АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-6228/06 Головуючий у І-й інстанції: Піскунова Н.А.
Суддя-доповідач: Гончар О.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2006 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого судді Пільщик Л.В.
суддів Гончара О.С, Мануйлова Ю.С.
при секретарі Вертелецькій І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 травня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину квартири і автомобіля,
ВСТАНОВИЛА:
В березні 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1, та на 1/2 частину автомобіля ВАЗ ІНФОРМАЦІЯ_1 д\н НОМЕР_1.
Зазначала, що на грошові кошти в сумі 4000 доларів США отримані в дар під час укладення шлюбу сторони придбали спірну квартиру, яка зареєстрована на ім'я відповідача. В шлюбі у них народився син ОСОБА_3. Згодом шлюбні стосунки між сторонами припинились, вони стали проживати окремо.
Оскільки квартира була придбана у шлюбі, позивач претендує на визнання за нею права власності на частку в помешканні. А оскільки дитина проживає разом з нею, то просила визначити цю частку в розмірі 2\3.
Крім того, позивач просила визнати з нею право власності на 1/2 частку автомобіля ВАЗ ІНФОРМАЦІЯ_1 д\н НОМЕР_1, який хоч і був придбаний відповідачем до укладання шлюбу, але під час подружнього життя через його капітальний ремонт і переобладнання суттєво збільшив свою вартість.
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 травня 2006 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила судове рішення скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити її позов в повному обсязі.
Вислухавши доповідача, дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. .
Згідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що суд правильно встановив правовідносини, які склалися між учасниками справи, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив. Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.
Доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображують позицію позивача, висловлену ним в позові, і яку він вважає такою, що є єдино вірною та єдино можливою.
Суд першої інстанції правильно встановив, що батьками сторін кожному було на їх весіллі подаровано по 2000 доларів США (21216,8 грн.) на придбання квартири. Перебуваючи у шлюбі сторони за 15900 грн. придбали квартиру АДРЕСА_1. Після розірвання шлюбу 01.06.04р. ОСОБА_1 отримала від батьків відповідача 2332 грн. і 2000 доларів США за її частку квартири, про що позивач написала відповідну розписку. Крім того, в розписці зазначила, що майнових претензій не має і мати у майбутньому не буде. Зазначений розділ було проведено в присутності свідків і зафіксовано відеозаписом. І свідки і сам відеозапис були предметом дослідження в суді першої інстанції. З проведеного дослідження суд першої інстанції правильно дійшов висновку , що саме у такий спосіб сторони провели розподіл майна, в тому числі і квартири.
Саме у такий спосіб позивач відмовилась від своєї частки квартири, яка належала їй на праві власності.
Відповідно до ст. 347 ЦК України особа може відмовитись від права власності на майно, заявивши про це або здійснивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.
ОСОБА_1 заявивши і зазначивши в своїй розписці, що отримавши 2332 грн. і 2000 доларів США за свою частку квартири, майнових претензій не має і мати у майбутньому не буде, тим самим відмовилась від свого права власності на частку спірної квартири, яка за нею при цьому зареєстрована не була.
Доказом відмови від свого права власності є також та обставина, що позивач одразу ж після отримання грошей знялась з реєстрації в спірній квартирі, припинила подальше там своє проживання і зареєструвалась за місцем проживання своєї матері.
Суд приходить до переконання, що не має правового значення обставина, що позивач отримувала гроші від ОСОБА_4, оскільки останній не має частки у спірній квартирі.
Суд критично ставиться до заперечення позивача в тій частині, що оскільки у відповідності до ст. 69 СК України нотаріально посвідченого договору про поділ квартири не укладалось, той й поділу майна не було, а було отримання компенсації за спільно нажите майно, що залишилось в квартирі.
У відповідності до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні данні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують наявність чи заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Саме на підставі цих доказів суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку, з яким погоджується апеляційна інстанція, про те, що розподіл майна ІНФОРМАЦІЯ_1 відбувся у вищезазначений спосіб.
У відповідності до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Разом з тим, в порушення вимог зазначеної норми позивач не довела суду ту обставину, що автомобіль, який був придбаний відповідачем до шлюбу сторін, через вкладення в нього спільних коштів значно збільшив свою вартість. Суду позивачем з цього приводу не надано жодного допустимого доказу.
Суд не може прийняти до уваги надану позивачем копію папірця, на якому позначені числа з написом "гр." та слова "завдаток, метал, базар, капот, двері, двигун, фарба" як доказ обґрунтованості вимог позивача в цій частині.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 травня 2006 року по справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.