АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження № 22-ц/796/4023/2013 Головуючий у 1-й інстанції: Бортницька В.В.

Доповідач: Поліщук Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2014 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - судді Поліщук Н.В.

Суддів Білич І.М., Кулікової С.В.

при секретарі Задорожному А.Г.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника 3-ї особи Любаренка О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_5, апеляційною скаргою ОСОБА_6, в інтересах якого діє представник за довіреністю ОСОБА_3, на рішення Печерського районного суду м.Києва від 28 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_8, третя особа - Приватне підприємство «ЮС-центр» про вселення, припинення договору, відшкодування збитків,-

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_7 звернулись з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_8 та просили ухвалити рішення, яким вселити ОСОБА_1 та ОСОБА_7 в квартиру АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовують тим, що 05 червня 2008 року між ПП «ЮС-центр», як орендарем, та ОСОБА_6, як орендодавцем, укладено Договір оренди квартири у приватної особи, предметом якого є 2/3 частини АДРЕСА_1.

В подальшому орендарем укладено з позивачами договори суборенди та останні заселилися у квартиру. Проте, відповідачі всупереч волі позивачів зламали замки та замінили до вхідних дверей квартири, заволоділи особистими речами.

В ході розгляду справи представником ОСОБА_7 - ОСОБА_2 подана заява про уточнення позовних вимог, в якій просить ухвалити рішення, яким визнати укладений 17 березня 2012 року між ОСОБА_7 та ПП «ЮС-центр» договір суборенди квартири АДРЕСА_1 - припиненим та стягнути солідарно з відповідачів збитки в сумі 4600 грн., що сплачені відповідно до договору суборенди за час з якого вона не може проживати у орендованій квартирі.

В ході розгляду справи ОСОБА_1 подана заява про збільшення позовних вимог, в якій просить вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1 та стягнути з солідарно з відповідачів 9000 грн. витрат пов»язаних з орендою іншого житла у зв»язку із неможливістю проживати в АДРЕСА_1.

Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 28 січня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, вирішено вселити ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1. В іншій частині відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням особа, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення в частині задоволених позовних вимог про вселення ОСОБА_1, ОСОБА_7 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_5 та на 1/3 частину квартири, яка є спадковим майном ОСОБА_10 та ОСОБА_11 скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що є власником 1/3 частини квартири на підставі рішення Печерського районного суду м.Києва від 27 квітня 2004 року, право власності на іншу 1/3 частину квартири наразі визнається ним в судовому порядку після смерті баби ОСОБА_10 та батька ОСОБА_11, право власності іншої 1/3 частини квартири зареєстровано за померлим у ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11, спадщина після смерті якого неприйнята. Зазначає, що орендодавець ОСОБА_6 не має права власності у зазначеній квартирі, а тому укладений ним договір є нікчемним в силу ст.228 ЦК України.

Не погодившись з ухваленим рішенням ОСОБА_6, в інтересах якого діє представник за довіреністю ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що дійсно між ним та третьою особою укладений Догові оренди, проте орендар здійснив орендну плату лише за один місяць та в подальшому перестав платити. У зв»язку із наведеним поставив суборендарям вимогу про залишення квартири внаслідок невиконання зобов»язань орендаря, на що останні погодились та залишили квартир, забравши свої речі. Вважає, що недотримання орендарем своїх зобов»язань не може бути підставою для проживання суборендарів у квартирі (їх вселення).

В судовому засіданні представник ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Позивач ОСОБА_1, її представник та представник 3-ї особи заперечували проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність рішення суду першої інстанції.

Позивач ОСОБА_7, відповідачі, а також ОСОБА_5 в судове засідання не з»явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. ОСОБА_5 подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

На підставі ст.. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглядати справу за відсутності осіб, що не з»явились.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника відповідача , представника 3-ї особи, розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду відповідає.

Як установлено судом першої інстанції та убачається з матеріалів справи, 05 червня 2008 року між ПП «ЮС-центр», як орендарем, та ОСОБА_6, як орендодавцем , укладено Договір оренди квартири у приватної особи, предметом якого є право тимчасового володіння та користування 2/3 частини АДРЕСА_1. Термін оренди по 05 червня 2017 року. Орендна плата дві тисячі гривень . Сторони Договору погодили, що орендар може укладати, зокрема, з фізичними особами договори суборенди квартири.

05 червня 2012 року між ПП «ЮС-центр», як орендодавцем, та ОСОБА_1, як орендарем, укладено Договір Суборенди квартири у приватної особи, предметом якого є тимчасове володіння та користування 1/3 частини АДРЕСА_1. Термін оренди по 05 червня 2016 року. Орендна плата становить дві тисячі гривень.

17 березня 2013 року між ПП «ЮС-центр», як орендодавцем, та ОСОБА_7, як орендарем, укладено Договір Суборенди квартири у приватної особи, предметом якого є тимчасове володіння та користування 1/3 частини АДРЕСА_1. Термін оренди по 17 вересня 2013 року. Орендна плата становить дві тисячі гривень .

Частково задовольняючи позовні вимоги та ухвалюючи рішення про вселення ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що в ході розгляду справи були доведені обставини чинення їй перешкод у реалізації права на проживання в квартирі, яке виникло на підставі Договору Суборенди.

З такими висновками колегія суддів погоджується.

Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст.810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. До договору найму житла, крім найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.812 ЦК України предметом договору найму житла можуть бути помешкання, зокрема квартира або її частина, житловий будинок або його частина.

Відповідно до ч.1 ст.823 ЦК України за договором піднайму житла наймач за згодою наймодавця передає на певний строк частину або все найняте ним помешкання у користування піднаймачеві. Піднаймач не набуває самостійного права користування житлом. Договір піднайму житла є оплатним. Розмір плати за користування житлом встановлюється договором піднайму.

Договір найму (оренди) повинен бути укладений зі сторони орендодавця власником або іншою уповноваженою особою (ст.761 ЦК України).

З матеріалів справи також убачається, що рішенням Печерського районного суду м.Києва від 27 квітня 2004 року визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом ( а.с. 81)

Окрім того, рішенням Печерського районного суду м.Києва від 24 травня 2006 року визнано за ОСОБА_6 право власності на частину спадкового майна, а саме 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 ( а.с. 213). Проте, ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 28 серпня 2008 року вказане рішення скасовано за нововиявленими обставинами та призначено до розгляду в загальному порядку.

Таким чином, станом на час укладення Договору оренди 05 червня 2008 року ОСОБА_6 був власником 2/3 частини квартири АДРЕСА_1.

Матеріали справи не містять відомостей про визначення порядку володіння та користування власністю між співвласниками, відтак доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 щодо безпідставного вселення позивача на належну йому 1/3 частину квартири відхиляються колегією суддів.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 щодо нікчемності договору оренди відхиляються колегією суддів, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону. Подальше скасування рішення суду, яким за ОСОБА_6 було визнано право власності на 2/3 частини спірної квартири, не свідчить про нікчемність договору оренди, оскільки відповідно до ст.814 ЦК України у разі зміни власника житла, переданого в найм, до нового власника переходять права та обов»язки наймодавця.

Окрім того, є помилковим посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_5 на правила ст.218 ЦК України, яка визначає нікчемність правочину, що порушує публічний порядок, оскільки до правідносин, що виникли, дана правова норма, яка регулює коло інших суспільних відносин, застосовуватись не може.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 не можуть бути підставою для скасування рішення в частині, в якій він про це просить.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6, в інтересах якого діє представник за довіреністю ОСОБА_3, висновків суду в частині задоволених позовних вимог також не спростовують та на правильність вирішення справи не впливають з огляду на таке.

Відповідно до частин 1-3 ст.820 ЦК України розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Якщо законом встановлений максимальний розмір плати за користування житлом, плата, встановлена у договорі, не може перевищувати цього розміру. Одностороння зміна розміру плати за користування житлом не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла. Якщо строк внесення плати за користування житлом не встановлений договором, наймач вносить її щомісяця.

Відповідно до ч.4 ст.823 ЦК України у разі дострокового припинення договору найму житла одночасно з ним припиняється договір піднайму.

Невнесення наймачем плати за житло може бути підставою для вирішення питання про розірвання договору оренди (ст.825 ЦК України).

Відтак, порушення зобов»язання орендаря із здійснення орендних платежів не можуть бути наслідком для відмови у вселенні ОСОБА_1 до житлового приміщення, оскільки питання з оплати орендних платежів та дострокового припинення договору або його розірвання на вимогу орендодавця не було предметом розгляду цієї справи, рішень з цього питання іншого судового провадження або домовленостей, досягнутих в позасудовому порядку, не надано.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в позовних вимогах ОСОБА_1 та ОСОБА_7 в апеляційному порядку не оскаржуються, не є предметом доводів поданих апеляційних скарг, а тому апеляційний суд в межах наданих повноважень не перевіряє рішення в цій частині.

Відповідно до ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційних скарг та залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 305, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_5, відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, в інтересах якого діє представник за довіреністю ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Печерського районного суду м.Києва від 28 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - суддя Н.В. Поліщук

Судді І.М. Білич

С.В. Кулікова