Головуючий суду 1 інстанції - Чернобривко Л.Б.
Доповідач - Максюта І.О.
Справа № 415/1265/14-ц
Провадження № 22ц/782/1883/14
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого судді - Максюти І.О.
суддів: Авалян Н.М.,Туренка С.І.
при секретарі Аліханян Г.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 03 квітня 2014 року про закриття провадження у справі з цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Міністерства соціальної політики України про визнання звільнення з роботи незаконним, поновлення на займаній посаді,
в с т а н о в и л а:
У березні 2014 року позивач звернувся з позовом про визнання звільнення з роботи незаконним, поновлення в займаній посаді, в якому просив суд скасувати наказ Міністерства соціальної політики України № 22кс від 03 березня 2014 року «Про скасування наказів» як незаконний. Також просив поновити його на посаді директора Донецького казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства з 26 лютого 2014 року відповідно до контракту № 2 від 26 лютого 2014 року, укладеного із Міністерством соціальної політики України.
Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 03 квітня 2014 року провадженні у справі було закрито.
Не погодившись з ухвалою суду, представник позивача ОСОБА_3 в інтересах позивача ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючсь на порушення судом норм процесуального права.
У судове засідання особи, які беруть участь у справі не з»явилися, про день місце та час розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідачем надані заперечення на апеляційну скаргу.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судом в ухвалі, яка оскаржується, зазначено, що 26 лютого 2014 року позивачем був укладений контракт № 2 з Міністерством соціальної політики України про таке: позивач призначається на посаду директора Донецького казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства на термін з 26 лютого 2014 року до 25 лютого 2019 року.
Із матеріалів справи вбачається, що за цим контрактом позивач зобов»язався безпосередньо і через адміністрацію підприємства здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна, а уповноважений орган управління, яким є відповідач, зобов»язався створювати належні умови для матеріального забезпечення і організації праці позивача.
Згідно з п. 1.2 контракту на підставі нього виникли трудові відносини між позивачем та відповідачем (а.с. 4-11).
Із додатку № 1 до контракту вбачається, що були передбачені основні показники ефективності використання державного майна та отримання і використання прибутку, виконання яких передбачено контрактом з директором Донецького казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства ОСОБА_2 (а.с.12-13).
Відповідно до наказу Міністерства соціальної політики України № 15кс від 26 лютого 2014 року позивач був призначений на посаду директора Донецького казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства з 26 лютого 2014 року з наданням йому права підпису всіх фінансових документів (а.с.4).
03 березня 2014 року Міністерством соціальної політики України наказом № 22кс скасований наказ № 15кс про призначення позивача на посаду директора підприємства (а.с.15).
Закриваючи провадження у справі, суд виходив з положень п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України, відповідно до якої суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, дійшовши висновку, що спір, який виник між сторонами, є публічно-правововим.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають нормам процесуального права.
Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15 ЦПК).
За приписами ч. 1 та 2 зазначеної статті суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
За змістом частини першої статті 2, пункту 2 частини першої статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби.
Публічна служба - це діяльність на державних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (стаття 3 Кодексу адміністративного судочинства України ).
У п.3, абз. 2 п. 21 та п. 23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» містяться роз»яснення що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Ураховуючи положення статті 1 ЦПК та статті 2 КАС, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
Діяльність особи, призначеної у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління на посаду керівника юридичної особи - суб'єкта господарської діяльності (наприклад, керівник житлово-експлуатаційної організації, призначений на цю посаду відповідним органом місцевого самоврядування), що функціонує на основі права господарського відання або права оперативного управління, або за рішенням органу місцевого самоврядування, не є публічною службою, передбаченою пунктом 15 статті 3 КАС. Трудові правовідносини таких осіб регулюються законодавством про працю, а спори із цих питань розглядаються у порядку цивільного судочинства.
Виходячи із системного аналізу нормативно-правових актів та змісту укладеного контракту між позивачем та відповідачем, колегія суддів дійшла висновку, що у даному спорі управлінські дії суб'єкта владних повноважень (відповідача) спрямовані на виникнення, зміну та припинення цивільних, а саме трудових, прав позивача як фізичної особи, а тому такі правовідносини регулюються законодавством про працю, що дає підстави розглядати спір у порядку цивільного судочинства.
Доводи, викладені відповідачем у запереченнях на апеляційну скаргу, не заслуговують на увагу, оскільки накази, видані відповідачем, який є центральним органом виконавчої влади, стосуються прийняття та звільнення з роботи позивача і у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що спір пов»язаний з прийняттям, проходженням та звільненням позивача з публічної служби.
За таких обставин оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 311, 314-316, 317 ЦПК України, судова колегія
У х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити .
Ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 03 квітня 2014 року скасувати.
Направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: