Справа 11 а-824 Головуючий по 1 інстанції ГаласюкаР.А..
Категорія ст. 186 ч.2 КК України Доповідач Захарчук С.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2006 року
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого: Мельничук Н.М.
суддів: Захарчука С.В., Широкопояса Ю.В.
засуджених: ОСОБА_2,ОСОБА_3
прокурора Селюченко І.І.
захисника ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_1 в інтересах засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 14 серпня 2006 року.
Цим вироком:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого;
Засуджено:
За ст. 186 ч.2 КК України на чотири роки позбавлення волі;
Відповідно до ст.ст. 75,76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком один рік шість місяців та покладенням на нього певних обов'язків;
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, не судимого;
Засуджено:
За ст. 186 ч.2 КК України на чотири роки позбавлення волі;
Відповідно до ст.ст. 75,76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком один рік шість місяців;
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніш судимого 19.04.2004 року Богунським районним судом м. Житомира за ч.І ст. 187 КК України до 3 років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком - три роки;
-засуджено:
за ст. 186 ч.2 КК України на чотири роки позбавлення волі.
Відповідно до ст. 71 КК України визначено остаточне покарання шляхом часткового приєднання не відбутого покарання за попереднім вироком - чотири роки шість місяців позбавлення волі.
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, не судимого;
Засудженого:
За ст.186 ч.2 КК України - чотири роки позбавлення волі.
Відповідно до ст.ст. 75,76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком один рік шість місяців з покладенням на нього певних обов'язків.
Вирок щодо ОСОБА_5 в апеляційному порядку не оскаржується, а ОСОБА_4, свою апеляцію відкликав.
Згідно вироку, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, визнано винними і засуджено за те, що 01 квітня 2005 року о 01 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння і знаходячись поблизу будинку АДРЕСА_1, за попередньою змовою між собою, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров'я, відкритого заволодіння чужим майном : відібрали у потерпілого ОСОБА_6 небезпечну бритву, якою він захищався від нападників і заволоділи його майном на загальну суму 842 грн. 45 коп. та майном ЖРУ ЗАТ КБ "Приват Банк", що знаходилось у потерпілого -ноутбуком вартістю 1855 грн. 95 коп.
В апеляції захисник засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 порушує питання про скасування вироку і постановляння відносно них виправдувального вироку.
Посилається на те, що під час досудового і судового слідства не добуто будь - яких доказів про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за попереднім зговором, разом з іншими засудженими, пограбували потерпілого ОСОБА_6.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення вироку без зміни, засуджених і їх адвоката, які підтримали доводи апеляції, вивчивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляція захисника ОСОБА_1 в інтересах засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини засуджених у вчиненні грабежу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, відповідають фактичним обставинам справи, обгрунтовані сукупністю добутих на досудовому слідстві та досліджених у судовому засіданні доказів, а саме: показаннями потерпілого ОСОБА_6, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та іншими матеріалами справи.
Доводи апелянта про те, що в діях засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відсутній склад злочину, безпідставні.
Потерпілий ОСОБА_6 підтвердив, що 1.04. 2005 року, біля 1 години, на перехресті вул. Б. Тена та Шелушкова м. Житомира на нього напало чотири чоловіка, забрали небезпечну бритву, якою він захищався від нападу та інше майно.
Допитаний в якості підозрюваного засуджений ОСОБА_5 пояснив, що про пограбування потерплого вони домовлялися між собою, але він не звернув на це увагу, так як вважав, що вони шуткують. В подальшому він змінив свої показання, намагаючись ухилитися від покарання за вчинений злочин.
Сам засуджений ОСОБА_2 пояснив, що він разом з ОСОБА_3 забрав у потерпілого бритву, останній передав йому мобільний телефон, який був відібраний у потерпілого. Пізніше на прохання ОСОБА_4 він продав мобільний телефон таксисту і не заперечував того факту, що у його помешканні зберігалася сумка з ноутбуком.
Аналогічні показання засудженого ОСОБА_3.
Твердження засудженого ОСОБА_2 про те, що він не мав наміру заволодівати майном потерпілого, а допоміг останньому звільнитися ' від інших засуджених, надумані і спростовуються вищезгаданими доказами.
З протоколу огляду місця події від 01.04.2005 року видно, як у тимчасового помешканні ОСОБА_2 АДРЕСА_2, було виявлено і вилучено сумку з штучного матеріалу з ноутбуком та приладами до нього.( а.с.24)
Аналіз приведених даних взятих в їх сукупності, дав підстави суду зробити правильний висновок щодо винності ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у вчиненні грабежу та вірно кваліфікувати їх дії за ч.2 ст. 186 КК України.
При призначенні покарання суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи засуджених, які позитивно характеризуються, раніше не судимі.
Засудженим призначене покарання, необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів.
Будь - яких порушень кримінально - процесуального закону у справі не виявлено, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції.
Керуючись ст.ст. 365,366, КПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляцію захисника ОСОБА_1 в інтересах засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 14 серпня 2006 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити - без зміни.