Справа № 11 - 875 2005 р. Головуюча у І інстанції Олексієнко М.М.
Категорія ст.ст.296
КК України Доповідач Михайловський В.І.
УХВАЛА
Іменем України
19 грудня 2006 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючої Мельничук Н.М.,
суддів Михайловського В.І,
Велидчука В.М.
з участю секретаря
прокурора Селюченко І.І.
адвоката ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 жовтня 2006 року
Цим вироком ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
засуджений : за ст. 296 ч.2 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі,
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, не судимий,
засуджений за ст. 296 ч.2 КК України на 1 рік обмеження волі.
Запобіжний захід, до набрання вироком законної сили, засудженим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено попередній- підписка про невиїзд.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 560 гривень матеріальної шкоди та 500 гривень моральної шкоди.
Речові докази: дублянку,шарикову ручку, пластикову картку, пневматичний пістолет та гарантійний талон, залишити потерпілому ОСОБА_5, светр та дві футболки повернути ОСОБА_2.
Згідно вироку, 9 січня 2006 року близько 19 години ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння, діючи у групі з своїм сином ОСОБА_3, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, увірвались до квартири АДРЕСА_1. У цей час ОСОБА_2, вимагаючи відкрити двері, розбив вікна у домоволодінні ОСОБА_6, завдавши шкоду на суму 150 гривень. Коли ОСОБА_5 вийшов на поріг вказаної квартири, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 напали на нього, затягли до житла, де стали бити по різним частинам тіла. У той час, коли потерпілий лежав на підлозі, ОСОБА_7 ножем, який йому передав син, наніс удар в обличчя потерпілому ОСОБА_5, а ОСОБА_3 стільцем, якого взяв у кімнаті, вдарив по спині потерпілого, внаслідок чого ОСОБА_5 були заподіяні легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді лінійної рани в ділянці верхньої губи зліва, синця віку лівого ока.
Скориставшись відсутністю світла, яке зникло під час розбиття люстри вартістю 50 гривень, ОСОБА_5 втік на вулицю, але ОСОБА_3, продовжуючи хуліганські дії, намагався наздогнати потерпілого та при втручанні сторонніх осіб злочинні дії були припинені.
Під час побиття потерпілого ОСОБА_5 в його квартирі був забруднений палас, вартість очистки якого становить 200 гривень, пошкоджено замок дверей, який коштує 60 гривень.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду скасувати в частині кваліфікації дій засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 за ч.2 ст.296 КК України та призначення покарання, як несправедливого за своїм розміром внаслідок м'якості.
Прокурор просить постановити новий вирок, перекваліфікувавши дії засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з ч.2 ст. 296 КК України на ч.4 ст. 296 КК України та призначити по 3( три) роки позбавлення волі кожному засудженому за вчинення вищенаведеного злочину.
В апеляціях засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять змінити вирок суду першої інстанції та звільнити їх від кримінальної відповідальності, а саме від відбування призначеного покарання з випробуванням, застосувавши ст. 75 КК України.
В обтрушування апеляції засуджені посилаються на ті обставини, що заподіяна матеріальна шкода потерпілим майже повністю відшкодована, важке матеріальне становище, хвороби близьких родичів та позитивні характеристики засуджених надають підстави, на їх думку, для пом'якшення призначеного покарання.
Заслухавши доповідача по справі, висновок прокурора, який підтримав подану апеляцію, заперечуючи проти задоволення апеляцій засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_1, які підтримали апеляції засуджених та заперечували проти задоволення апеляцій прокурора, обговоривши доводи апеляції та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора та апеляції засуджених задоволенню не підлягають.
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 органами досудового слідства пред'явлене кінцеве обвинувачення у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб, із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, а саме у вчиненні злочину передбаченого ст. 296 ч.4 КК України.
Зі змісту ст. 296 ч.4 КК України вбачається, що такі предмети винна особа повинна заздалегідь заготовити для нанесення тілесних ушкоджень.
З наданих та досліджених судом першої інстанції доказів вбачається, що під час вчинення хуліганських дій відносно потерпілого ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 застосували предмети для нанесення тілесних ушкоджень, які фактично підібрали на місці вчинення злочину.
Застосування або спроба застосування предметів, підібраних на місці злочину, у даному випадку, не може бути підставою для визнання обставин застосування винними особами предмета , заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень та кваліфікації їх дій за ч.4 ст. 296 КК України.
А тому, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо необхідності кваліфікації дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які вони вчинили 9 січня 2006 року відносно потерпілого ОСОБА_5 - за ч.2 ст. 296 КК України, а саме як грубе порушення громадського порядку( хуліганство) з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб.
Призначаючи покарання засудженим ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд належним чином виконав вимоги ст. 65 КК України, врахував ступінь суспільної небезпеки і тяжкість вчиненого злочину, дані про особи засуджених та всі обставини справи, у тому числі і ті, на які є посилання в апеляції.
Так, судом враховано, що ОСОБА_2 скоїв злочин у стані алкогольного сп'яніння, вказаний злочин, якій відноситься до злочинів середньої тяжкості, ОСОБА_2 вчинив спільно з своїм сином ОСОБА_3, заподіявши потерпілому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, а також матеріальні збитки потерпілій ОСОБА_6 на суму 560 гривень.
З урахуванням даних та обставин, які пом'якшують покарання, суд обгрунтовано призначив засудженим покарання у вигляді позбавлення та обмеження волі у межах санкції ч.2 ст. 296 КК України.
Посилання засуджених на ті обставини, що ОСОБА_2 має неповнолітніх дітей, ОСОБА_3 навчається в учбовому закладі, а їх близькі родичі хворіють не є обов'язковими умовами для пом'якшення призначеного засудженим покарання, яке за своїм видом та розміром фактично наближено до мінімальної межі, передбаченой законом за вчинений злочин.
Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає будь-яких підстав для скасування, зміни вироку щодо засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посилення або пом'якшення визначеного судом першої інстанції покарання, а також і зміни кваліфікації дій зазначених осіб.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України , колегія суддів ,-
ухвалила:
Апеляції прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції та засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 жовтня 2006 року щодо засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3- без зміни.