Справа № 437/1591/14
Провадження № 11кп/782/486/14
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2014 року м. Луганськ
Апеляційній суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого: Тополюк Є.В.
суддів: Кошелєва Б.Ф., Шмигельского І.В.
при секретарі: Глусенка А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Луганської області у м. Луганську кримінальне провадження № 11кп/782/486/14 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1, за вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України за апеляційними скаргами прокурора прокуратури Ленінського району м. Луганська Романова Р.В., адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська від 14.03.2014 року, -
з участю прокурора: Дронової І.С.
потерпілого: ОСОБА_4
його представника, адвоката ОСОБА_5
В С Т А Н О В И Л А :
Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 14.03.2014 року з підготовчого судового засідання повернуто прокурору прокуратури Ленінського району м. Луганська обвинувальний акт по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Мотивуючи прийняте рішення, суд зазначив в ухвалі, що 18.02.2014 року до канцелярії суду була подана заява ОСОБА_6, який посилається на те, що його права були порушені, він вважає, що повинен бути потерпілим, але орган досудового слідства зовсім не повідомив його про прийняте рішення відносно нього. При цього ОСОБА_6 посилається на відповідь прокурора Ленінського району П. Солнцева від 11.01.2014 року, згідно з яким на час надання відповіді «у кримінальному провадженні проводяться необхідні слідчі (розшукові) дії, спрямовані на встановлення обставин кримінального правопорушення та осіб, що його вчинили, за результатами чого буде прийнято законне рішення». Також прокурором в вищевказаній відповіді вказано, що ОСОБА_6 «у разі незгоди з прийнятим рішенням має право оскаржити його вищестоящому прокурору або до суду». Таким чином, у підготовчому судовому засіданні було встановлено, що слідчим та прокурором було створені умови з метою позбавлення ОСОБА_6 можливості звернутися на досудовому слідстві з позовною заявою, про що свідчить відповідь прокурора Ленінського району П.Солнцева від 11.01.2014 року. Виходячи з вищевикладеного обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а саме ч. 2 п. 3, ч. 4 п. 2, що перешкоджає як призначенню кримінального провадження до судового розгляду на підставі того обвинувального акту, а також розгляду клопотання потерпілого ОСОБА_4 та підозрюваної ОСОБА_1 про закриття кримінального провадження на підставі ст. 46 КК України, суд вирішив за необхідне повернути обвинувальний акт прокурору для усунення недоліків.
Прокурор, який брав участь у підготовчому засіданні по розгляду обвинувального акту, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська від 14 березня 2014 року - скасувати, у зв'язку з невірним застосуванням кримінального процесуального закону, та повернути обвинувальний акт з додатками до суду першої інстанції для призначення нового підготовчого судового засідання.
Він вважає, що при постановленні ухвали про повернення обвинувального акта прокурору суд у своєму рішенні зазначив, що «...в обвинувальному акті та доданих до нього матеріалах відсутні відомості щодо притягнення або відмови в притягненні до участі у кримінальному провадженні в якості потерпілого ОСОБА_6 При цьому судом також прийнята до уваги копія довідки за підписом старшого слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області капітана міліції ОСОБА_7, в якій містяться відомості про те, що у результаті зіткнення були заподіяні тілесні ушкодження також ОСОБА_6 ...».
Однак, судом не враховано, що згідно п. З ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство). Тобто в обвинувальному акті зазначаються тільки анкетні дані кожного потерпілого, обов'язку ж зазначати відомості щодо відмови в залученні до провадження в якості потерпілого в чинному КПК України не передбачено.
Відповідно до ч. 2. ст. 55 КПК України права та обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. З обвинувального акту відносно ОСОБА_1 вбачається, що в ньому визначено анкетні відомості щодо потерпілого ОСОБА_4, оскільки в результаті порушення ОСОБА_1 правил безпеки дорожнього руху потерпілому, згідно висновку судово-медичної експертизи № 1858 від 13.08.2013, заподіяно середньої - тяжкості тілесне ушкодження. Крім того, під час досудового розслідування ОСОБА_4 подав слідчому заяву про залучення його до провадження як потерпілого. В свою чергу, ОСОБА_6 в ході досудового розслідування заяв про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, а також про залучення до провадження як потерпілого не подавав. Крім того, ОСОБА_6 в результаті дорожньо-транспортної пригоди тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості не заподіяно, в результаті чого останній не був визнаний потерпілим та його анкетні відомості не зазначено в обвинувальному акті.
Також в ухвалі суду першої інстанції зазначено, що «...як було встановлено у підготовчому судовому засіданні слідчим та прокурором було створено умови з метою позбавлення ОСОБА_6 можливості звернутися на досудовому слідстві з позовною заявою, про що свідчить відповідь прокурора Ленінського району П. Солнцева від 11.01.2014...». Однак вказаний висновок суду нічим не обґрунтовується, оскільки відповідь прокурора Ленінського району м. Луганська ніяким чином не підтверджує створення слідчим та прокурором умов з метою позбавлення ОСОБА_6 можливості звернутись на стадії досудового розслідування з позовною заявою. Крім того, ОСОБА_6 під час досудового розслідування не звертався з позовною заявою ні до слідчого, ні до прокурора.
Також він просить звернути увагу на те, що в порушення вимог КПК України суддя провела підготовче судове засідання у вказаному провадженні за участю свідка ОСОБА_6, якого до того фактично було допитано у підготовчому судовому засіданні. Крім того, в резолютивній частині рішення суду ухвалено: «...обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 повернути прокурору прокуратури Ленінського району міста Луганська...», але з обвинувального акту вбачається, що він стосується лише ОСОБА_1.
Також в підготовчому судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 та обвинувачена ОСОБА_1 заявили клопотання про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України та закриття кримінального провадження, яке судом по суті не розглянуто, рішення щодо відхилення чи задоволення вказаного клопотання в ухвалі не зазначено. Таким чином, судом при винесенні ухвали від 14 березня 2014 року невірно застосовано закон, а саме ст. 291 КПК України, що є підставою для скасування ухвали суду та призначення нового підготовчого судового засідання у суді першої інстанції.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська від 14.03.2014 року та повернути обвинувальний акт з додатками до суду першої інстанції для розгляду на стадії підготовчого провадження.
При цьому посилається на те, що суд без достатніх підстав, незаконно та необґрунтовано повернув обвинувальний акт, чим порушив вимоги кримінально-процесуального закону. В обвинувальному акті міститься вся передбачена законом інформація.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілим по справі органом досудового розслідування визнано ОСОБА_4, якому згідно судово - медичної експертизи були заподіяні тілесні ушкодження середньої ступені важкості. Всі відомості відносно потерпілого ОСОБА_4 обвинувальний акт містить, а саме прізвище, ім'я , по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство. Цивільний позов під час досудового розслідування потерпілим ОСОБА_4 не був пред'явлено, тому це єдиний потерпілий по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_1.
Також просить звернути увагу суду на те, що у підготовчому засіданні потерпілий та обвинувачувана надали суду клопотання про закриття кримінального провадження на підставі ст. 46 КК України.
Відносно водія автомобілю «Opel» ОСОБА_6 органом досудового розслідування відмовлено про визнання його у якості потерпілого в зв'язку з тим, що тілесних ушкоджень середньої тяжкості йому не завдано. Про це свідчить постанова старшого слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області Кочетова А.П. від 07.12.2013 р. , яка згідно супровідного листа за № 39/ св - 120130300500003723 була направлена йому. Ця постанова згідно ст. 303, 304 КПК України у встановлений законом строк не була оскаржена ні ОСОБА_6, ні його представником.
На підставі викладеного захист вважає, що висновки суду, які викладені в ухвалі від 14.03.2014 р. не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а органом досудового слідства виконані всі вимоги ст. 291 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу, а також апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1, вислухав думку потерпілого ОСОБА_4 який спочатку не заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора та скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1,а потім висловив іншу думку, яку підказав йому його представник, адвокат ОСОБА_5, який не погодився з апеляційними скаргами прокурора та захисника підозрюваної з причин того, що у кримінальному провадженні має бути іще потерпілий ОСОБА_6, який органом досудового слідства не був визнаний таким, а тому суд першої інстанції правильно відправив обвинувальний акт прокурору, дослідивши обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1, додатки до обвинувального акту, обсудивши доводи апеляційних скарг, провівши судові дебати, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості:
1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;
5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;
6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання;
7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);
9) дату та місце його складення та затвердження.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Із змісту обвинувального акту вбачається,що він був складений слідчим, після чого затверджений прокурором, тобто відповідно до вимог ст.291 ч.1 КПК України.
При цьому слідчий,склавши обвинувальний акт, керувався також вимогами ст.291 КПК України.
В обвинувальному акті викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор поважав встановленими.
Під час підготовчого судового засідання суд на підставі ст.315 КПК України має право з'ясувати питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді та розглядати клопотання учасників судового провадження про здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту, вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду, але не може досліджувати та оцінювати фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, які слідчий встановив під час досудового розслідування.
В зв'язку з чим, вказівки суду першої інстанції про те,що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а саме ч. 2 п. 3, ч. 4 п. 2, що перешкоджає як призначенню кримінального провадження до судового розгляду на підставі того обвинувального акту, а також розгляду клопотання потерпілого ОСОБА_4 та підозрюваної ОСОБА_1 про закриття кримінального провадження на підставі ст. 46 КК України, а тому обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, не ґрунтуються на законі.
Суд не має право розглядати кримінальне провадження за межами викладеного обвинувачення, а прокурор має право під час судового розгляду кримінального провадження змінити об'єм обвинувачення та правову кваліфікацію, якщо під час судового розгляду будуть встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, але тільки після виконання вимог ст.341 КПК України, тобто за результатами судового розгляду по суті.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновок суду в підготовчому судовому засіданні про наявність грубих порушень вимог КПК України,без усунення яких розгляд обвинувального акту неможливий, як підстава для повернення обвинувального акту не узгоджується з вимогами ст.ст. 314-315 КПК України.
З таких обставин, колегія суддів вважає, що суд передчасно повернув прокурору прокуратури Ленінського району м. Луганська обвинувальний акт, по кримінальному провадженню відносно підозрюваної ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України.
Згідно ч.1 п.6 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду ухвали суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
У в зв'язку з цим, ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська від 14 березня 2014 року слід скасувати, як таку, яка винесена необґрунтовано, та направити обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12013030050003723 щодо ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на новий підготовчий розгляд у суді першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що ствердження прокурора про те,що суд першої інстанції у резолютивної частині послався на те,що обвинувальний акт повертається стосовно ОСОБА_1, а фактично обвинувальний акт стосується ОСОБА_1 , ні є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, тому що ця помилка може бути виправлена судом першої інстанції у іншому порядку на підставі ст.379 КПК України за власною ініціативою або за клопотанням учасників кримінального провадження незалежно від того , набрало судове рішення чинності або ні.
Апеляційна скарга прокурора, а також апеляційна скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 є обґрунтованими , тому що законом не передбачено інших підстав для направлення обвинувального акту до суду для розгляду кримінального провадження по суті.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.404-407,419КПК України , колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги прокурора прокуратури Ленінського району м. Луганська Романова Р.В. та захисника,адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 -задовольнити.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська від 14 березня 2014 року, якою повернуто прокурору прокуратури Ленінського району м. Луганська обвинувальний акт по кримінальному провадженню відносно підозрюваної ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України - скасувати.
Направити обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 за ст.286 ч.1 КК України на новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.
Ухвала суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
.
С У Д Д І :
Є.В.Тополюк Б.Ф.Кошелєв І.В. Шмигельський