Справа № 428/6841/13-к

Провадження № 11кп/782/614/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2014 року. Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області в складі головуючого: судді Каткова І.А.

суддів: Руденка В.В., Бас О.Є.

за участю секретаря: Григорян І.І.

прокурора: Повжик Л.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду Луганської області кримінальне провадження № 11кп / 782 / 614 / 14 апеляційні скарги заступника прокурора Луганської області Пряникова В.С. та обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 січня 2014 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком суду ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у місті Сєвєродонецьку Луганської області, раніше судимий за вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської облдасті від 8 квітня 2013 року за ч.1 ст. 309 КК України до обмеження волі на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1,

засуджений за ч.1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 (один) рік, за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 місяців, за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 (два) роки, за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, за ч.2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 місяців. Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 місяців, на підставі ст. 71 КК України, за правилами ст. 72 КК України, до покарання, призначеного за цим вироком, повністю приєднана невідбута частина покарання за вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 8 квітня 2013 року у вигляді 1 року обмеження волі і остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з відбуванням покарання у кримінально- виконавчому закладі закритого типу.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою залишено без змін. Строк відбуття покарання обчислено з 9 вересня 2013 року.

Долю речових доказів та судових витрат у зв'язку з проведенням судової товарознавчої експертизи вирішено у відповідності із ст.ст. 100, 124 КПК України.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні наступних кримінальних правопорушень.

Епізод № 1.

19 березня 2013 року, приблизно о 14 годині 45 хвилин, ОСОБА_1, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, знаходячись у під'їзді будинку № 18-а по вулиці Федоренка міста Сєвєродонецька, шляхом вільного доступу, скориставшись відсутністю ОСОБА_2, умисно, з корисних мотивів, викрав з сумки останньої гаманець, який не становить для неї цінності, в якому знаходились гроші в сумі 725 грн.. Після скоєння злочину ОСОБА_1 з викраденим пішов з під'їзду та розпорядився ним на свій розсуд, завдавши таким чином ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 725 грн..

Епізод № 2

17 серпня 2013 року, приблизно о 14 годині, ОСОБА_1, маючи злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна і реалізуючи його, діючи повторно, таємно, з корисливих мотивів, перебуваючи в приміщенні будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2, з веранди викрав дві металеві ємкості, вартість яких складає 300 грн., після чого викраденим майном розпорядився на власний розсуд та спричинив потерпілому ОСОБА_3 майнову шкоду на вищевказану суму.

Епізод № 3.

18 серпня 2013 року, приблизно о 14 годині, ОСОБА_1, маючи злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, і, реалізуючи його, діючи повторно, таємно, з корисливих мотивів, знаходячись на території подвір'я будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, викрав чавунну батарею, вартість якої складає 200 грн., проте, виконавши всі дії, які вважав за необхідне для доведення свого злочинного наміру до кінця, розпорядитись викраденим майном не зміг з причин, які не залежали від його волі, у зв'язку з тим, що ОСОБА_4, побачивши його з батареєю, почала кричати, злякавшись її, ОСОБА_1 кинув батарею та втік.

Епізод № 4.

1 вересня 2013 року, приблизно о 17 годині 30 хвилин, ОСОБА_1, маючи злочинний намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, та, реалізуючи його, повторно, знаходячись в районі будинку № 20-а по проспекту Гвардійському міста Сєвєродонецька, відкрито, шляхом ривка, вирвав з рук потерпілого ОСОБА_5 гаманець з грошима в сумі 280 грн., спричинивши потерпілому майнову шкоду на вищевказану суму. Після чого ОСОБА_1 з викраденим майном втік, розпорядився ним на власний розсуд.

Епізод № 5.

3 вересня 2013 року, приблизно о 10 годині, ОСОБА_1, маючи злочинний намір, направлений на відкрите викрадення чужого майна, та, реалізуючи його, діючи повторно, знаходячись біля лавки, розташованої біля останнього під'їзду будинку № 16 по проспекту Гвардійському міста Сєвєродонецька, відкрито заволодів сумкою ОСОБА_6, яка поставила сумку на лавку та знаходилась поряд з нею, в якій знаходились грошові кошти в сумі 20 грн., чим заподіяв останній матеріальній збиток на вказану суму. Після чого ОСОБА_1 з викраденим майном втік, розпорядився ним на власний розсуд.

Епізод № 6.

7 вересня 2013 року, приблизно о 19 годині 30 хвилин, ОСОБА_1, маючи злочинний намір, направлений на відкрите викрадення чужого майна, та, реалізуючи його, діючи повторно, знаходячись в магазині «Дельфін», який розташований за адресою: місто Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, будинок № 18, підійшов до ОСОБА_7 та шляхом ривку вирвав гаманець, що знаходився зажатий між лівою рукою та тулубом, в якому знаходились грошові кошти в сумі 400 грн., проте, виконавши всі дії, які вважав за необхідне для доведення свого злочинного наміру до кінця, розпорядитись викраденим майном не зміг з причин, які не залежали від його волі у зв'язку з тим, що, перечепившись через сходи, ОСОБА_1 впав на землю, де був затриманий ОСОБА_8, а потерпіла повернула собі викрадений гаманець.

В своїй апеляційній скарзі заступник прокурора Луганської області Пряников В.С. просить скасувати вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 січня 2014 року щодо ОСОБА_1 у зв'язку з неправильним застосуванням судом закону України про кримінальну відповідальність. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання:

- за ч.1 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік, на підставі ч.4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 8 квітня 2013 року у вигляді 1 року обмеження волі, більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком, призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік;

- за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців;

- за ч.2 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки;

- за ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки.

- за ч.2 ст. 186 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, на підставі ст. 71 КК України, за правилами ст. 72 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 8 квітня 2013 року у вигляді 6 місяців позбавлення волі та остаточно призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років.

В своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить скасувати вирок відносно нього Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 січня 2014 року і постановити свій вирок, яким призначити йому більш м'яке покарання, оскільки на його утриманні є малолітня дитина, а також дідусь похилого віку, яким потрібна його допомога.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка частково підтримала апеляційну скаргу заступника прокурора Луганської області Пряникова В.С., вважає необхідним не постановляти новий вирок, а змінити вирок суду першої інстанції, оскільки це не буде погіршувати становища обвинуваченого, вивчивши доводи апеляційних скарг заступника прокурора Луганської області Пряникова В.С. та обвинуваченого ОСОБА_1, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга заступника прокурора Луганської області Пряникова В.С. підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Оскільки в апеляціях заступника прокурора Луганської облаті Пряникова В.С. та обвинуваченого ОСОБА_1 не оспорюються фактични обставин справи, доведеність провини та кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_1, оскільки обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового слідства кримінальних правопорушеннях при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений та потерпілий правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши положення ч.3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обгрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об"єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Однак, як видно з матеріалів кримінального провадження, ці та інші вимоги кримінально- процесуального закону при його розгляді судом дотримані не були.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає обгрунтованими доводи апеляційної скарги заступника прокурора Луганської області Пряникова В.С. про те, що вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 січня 2014 року підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність.

Колегія суддів вважає, що судом не враховано те, що кримінальне правопорушення за епізодом № 1 (ч.1 ст. 185 КК України) за цим вироком ОСОБА_1 вчинив 19 березня 2013 року, тобто до постановлення попереднього вироку.

За таких обставин суд першої інстанції мав призначити обвинуваченому покарання за епізодом № 1 не за сукупністю вироків, а за сукупністю злочинів і керуватися правилами ч.4 ст. 70 КК України.

Так, суд першої інстанції у мотивувальній частині вироку помилково зазначив, що при призначенні покарання обвинуваченому необхідно керуватись положеннями ч.1 ст. 70, ст. 71 КК України, оскільки ОСОБА_1 раніше засуджено вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 8 квітня 2013 року.

Згідно до ч.4 ст. 70 КК України, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, покарання йому призначається за сукупністю злочинів, за правилами, передбаченими ч.ч. 1 - 3 ст.70 КК України. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 КК України.

Відповідно до п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші - після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і ст. 71 КК України: спочатку - за правилами ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього - за правилами ч.4 ст. 70 КК України; потім - за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно - за сукупністю вироків.

Таким чином, у порушення вимог ч.1 ст. 413 КПК України, суд не застосував закон, який підлягає застосуванню.

Колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги заступника прокурора Луганської області Пряникова В.С. про необхідність скасування вироку суду першої інстанції щодо обвинуваченого ОСОБА_1 від 16 січня 2014 року з постановленням нового вироку, оскільки вирок суду першої інстанції щодо нього, згідно вимог ст. 408 ч.1 КПК України, підлягає зміні, в зв'язку з чим не буде погіршено становище обвинуваченого.

У зв'язку з листом командира військової частини 3035 ОСОБА_10 від 7 травня 2014 року, який надійшов на адресу голови апеляційного суду Луганської області, згідно якого командування частини прохає не призначати розгляд кримінальних справ, пов'язаних із забезпеченням конвоювання обвинувачених через загострення суспільно- політичної та криміногенної обстановки в Луганському регіоні, недопущення спроб нападу на варти з конвоювання агресивно налаштованими громадянами, що можуть привести до непередбачених ситуацій, втрати зброї та втечі спецконтингенту з- під охорони, що особовий склад частини знаходиться в пункті постійної дислокації, колегія суддів вважає за необхідне розглянути кримінальне провадження у відсутності обвинуваченого ОСОБА_1, становище якого не буде погіршено.

Колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції йому призначено надто суворе покарання, яке слід пом'якшити з урахуванням того, що на його утриманні є неповнолітня дитина та дідусь, оскільки обвинувачений не представив доказів цього, в матеріалах провадження такі дані відсутні.

При таких обставинах колегія суддів вважає, що при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд першої інстанції, згідно вимог ст.ст. 65, 66, 67 КК України, врахував тяжкість вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, які відповідно до вимог ч.ч. 3, 4 ст. 12 КК України, відносяться до середніх та тяжких кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря психіатра не знаходиться, з жовтня 2008 року перебував на обліку у лікаря нарколога з приводу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання каннабіоідів; у листопаді 2010 року знятий з обліку у зв'язку з закінченням строку нагляду, обставини, які пом'якшують покарання- щире каяття обвинуваченого, часткове відшкодування спричиненої шкоди, обставину, яка обтяжує покарання- рецидив злочину.

Колегія суддів вважає, що за таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченого та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, при цьому при наявності обставини, що пом'якшує покарання, йому слід призначити покарання ближче до мінімального строку, передбаченого санкцією статті.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 405, 409, 412, 416, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Луганської області Пряникова В.С. задовольнити частково, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 січня 2014 року щодо ОСОБА_1 змінити, вважати його засудженим за цим вироком суду до покарання:

- за ч. 1 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 8 квітня 2013 року, у вигляді 1 року обмеження волі, більш суворим покаранням, призначеного за цим вироком, у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік;

- за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців;

- за ч.2 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки;

- за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 186 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки.

- за ч.2 ст. 186 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, на підставі ст. 71 КК України, за правилами ст. 72 КК України, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 8 квітня 2013 року у вигляді 6 місяців позбавлення волі та остаточно призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років.

В решті частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалу може бути оскаржено учасниками судового провадження до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою,- в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

Катков І.А. Бас О.Є. Руденко В.В.