Єдиний унікальний номер 230/1115/14-ц Номер провадження 22-ц/775/4773/2014

Категорія - 31 Головуючий в 1-й інстанції - Юшков М.М.

Доповідач - Зінов'єва А.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Зінов'євої А.Г.

суддів: Ларіної Н.О.

Канурної О.Д.

при секретарі: Стефановій Я.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 29 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2014 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що винними діями відповідачів, щодо яких є обвинувальний вирок за скоєння злочину, передбаченого ст. 296 ч.2 КК України, йому були заподіяні тілесні ушкодження. У зв'язку з отриманням тілесних ушкоджень він знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, яке проводилося за його рахунок, що спричинило йому матеріальну шкоду у розмірі 159 грн. 75 коп., яка полягає у витратах на придбання медикаментів за призначенням лікаря. Крім того, в результаті хуліганських дій відповідачів йому був розтрощений зуб, який довелося відновлювати шляхом нарощування, на що було витрачено 200 грн., а також пошкоджено його майно, зокрема срібний ланцюжок та екран мобільного телефону, вартість ремонту яких склала відповідно 50 грн. та 600 грн. Зазначені суми просив стягнути на його користь з відповідачів в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у солідарному порядку. Також діями відповідачів йому було спричинено моральну шкоду, на відшкодування якої просив стягнути на його користь грошову компенсацію в розмірі 8000 грн. Крім того, просив стягнути на його користь 14 грн., витрачені на ксерокопії документів, необхідних для звернення до суду.

В ході слухання справи позивач неодноразово уточнював свої позовні вимоги і в остаточному вигляді просив стягнути на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2007 грн. 50 коп. (витрати у подвійному розмірі) та грошову компенсацію в рахунок відшкодування моральної шкоди 8000 грн.

Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 29 квітня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково: на його користь з відповідачів у солідарному порядку в рахунок відшкодування матеріальної шкоди стягнуто 294 грн. 10 коп. та в рахунок відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію в розмірі 2000 грн. Крім того, з відповідачів в дохід держави стягнуто судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп. В іншій частині вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду в частині відшкодування матеріальної шкоди скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просив ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити його вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилався на те, що при визначенні розміру матеріальної шкоди, суд безпідставно не прийняв до уваги докази про витрати, понесені на медикаменти, призначені лікарем і придбання яких підтверджено чеками та квитанціями. Також у суду першої інстанції не було підстав для виключення з суми шкоди витрат на заміну сенсорного скла мобільного телефону, пошкодження якого зафіксоване в протоколі огляду. Крім того, відповідно до діючого законодавства у суду першої інстанції були всі підстав для стягнення суми матеріальної шкоди у подвійному розмірі.

До судового засідання сторони не прибули, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині відшкодування матеріальної шкоди зміні з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, надав їм оцінку і обґрунтовано дійшов висновку про обов'язок відповідачів відшкодувати матеріальну шкоду, спричинену злочином.

Разом з тим, висновки суду щодо розміру матеріальної шкоди не відповідають фактичним обставинам справи, що відповідно до вимог п. 3 ч.1 ст. 309 ЦПК України, є підставами для зміни рішення.

Так, при розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що вироком Єнакіївського міського суду від 22 жовтня 2013 року, який набув чинності з 09.01.2014 р., відповідачі визнані винними у скоєнні злочину, передбаченого ст. 296 ч.2 КК України з призначенням певного покарання. В результаті винних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4, позивачу були спричинені тілесні ушкодження, з приводу яких він за власні кошти проходив медикаментозне лікування. Крім того, в результаті злочинних дій відповідачів було пошкоджено металевий ланцюжок, належний ОСОБА_2

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана, зокрема, неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України, зокрема вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої його ухвалено, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Так, вироком Єнакіївського міського суду від 22 жовтня 2013 р., який набрав законної сили 09 січня 2014 року, встановлено, що винними діями відповідачів ОСОБА_2 були спричинені забій, синець нижньої повіки та набряку сітківки лівого ока, віднесені до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, а також забої з підшкірними гематомами обличчя та травматичний перелом верхнього різця, які віднесені до легких тілесних ушкоджень.

З приводу отриманих ушкоджень позивач в період з 18.03.2013 р. по 23.03.2013 р. проходив медикаментозне лікування за призначенням лікаря, яке здійснював за власні кошти, на підтвердження яких ним надано квитанції та чеки.

Стягуючи на користь ОСОБА_2 витрати на медикаментозне лікування, суд виключив з розміру матеріальної шкоди витрати у розмірі 40 грн. на придбання ліків «оптикс» та «відісик» з тих підстав, що вказані медикаменти позивачу лікарем не призначалися.

Між тим, такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки згідно виписного епікризу (а.с. 14), вказані медичні препарати рекомендовані потерпілому для використання. На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув і помилково дійшов висновку про виключення витрат у розмірі 40 грн. із загальної суми витрат на придбання ліків.

Виходячи з наведеного, на користь позивача в рахунок відшкодування витрат на придбання медичних препаратів підлягає стягненню 154 грн. 10 коп.

Стосовно витрат на ремонт металевого ланцюжка та відновлення зубу, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув на користь позивача відповідно 50 грн. та 130 грн., оскільки саме такі витрати підтверджені квитанціями (а.с. 37).

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_2 у стягненні на його користь витрат на створення ксерокопій, оскільки надана ним квитанція від 09.07.2013 р. не свідчить про судові витрати (звернення до суду 30.01.2014 р.) і не містить переліку скопійованих документів.

Щодо витрат позивача на заміну сенсорного скла на телефоні, то суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у їх стягненні, оскільки ОСОБА_2 не надано доказів на підтвердження наявності причинного зв'язку між протиправними діями відповідачів та пошкодженням телефону.

За вказаних обставин доводи апелянта про безпідставну відмову суду у стягненні витрат у розмірі 600 грн. на ремонт телефону є необґрунтованими.

Не можуть бути також прийняті до уваги доводи позивача про необхідність стягнення на його користь матеріальної шкоди у подвійному розмірі, оскільки вони не відповідають діючому законодавству.

Згідно ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За вказаних обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відшкодування позивачу шкоди відповідно до реально понесених витрат.

В іншій частині рішення суду не оскаржене.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п. 3, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 29 квітня 2014 року в частині відшкодування матеріальної шкоди змінити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 334 (триста тридцять чотири) грн. 10 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: