до суду, оскільки таке посилання суду є помилковим.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ; 313 , 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2006 року по
цій справі залишити без змін.
Виключивши з мотивувальної частини рішення вказівку про пропуск позивачкою
встановленого законом терміну для звернення до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення , проте може бути оскаржена
шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців з
дня її проголошення .