Справа №2-1707/2007 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

16 січня 2008 р.         м.Запоріжжя

Жовтневий районний суд м.Запоріжжя в складі:

головуючого судді      СТРАТІЙ Є.В.

при секретарі  МОРОЗ H.L

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізького слідчого ізолятора про віДПІко-дувння матеріальної шкоди,  пов'язаної з порушенням пенсійного права та стягнення мораль­ної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Запорізького слідчого ізолятора про від-шкодувння матеріальної шкоди,  пов'язаної з порушенням його пенсійного права та стяг­нення моральної шкоди,  зазначивши,  що 01.03.2002 р. він був затриманий за споєння зло­чину,  в березні 2003 р. був переведений до слідчого ізолятора № 10 м.Запоріжжя,  де утри­мувався до серпня 2006 р. Раніше він був травмований та йому встановлена І група інвалід­ності,  в 1998 р. йому була встановлена IIгрупа інвалідності строком до 01 грудня 2003 p.,  термін чергового переогляду встановлений 01 грудня 2003 р. Починаючи з ЗО вересня 2003 р. він та його мати неодноразово звертались до керівництва СІЗО-10,  в інші інстанції з прохан­ням провести переогляд у МСЕК з метою підтвердити його інвалідність,  однак,  всі звернен­ня були залишені без відповіді. 11 травня 2006 р. він був переоглянутий МСЕК,  йому було встановлено групу інвалідності та поновлено виплату пенсії. За період з 01 грудня 2003 р. по 11 травня 2006 р. пенсію йому не виплачували,  розмір пенсії за цей період становить 7870 гр. 88 коп. Вважає,  що в зв'язку з не виплатої пенсії з вини працівників слідчого ізолятора № 10 йому також завдано моральної шкоди,  яка полягає в тому,  що він психічно страждав та іспи­тував матеріальні ускладнення,  був позбавлений засобів існування,  не мав можливості прид­бати додатково продукти харчування,  необхідні медичні препарати для лікування,  на які не було коштів. Просив стягнути зі слідчого ізолятора м.Запоріжжя не виплачену пенсію за період 29 місяців 11 днів в розмірі 7870, 88 гр.,  моральну шкоду в сумі 4000 гр. та витрати на юридичну допомогу.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі на підставах,  викладених в позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував,  пояснивши,  що адміністрація Запорізького слідчого ізолятора категорично заперечує проти позову тому,  що не визнає будь-якої провини в діях посадових осіб установи у затриманні часу обстеження позивача для підтвердження його інвалідності експертизою МСЕК. Вважає,  що позивач необгрунтовано вказує на те,  що адміністрація СІЗО в період з 01 грудня 2003 року по 11 травня 2006 року не забезпечила йому переосвідчення групи інвалідності,  чим нібито були порушені вимоги спільного наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України № 79\91 від 27.04.2000 р. „Про затвердження Інструкції про порядок проведення медико-соціальної експертизи інвалідів,  які відбувають покарання в установах кримінально-виконавчої системи". Як з назви вказаної

Інструкції,  так і змісту її положень слідує,  що вона поширюється лише на засуджених,  які відбувають покарання в установах кримінально-виконавчої системи.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно облікової картки форми № 1 позивач ОСОБА_1 прибув до Запорізького слідчого ізолятора 22.03.2003 року,  був засуджений апеляційним судом Запорізької області 16.07.2004 р. до довічного позбавлення волі і вирок відносно нього набрав законної сили лише 08.06.2006 р. після розгляду справи Верховним Судом України. Ухвала Верховного Суду України надійшла до Запорізького СІЗО 04.08.2006 p.,  після чого 29.08.2006 р. ОСОБА_1. вибув з цієї установи для відбування покарання у Вільнянський слідчий ізолятор.

Таким чином,  Запорізький слідчий ізолятор для позивача ОСОБА_1 фактично не був місцем,  у якому він відбував покарання,  а був установою,  в якій він тримався тимчасово відповідно до Закону України „Про попереднє ув'язнення" і згідно ст. 11 вказаного Закону знаходився на повному державному забезпеченні.

Спільним наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України № 79/91 від 27.04.2000 р. на виконання вимог ст..89 Закону України „Про пенсійне забезпечення" затверджено Інструкцію про порядок прове­дення медико-соціальної експертизи інвалідів,  які відбувають покарання в установах кри­мінально-виконавчої системи,  відповідно до пунктів 2.2 та 2.3 якої на начальника медичної частини та начальника установи покладений обов'язок своєчасно підготувати документи та забезпечити обстеження у МСЕК засудженого інваліда.

Із наданих документів (листування з ОСОБА_2) випливає,  що за період з 2003 до травня 2006 р. мати позивача зверталась зі скаргами до адміністрації СІЗО-10 та в інші інс­танції з приводу побиття її сина,  стану його здоров'я,  а не з приводу його обстеження МСЕК.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5. пояс­нили суду,  що за час утримання в Запорізькому слідчому ізоляторі ОСОБА_1 не звертався із заявами про проведення його обстеження МСЕК. Свідок ОСОБА_5. також пояснила,  що лікування в установі провадиться ліками,  які призначені лікарем,  мати позивача з власної ініціативи привозила йому медичні препарати.

Лист ОСОБА_2 з приводу переоформлення пенсії по інвалідності надійшов до Запо­різького слідчого ізолятора 03.05.2006 p.,  11 травня 2006 р. ОСОБА_1 був переоглянутий та йому встановлена третя група інвалідності безстроково.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода,  завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями,  діями чи бездіяльністю,  відшкодовується особою,  яка її завдала,  за наявності її вини

Представник позивача в судовому засіданні пояснювала,  що вона двічі на місяць привозила сину медичні препарати,  за довіреністю отримувала його пенсію та перерахову­вала на його рахунок кошти на придбання продуктів харчування,  що суперечить доводам позовної заяви,  що позивач був позбавлений можливості придбати ліки та продукти хар­чування.

Таким чином,  вивчивши матеріали справи,  вислухавши доводи та пояснення сторін,  показання свідків,  оцінивши надані кожною із сторін докази в їх сукупності,  суд вважає,  що позовні вимоги ОСОБА_1 не доведені в судовому засіданні,  а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись CT..CT.10, 11, 209, 214, 215, 217, 218 ЦПК України,  ст.. 11 Закону України „Про попереднє ув'язнення",  ст.. 1167 ЦК України,  суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Запорізького слідчого ізолятора про відшкодувння матеріальної шкоди,  пов'язаної з порушенням пенсійного права,  та стягнення моральної шкоди залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорі-

зької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголо­шення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.