Справа № 22-1460 2006 року                   Головуючий суддя у І інстанції - Венгерчук А.О.

Суддя-доповідач в Апеляційному суді - Буцяк З.І.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

11 січня 2007 року                                                                                                          місто Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської

області у складі:     головуючого Буцяка З.І..

суддів Шимківа С.С., Ковалевича СП.

при секретарі Сеньків Т.Б.

з участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою Острозького комунального підпри­ємства "Теплоенергія" на рішення Острозького районного суду від 9 листопада 2006 ро­ку у справі за позовом Острозького комунального підприємства "Теплоенергія" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за теплопостачання,

встановила:

Рішенням Острозького районного суду від 9 листопада 2006 року Острозькому комунальному підприємству "Теплоенергія" відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення 1317,83 грн. боргу за теплопостачання за період з жовтня 2004 по квітень 2006 року.

В поданій апеляційній скарзі позивач вважає його незаконним і посилається на те, що висновок місцевого суду про припинення договірних стосунків сторін про теплопо­стачання є помилковим і таким, що суперечить п. 9 Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Мініст­рів України № 1497 від 30 грудня 1997 року (з наступними змінами і доповненнями).

Просить рішення місцевого суду скасувати й ухвалити нове про задоволення по­зову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія су­ддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких під­став.

Статтею 22 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено, що правила торговельного, побутового та інших видів обслуговування (виконання робіт, надання послуг) затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 8 Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1497 від 30 грудня 1997 року (зі змінами і доповненнями), п. 8 Правил надання послуг з централізо­ваного опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою KM України № 630 від 21.07.2005 p., послуги   надаються   споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання по­слуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідве-дення.

Пунктом 24 чинних Правил надання послуг з централізованого опалення, поста­чання холодної та гарячої води і водовідведення встановлено, що споживач може від­мовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання га­рячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом ви­конавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання га­рячої води забороняється (пункт 25 Правил).

Відповідно до п. 29 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого поста­новою KM України № 630 від 21.07.2005 p., договір може бути розірваний достроково у разі: зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугами виконавця; переходу права власності (користування) на квартиру (будинок садибного типу) до іншої особи; невиконання умов договору сторонами договору.

З матеріалів справи безспірно вбачається, що відповідачка неодноразово зверта­лася до позивача із заявами, в яких просила відключити її квартиру від централізованого опалення і вимагала розірвання договору про надання послуг з теплопостачання, укла­деного сторонами 12 листопада 2002 року.

Проте незважаючи на це, а також на припинення відповідачкою оплати послуг по­зивача, останній усупереч вимогам п. п. 24, 25, 29 Правил і далі продовжував в односто­ронньому порядку на власний ризик надавати відповідачці послуги з централізованого теплопостачання, від яких ОСОБА_1 відмовилася.

Крім того, зі справи видно, що позивач пред"явив позов до відповідачки про стяг­нення боргу за теплопостачання, посилаючись на ст. ст. 509 та 610 чинного ЦК України, тобто виходячи з норм зобов"язального права.

Тому з урахуванням викладеного вище суд першої інстанції, на переконання апе­ляційного суду, прийшов до цілком правильного висновку про те, що підстав для задо­волення заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідачки плати за теплопоста­чання немає.

Доводи поданої позивачем апеляційної скарги правильності зробленого місцевим судом висновку не спростовують.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила :

Апеляційну скаргу Острозького комунального підприємства "Теплоенергія" від­хилити.

Рішення Острозького районного суду від 9 листопада 2006 року залишити без зміни.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: