Справа № 247/1238/14-ц
2-о/247/32/14
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2014 року Торезький міський суд Донецької області у складі:
Головуючої судді Арапіної Н.Є.
при секретарі Щербініній О.С.
за участю
заявника ОСОБА_1
представника заінтересованої особи
ОСОБА_2 ОСОБА_3
представника заінтересованої особи
Головного управління державної міграційної
служби України в Донецькій області ОСОБА_4
представника заінтересованої особи
служби у справах дітей виконкому
Торезької міської ради ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тореза цивільну справу за заявою ОСОБА_1 за участю заінтересованих осіб Служби у справах дітей виконкому Торезької міської ради, Головного управління державної міграційної служби України в Донецькій області, ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд неповнолітніх дітей за кордон у зв’язку з відсутністю згоди одного з батьків,
В с т а н о в и в:
заявник звернулася до суду з заявою за участю заінтересованих осіб про надання дозволу на виїзд неповнолітніх дітей за кордон у зв’язку з відсутністю згоди одного з батьків. Свої вимоги мотивувала тим, що з 09 серпня 1997 року вона перебувала з ОСОБА_2 у шлюбі. 12 березня 2012 року рішенням Торезького міського суду шлюб розірвано. Від шлюбу з ОСОБА_2 має двох неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_6 Еліасовіча, ІНФОРМАЦІЯ_1, та доньку - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають із заявником. В даний час виникла необхідність у виїзді дітей за межі України, до Республіки Білорусь, на що ОСОБА_2 не дає своєї згоди. У зв'язку з наведеним заявник просить про надання дозволу на виїзд неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_6 Еліасовіча, ІНФОРМАЦІЯ_1, та доньку - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, за кордон у зв’язку з відсутністю згоди одного з батьків.
Заявник підтримала позовні вимоги. Дала пояснення, аналогічні викладеним у заяві. Додатково пояснила, що у місті Бобруйську Могілевської області Республіки Беларусь проживає її бабуся, яка запросила її погостити під час літніх канікул, що підтверджується листом та документами, які підтверджують родинні відносини.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з»явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представництво інтересів здійснювала ОСОБА_3
Представник заінтересованої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_3 заперечувала проти тимчасового виїзду дітей за кордон у зв»язку з побоюванням батька щодо виїзду дітей на постійне проживання та щодо безпеки дітей під час знаходження за кордоном. Пояснила, що заявник та її родичі за кордоном не мають матеріальної можливості на придбання проїзних документів, на забезпечення під час тимчасового виїзду дітей належними умовами проживання, матеріального утримання, а також запрошення не містить інформації про те, коли саме заявник з дітьми запрошується в гості та на який термін, не підтверджено документально наявність родинних зв»язків. Заявник не просила батька дітей надати дозвіл, тому він не чинить заявнику будь-яких перешкод. Надати нотаріально завірену згоду батько не має можливості у зв»язку із його виїздом на роботу в Російську Федерацію.
Представник заінтересованої особи Головного управління державної міграційної служби України в Донецькій області ОСОБА_4 підтримала вимоги, не заперечувала проти надання дозволу на виїзд неповнолітніх дітей за кордон без згоди батька.
Представник заінтересованої особи служби у справах дітей Органу опіки та піклування Торезької міської Ради ОСОБА_5 підтримала вимоги заявника. Пояснила, що тимчасовий виїзд позивача з дітьми за кордон відповідає інтересам дітей, оскільки здійснюється з метою підтримки родинних стосунків.
Дослідивши матеріали справи, суд фактично встановив наступне.
Заявник та заінтересована особа ОСОБА_2 з 09 серпня 1997 року знаходилися у зареєстрованому шлюбіі, який 12 березня 2012 року рішенням Торезького міського суду Донецької області розірвано (а.с.6, 7).
Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8,9).
Заявник звернулася з вимогами про надання дозволу на виїзд неповнолітніх дітей без письмової згоди їх батька.
Відповідно до Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради № 789 від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини. У відповідності до вимог ст.ст.7, 155 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах знаходиться на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця мешкання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Відповідно до положень статті 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
У відповідності з ч.2 ст. 4 Закону України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України”, оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. У клопотанні зазначаються відомості про дитину, а також про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього Закону право на виїзд за кордон (лише для дітей віком від 14 до 18 років).
За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
Аналогічні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 “Про затвердження правил перетинання державного кордону громадянами України”.
Відповідно до підпунктів 1,2 п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: 1) за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; 2) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків: якщо другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджується записом про батька у свідоцтві про народження дитини, та який (яка) відсутній у пункті пропуску якщо у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, з яким перетинає державний кордон громадянин, який не досяг 16-річного віку, або проїзному документі дитини є запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України чи відмітка про взяття на консульський облік у дипломатичному представництві або консульській установі України за кордоном; у разі пред'явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій: свідоцтва про смерть другого з батьків; рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків; рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім; рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним; рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Тобто вищевказані вимоги закону дають підстави для висновку, що законодавцем надано право суду приймати рішення щодо виїзду дитини за кордон при умові строкової конкретно визначеної поїздки з зазначенням країни та часу перебування, та відмови одного з батьків у надані згоди на цей виїзд.
У відповідності до ч. 2 ст. 150 цього ж кодексу батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Заявником надано лист ОСОБА_9, яка проживає у ІНФОРМАЦІЯ_3 Белорусії, та запрошує свою онуку, мати якої ОСОБА_10 померла 09 березня 2014 року, погостити з дітьми (а.с.37,38,39,40,41-42,43,44,45,46).
Судом не встановлено обставин, які перешкоджають виїзду неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2., з матір’ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, за межі України - до Республіки Білорусь без письмової згоди їх батька - ОСОБА_2.
Представником заінтересованої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_3 не надано доказів про намір заявника не повертатися після відпочинку до України.
Матеріали справи містять договір куплі-продажу, посвідчений 17 квітня 2007 року приватним нотаріусом Торезької міського нотаріального округу, про придбання заявником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.47-51). Заявник проживає та зареєстрована за зазначеною адресою разом з дітьми(а.с.52-55), отримує державну соціальну допомогу як малозабезпечена сім»я у розмірі 2007 грн. 28 коп. щомісячно (а.с.56). Згідно довідки Торезького вищого професійного училища ім. О.Г. Стаханова син ОСОБА_6 навчається на першому курсі. Термін навчання по 28 червня 2016 року (а.с.57).
Суд не бере до уваги посилання представника заінтересованої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на відсутність у заявника та її родичів за кордоном матеріальної можливості на придбання проїзних документів, на забезпечення під час тимчасового виїзду дітей належними умовами проживання, матеріального утримання, оскільки це не ґрунтується на законі.
Бажання заявника отримати дозвіл на вивезення дітей за кордон з метою підтримки родинних стосунків повністю узгоджується з її правами та обов’язками, покладеними на неї Сімейним кодексом України, та відповідає інтересам неповнолітніх дітей.
Аналізуючи досліджені докази, суд вважає за можливе задовольнити вимоги: дозволити виїзд неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, з матір’ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, за межі України - до Республіки Білорусь, строком з 01 червня по 31 серпня 2014 року (включно), без письмової згоди їх батька - ОСОБА_2.
Керуючись ст. 33 Конституції України, п.2 ст. 4 Закону України “Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України”, ст.ст. 141, 153, 157 Сімейного Кодексу України України, постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57 “Про затвердження правил перетинання державного кордону громадянами України”, ст.ст.10, 11, 15, 60, 79, 88, 197, 209, 212, 214, 215, 223 ЦПК України, суд -
В и р і ш и в:
Заяву ОСОБА_1 за участю заінтересованих осіб Служби у справах дітей виконкому Торезької міської ради, Головного управління державної міграційної служби України в Донецькій області, ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд неповнолітніх дітей за кордон у зв’язку з відсутністю згоди одного з батьків задовольнити повністю.
Дозволити виїзд неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, з матір’ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, за межі України - до Республіки Білорусь, строком з 01 червня по 31 серпня 2014 року (включно), без письмової згоди їх батька - ОСОБА_2.
Повний текст рішення виготовлено 29 травня 2014 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Торезький міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. У разі якщо судове рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Н. Є. Арапіна