Головуючий суду 1 інстанції - Васильєва Н.М.

Доповідач - Максюта І.О.

Справа № 435/2521/14-ц

Провадження № 22ц/782/1923/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді - Максюти І.О.

суддів: Авалян Н.М., Туренко С.М.

при секретарі Аліханян Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Луганська від 04 квітня 2014 року з цивільної справи за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову,

в с т а н о в и л а:

Позивач ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, про розірвання договору дарування житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, стягнення матеріальної шкоди у розмірі 1059,78 грн., моральної шкоди у розмірі 18500,00грн., та судових витрат в сумі 1712,90 грн. Ухвалою суду від 01.04.2014р. з метою забезпечення позову за заявою позивача був накладений арешт на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_4.

03.04.2014р. позивач подав до суду заяву про витребування доказів про забезпечення позову, а саме: позивач просив витребувати з банківської установи АТ «Райффайзен банк Аваль» інформацію про наявність та розмір грошового вкладу, належного відповідачці ОСОБА_3, якщо такий є, накласти арешт на розрахунковий рахунок відповідачки, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Луганська від 04 квітня 2014 року у задоволенні заяви про витребування доказів та забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу і задовольнити заяву, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Вислухавши пояснення заявника та ОСОБА_3,, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом порушений порядок вирішення зазначеного питання.

Підстави, способи забезпечення доказів та порядок розгляду питання про забезпечення доказів передбачені ст.ст. 133 - 135 ЦПК України.

У ч. 1 ст 57 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 - 3 ст. 151 ЦПК України суд за завою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо не вжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ч.1 ст. 152 ЦПК України передбачений перелік видів забезпечення позову, але в силу ч.2 зазначеної статті у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. При цьому, суд повинен дотриматися умови, передбаченої ч. 3 ст. 152 ЦПК України, щодо співмірності видів забезпечення позову заявленим позивачем вимогам.

Як вбачається із матеріалів відокремленого провадження, у провадженні суду першої інстанції знаходиться позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 про розірвання договору дарування, відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Позов має майновий характер і його ціна складає 144 853,78 гривень, а з них: матеріальна шкода - 1059,78 гривень, моральна шкода - 18 500,00 гривень .

Судом зазначено, що ухвалою суду від 01.04.2014р. з метою забезпечення позову за заявою позивача був накладений арешт на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_4.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд виходив з того, що вимоги заявника щодо витребування доказів про наявність та розмір грошового вкладу відповідача та накладення на нього арешту не є співмірними заявленим позивачем вимогам, оскільки судом вже належним чином забезпечений заявлений позивачем позов шляхом накладення арешту на спірне домоволодіння.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, при вирішенні питання про забезпечення позову, судом першої інстанції не перевірена аргументованість заяви та суд не вмотивував своє рішення чому саме не слід забезпечувати позов в частині вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Також судом не враховано, що вимоги заяви щодо витребування з банківської установи інформації про наявність та розмір грошового вкладу, належного ОСОБА_3, не стосуються питання забезпечення доказів, а фактично позивач просить про розкриття банківської таємниці з метою забезпечення позову.

При тому, судом не з»ясований процесуальний статус ОСОБА_3 - чи є вона відповідачем по справі, чи законним представником неповнолітнього відповідача ОСОБА_4, що впливає на вирішення питання щодо можливості забезпечення позову за рахунок її коштів.

Згідно п.4 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" при розгляді заяви про забезпечення позову суд повинен враховувати докази, які надані позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з"ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовними вимогами.

Суд першої інстанції зазначені обставини до уваги не прийняв, не дав їм належну оцінку,а, таким чином, постановив ухвалу з порушенням норм цивільно-процесуального законодавства.

Відповідно п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо осатаній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Враховуючи викладене, ухвала суду підлягає скасуванню, а питання передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд першої інстанції повинен перевірити обгрунтованість доводів заяви про забезпечення позову щодо усіх позовних вимог, процесуальне положення усіх учасників судового розгляду і застосувати відповідний захід забезпечення позову, який буде сприяти виконанню рішення суду і буде співмірним із заявленим позивачем вимогам у випадку, коли є реальна небезпека, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду. Задоволення заяви про забезпечення позову або відмова у задоволенні такої заяви повинно бути вмотивовано.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303,307,312,316,319 ЦПК України, колегія суддів

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду м.Луганська від 04 квітня 2014 року скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ця ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: