АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,

суддів: Левенця Б.Б., Шиманського В.Й.

при секретарі: Хилюк І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою через представника ОСОБА_2, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 квітня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и л а :

у лютому 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, у якому просив розірвати шлюб, посилаючись на те, що сімейне життя не склалося, відносини між ними фактично припинені, спільного господарства не ведуть. Збереження шлюбу вважає неможливим.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18.04.2014 року позов задоволено. Шлюб, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано.

Не погоджуючись з даним рішенням суду відповідач через представника подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, надавши строк для примирення в п'ять місяців. Посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. А саме, суд не вжив ніяких заходів щодо збереження сім`ї, не надав сторонам строк для примирення та не врахував інтереси неповнолітніх дітей.

У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Позивач та його представники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 02.10.1999 року, від якого мають двох дітей: доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Справа № 22-ц-796/7768/2014

Головуючий у суді першої інстанції Маліновська В.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції Махлай Л.Д.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сторони припинили спілкування як подружжя, спільного господарства не ведуть, проживають окремо та збереження шлюбу є неможливим.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права.

Так, згідно ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Сторони не ведуть спільного господарства, не підтримують подружніх стосунків, проживають окремо, проти чого представник апелянта у судовому засіданні не заперечував.

З матеріалів справи вбачається, що з часу подачі позову та до ухвалення судом рішення пройшло біля двох місяців, а з часу коли сторони припинили спільне проживання - три місяці.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не надав сторонам строк на примирення не спростовують висновків суду, оскільки відповідач жодного разу у судове засідання особисто не з`явилася ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції. Про те, що з часу припинення подружніх відносин та при роздільному проживанні нею вчинялися будь - які дії щодо примирення відповідач не зазначила. Позивач же вказав, що вважає примирення неможливим, оскільки суперечки, які призвели до припинення будь - яких відносин між подружжям виникли значно раніше січня 2014 року та примирення суперечить його інтересам, оскільки спілкування з відповідачкою впливає на погіршення стану його здоров`я.

Чинне законодавство не передбачає обов`язковості надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку на примирення. Оскільки позивач категорично заперечує щодо можливості примирення, а відповідач не зазначила за яких обставин можливе досягнення примирення та з часу подачі позову не вчиняла особисто будь - яких дій щодо примирення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції мав можливість вирішити справу і без надання такого строку. Представник апелянта не заперечував у судовому засіданні про те, що позивач приймає участь у вихованні та утриманні своїх неповнолітніх дітей, а відтак доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував інтереси дітей колегія суддів вважає безпідставними.

Виходячи з викладеного колегія суддів також не знаходить підстав для надання сторонам строку на примирення.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий

Судді