Справа № 427/1385/13-к
Провадження № 11кп/782/430/14
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2014 року м. Луганськ
Апеляційній суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого: Тополюк Є.В.
суддів: Кошелєва Б.Ф., Шмигельского І.В.
при секретарі: Єфіменка В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Луганської області у м. Луганську кримінальне провадження № 11кп/782/430/14 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Свердловська Луганської області, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Свердловського міського суду Луганської області від 26 квітня 2013 року,-
з участю прокурора: Мельнікова Д.О.
В С Т А Н О В И Л А :
Вироком Свердловського міського суду Луганської області від 26 квітня 2014 року ОСОБА_1, громадянина України, раніше судимого:
- 02.06.1992 року Свердловським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 83, ч. 3 ст. 140, ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 193, ст. 141 4.2, ч. 2 ст. 194, ст. 42 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;
- 13.05.1996 року Свердловським міським судом за ч. 4 ст. 81, ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140, ч. 2 ст. 143, ст. 42 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі;
- 14.12.2001 року Свердловським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст.. 42 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;
- 20.04.2006 року Свердловським міським судом за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;
- 18.08.2008 року Свердловським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 186 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі;
- 11.12.2012 року Свердловським міським судом за ч. 2 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.
Засуджено:
- за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 3-х років позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у вигляді 4-х років позбавлення волі;
За правилами ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до покарання призначеного за даним вироком частково приєднано не відбуте покарання за вироком Свердловського міського суду Луганської області від 11.12.2012 року у виді 1 місяця позбавлення волі, і за сукупністю вироків, ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у вигляді 4 років 1 місяця позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено без змін - тримання під вартою.
Строк покарання обчислюється з 20 березня 2013 року.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він, 13 лютого 2013 року приблизно об 11:00 годині, маючи намір на викрадення чужого майна, виходячи із корисних міркувань, повторно, знаходячись за місцем проживання: АДРЕСА_1, таємно для оточуючих викрав тюнер Т2 ціною 600 гривень, який належав ОСОБА_2, чим завдав їй матеріальну шкоду на вище зазначену суму, після чого з місця подій зник, та викраденим розпорядився на свій розсуд.
Крім того, ОСОБА_1 приблизно в кінці вересня 2012 року, більш точної дати в ході судового слідства встановити не представилось можливим, перебуваючи на породному відвалі шахти «Центросоюз» селища Комсомольского м. Свердловська Луганської області, здійснюючи вибірку вугілля, побачив три електродетонатори, що лежали у вугільній масі, після чого, маючи умисел на незаконне придбання, зберігання і носіння вибухових пристроїв, підібрав їх і зберігаючи при собі, переніс до себе додому за адресою: АДРЕСА_1, де в кишені своєї куртки, здійснював подальше незаконне зберігання.
22 лютого 2013 року о 17:30 годині у ОСОБА_1, який в цей момент був одягнений у вищевказану куртку в торговому центрі «Криста» у м. Свердловську Луганської області, співробітниками міліції в ході проведення огляду місця події були виявлені і вилучені вищевказані предмети, а саме три об'єкти циліндричної форми, які згідно висновку експерта від 07.03.2013 року № 36/11 є електроприладами промислового виготовлення, що відносяться до категорії вибухових пристроїв, придатних до вибуху.
На вирок суду обвинувачений надав апеляційну скаргу, у якої просить змінити йому вирок суду першої інстанції,закрити кримінальне провадження щодо нього за ст.185 ч.2 КК України, так як потерпіла не має до нього ніяких претензій. Крім того, він послався у своїх доповненнях на те,що його апеляційна скарга не розглядається протягом тривалого строку з невідомих йому причин. Якщо він пропустив строк для апеляційного оскарження, просить його поновити, так як вважає,що можливо він направляв своєчасно апеляційну скаргу до Свердловського міського суду, але вона не дійшла з Луганського СИЗО -17 з невідомих причин. Він направляв також апеляційну скаргу 24.05.2013 року,а потім 17.07.2013 року. При цьому йому роз'яснювали, що він неправильно написав апеляційні скарги. Він юридично неграмотний. Вину свою повністю визнав, йому роз'яснювали, що він має право тільки оскаржувати у апеляційному порядку строк покарання. Просить розглянути його апеляційну скаргу, яка була ним написана у строк до 31.05.2013 року.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який не погодився з доводами апеляційної скарги обвинуваченого, та просив вирок суду першої інстанції залишити без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження, та заслухавши судові дебати, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню , а вирок суду зміненню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.349 ч.ч.3,4 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Як вбачається за матеріалів кримінального провадження, журналу судового засідання, вироку суду першої інстанції, а також змісту апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_1 був ознайомлений з вимогами вищевказаної статті КПК України.
Суд першої інстанції, оцінюючи в сукупності здобуті у справі докази, а також той факт, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому діянь, обґрунтовано кваліфікував його дії за ст.185 ч.2 КК України, як таємне викрадання чужого майна ( крадіжку), а також за ст.263 ч.1 КК України як незаконне носіння, зберігання, придбання вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання у межах санкції закону, з урахуванням ступеню тяжкості злочину,даних про особу засудженого та обставин,що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для ії виправлення та попередження нових злочинів.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що призначаючи покарання обвинуваченому, суд першої інстанції навів докладні мотиви прийнятого рішення, при цьому врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого , його задовільну характеристику за місцем проживання.
Крім того суд вказав, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності, має судимості на скоєння умисних злочинів.
Суд першої інстанції не знайшов обставин, яки б пом'якшували покарання обвинуваченого.
У вироку суд послався на те,що обвинувачений ОСОБА_1 був засуджений вироком Свердловського міського суду Луганської області від 11 грудня 2012 року за ст.185 ч.2 КК України до 4-х років позбавлення волі з застосуванням до нього правил ст.75 КК України з іспитовим строком 2 роки.
Новий злочин обвинувачений ОСОБА_1 вчинив у період іспитового строку , в зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зменшення строку покарання обвинуваченому.
Суд першої інстанції обґрунтовано застосував до нього при призначенні покарання правила ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового складення призначених покарань.
Також колегія суддів розцінює прохання обвинуваченого про те,щоб закрити щодо нього кримінальне провадження за ст.185 ч.2 КК України, як спосіб пом'якшити йому покарання , але , як вбачається з матеріалів кримінального провадження, а також вироку суду обвинувачений після постановлення щодо нього обвинувального вироку 11.12.2012 року фактично до 22.02.2013 року незаконно носів,зберігав вибухові пристрої без передбаченого законом дозволу,тобто вчинив іще новий злочин.
В зв'язку з чим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно призначив обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі.
Доводи обвинуваченого про те,що потерпіла не має до нього ніяких претензій, ні є підставами для того,щоб змінити вирок .
Обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину проти власності, яке згідно до ст.12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, максимальна міра покарання до 4 років позбавлення волі.
Суд першої інстанції не порушив принцип законності, призначив обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі.
При цьому колегія суддів враховує, що у ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року ,Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції» зазначено: « Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном .Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Перевіркою матеріалів справи також встановлено, що істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б тягнули безумовне скасування постановленого щодо обвинуваченого обвинувального вироку у справі не допущено.
У контексті наведених обставин не можна визнати переконливими й достатніми доводи апеляційної скарги обвинуваченого про змінення вироку суду першої інстанції із зазначених у них підстав.
Апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_1 подана обвинуваченим у встановлений законом строк, але є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.405,407,419 КПК України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області,-
У Х В А Л И Л А :
Вирок Свердловського міського суду Луганської області від 26 квітня 2013 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.2 ст.185, ч.1 ст.263 КК України - залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту ії проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку в трьохмісячний строк з дня ії проголошення.
С У Д Д І :
Є.В.Тополюк Кошелєв Б.Ф. І.В.Шмигельський