АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е НЕ М У К Р А Ї Н И

27 травня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,

суддів: Левенця Б.Б., Шиманського В.Й.

при секретарі: Хилюк І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 25 квітня 2014 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції Васильківської Ольги Василівни,

в с т а н о в и л а :

у березні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою, в якій просила визнати незаконними дії головного державного виконавця Корольовського відділу Державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції; скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18.02.2014 року; скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 18.02.2014 року; зняти арешт з усього її рухомого та нерухомого майна та зняти заборону на його відчуження посилаючись на те, що вона не має заборгованості по сплаті аліментів.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 25.04.2014 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу. Посилається на неправильне застосування норм процесуального права. А саме суд не врахував, що нею аліменти сплачувалися наперед та переплата складає 1 256,86 грн. Крім того, у постанові про відкриття виконавчого провадження не було зазначено розміру заборгованості.

Апелянт у судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомила. Представник Корольовського ВДВС Житомирського міського управління юстиції ВасильківськаО.В. подала письмові заперечення на апеляційну скаргу та просила розглянути справу у її відсутності, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у відсутності сторін, за правилами ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Справа № 22-ц-796/7478/2014

Головуючий у суді першої інстанції: Українець В.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.

Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції виходив з того, що дії державного виконавця при винесенні оскаржуваних постанов відповідали вимогам закону.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам та нормам матеріального та процесуального права.

Так, згідно з виконавчим листом, виданим Солом`янським районним судом м. Києва з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частини всіх видів заробітку починаючи з 30.03.2011 року до досягнення повноліття.

Згідно з постановою головного державного виконавця Корольовського ВДВС Житомирського міського управління юстиції від 28.02.2012 року відкрите виконавче провадження з примусового виконання цього виконавчого листа.

Цього ж дня ОСОБА_1 було направлено лист, у якому зазначалося про необхідність повідомити державного виконавця про місце роботи, надати копію трудової книжки та копії чеків про сплату аліментів. У цьому повідомленні також було зазначено про наявність заборгованості по сплаті аліментів у розмірі 3 607, 20 грн.

Після подачі зазначених документів борг було перераховано та 14.03.2012 року направлено стягувачу повідомлення про заборгованість у розмірі 2 172, 74 грн. Зазначена заборгованість стягувачем не оспорювалася.

18.02.2014 року головним державним виконавцем Корольовського ВДВС Житомирського міського управління юстиції винесено постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. У зазначених постановах вказано на наявність заборгованості по сплаті аліментів на суму 1 945, 70 грн.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 20.02.2014 року, яка набрала законної сили задоволено подання державного виконавця щодо тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України у зв`язку із наявністю заборгованості по сплаті аліментів у розмірі 2 045,24 грн. (а.с.68).

Згідно зі ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів понад три місяці стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника.

ОСОБА_1 працюючи на посаді головного бухгалтера - економіста у ТОВ «ТД «Украгропродукт» з 08.11.2014 року аліменти перераховувала самостійно поштовими переказами.

Останньою не заперечувалося, що копії квитанцій та довідки про заробітну плату щомісячно державному виконавцю не подавалися.

З копій квитанцій вбачається, що аліменти за травень, вересень, жовтень листопад 2013 року стягувач не перераховувала.

Оскільки у державного виконавця були відсутні дані про сплату аліментів понад три місяці суд першої інстанції правильно визнав дії останнього по винесенню постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника відповідали вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Доводи апеляційної скарги про те, що аліменти було сплачено наперед не спростовують висновків суду, оскільки стягнення аліментів визначено у частині від отриманого доходу. Державний виконавець не може визначати правильність сплати аліментів без отримання даних щодо заробітної плати, а апелянт такі дані щомісячно не надавала, як і не подавала щомісячно документи про те, які суми нею перераховані в рахунок сплати аліментів.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції законна та обґрунтована і не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 25 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий

Судді