АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-5750/06                                                                                       Головуючий у 1-й інстанції: Мірошниченко Н.Л.

Суддя-доповідач: Гончар О.С.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2006 року                                                  м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді      Пільщик Л.В.

суддів                         Гончара О.С, Мануйлова Ю.С.

при секретарі              Вертелецькій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 квітня 2005 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.

Зазначав, що угода була оформлена 14.04.03р. розпискою відповідно до умов якої позивач передав, а відповідач отримав 6837 доларів США. Гроші ОСОБА_1 зобов'язувався повернути до 01.06.04р. Але своїх зобов'язань не виконав, в зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача гривневий еквівалент боргу у сумі 36372 грн.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 квітня 2005 року позов задоволено. На користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 стягнуто борг в розмірі 36372 грн., 364 грн. держмита, 35 грн. за послуги адвоката, 3,55 грн. поштових витрат.

Відповідач посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив зазначене рішення суду скасувати, ухваливши нове, яким в задоволенні позову відмовити.

19.10.06р. ухвалою апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_1 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду.

Вислухавши доповідача, дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що суд правильно встановив правовідносини, які склалися між учасниками справи, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив. Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.

Доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображують позицію відповідача, висловлену ним в запереченнях на позов, і яку він вважає такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

Суд першої інстанції правильно встановив, що між сторонами по справі 14.04.03р. виникли цивільні правовідносини в зв'язку з укладенням угоди позики оформленої розпискою відповідно до

умов якої позивач передав, а відповідач отримав 6837 доларів США. Гроші ОСОБА_1 зобов'язувався повернути.

У відповідності до ст.ст. 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає іншій стороні (позичальнику) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позичальнику таку ж суму грошових коштів. Якщо договором не встановлений строк повернення позики, позика повинна бути повернута позичальником на протязі тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це.

Як вбачається з розписки строк повернення грошей був помилково зазначений 01.06.71 р. при тому, що сама розписка складалась 14.04.03р. Суд розцінює дану обставину як таку, що строк повернення позики за договором не був визначений.

ОСОБА_2 надав суду докази того, що ним в зв'язку з цим 03.06.04р. та 21.06.04р. направлялись на адресу відповідача письмові вимоги про повернення боргу на протязі тридцяти днів. Однак відповідач даної вимоги не задовольнив.

У відповідності до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Разом з тим, в порушення вимог зазначеної норми відповідач не довів суду безгрошевість .... зазначеної угоди оскільки не надав суду з цього приводу жодного доказу.

Суд першої інстанції прийняв судове рішення про задоволення позову за відсутності відповідача. Однак судова колегія не вважає дану обставину підставою для повернення справи на новий судовий розгляд, в зв'язку з тим, що відповідач знав про те, що в суді розглядалась дана справа. ОСОБА_1 при цьому змінив місце свого постійного проживання, суд про це не сповістив, про нову адресу не повідомив. В зв'язку з чим, суд обґрунтовано розглянув справу в порядку ст. 96 ЦПК України (1963р.). В суд апеляційної інстанції відповідач ніяких доказів для заперечення позовних вимог не надав, про їх витребування до суду не звертався.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 квітня 2005 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.