КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2014 р. Справа№ 910/41/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Алданової С.О.

Шевченка Е.О.

За участю секретаря судового засідання Ворони В.В.

представників сторін:

від позивача - не з'явилися;

від відповідача - Холоденко Г.М., дов. № 169 від 09.04.2014 року.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольвита»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 03.02.2014 року

у справі № 910/41/14 (суддя С.А. Ковтун)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольвита»

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь»

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2014 року по справі № 910/41/14 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ольвита» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2014 року по справі № 910/41/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольвита» повністю, визнати недійсним кредитний договір № 5714-20/8-1 від 15.02.2008 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ольвита» та Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь», здійснити розподіл судових витрат.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження в наступній колегії суддів: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф. та призначено до розгляду на 23.04.2014 року.

Розпорядженням В.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2014 року змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Алданова С.О., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2014 року розгляд справи було відкладено на 13.05.2014 року.

13.05.2014 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольвита» надійшли письмові пояснення, у яких позивач просить апеляційну скаргу задовольнити.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 року змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Алданова С.О., Шевченко Е.О.

У судовому засіданні 13.05.2014 року було оголошено перерву в розгляді справи до 21.05.2014 року.

У судовому засіданні 21.05.2014 року було оголошено перерву в розгляді справи до 22.05.2014 року.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольвита» у поясненнях, наданих у судовому засіданні 13.05.2014 року, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2014 року по справі № 910/41/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольвита» та визнати недійсним кредитний договір № 5714-20/8-1 від 15.02.2008 року.

Представник Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

15.02.2008 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» (далі - відповідач, банк, ПАТ «Банк «Київська Русь») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ольвита» (далі - позивач, позичальник, ТОВ «Ольвита») було укладено кредитний договір № 5714-20/8-1 (далі - Кредитний договір).

За умовами Кредитного договору банк надав позичальнику кредит у вигляді відзивної відновлювальної кредитної лінії в сумі 27 800 000,00 грн., із кінцевою датою повернення кредиту 14.02.2011 pоку, для проведення статутної діяльності за процентною ставкою 17% відсотків річних.

В подальшому між банком та позичальником було укладено ряд договорів про внесення змін до Кредитного договору, зокрема щодо зміни суми кредиту та зміни відсоткової ставки.

Згідно з п.п. 2.1-2.2 Кредитного договору, для обліку заборгованості за кредитом банк відкриває позичковий рахунок № 2062990196. Грошові кошти перераховуються банком з позичкового рахунку на банківський (поточний) рахунок позичальника (або інший рахунок, вказаний позичальником в заяві про перерахування коштів) на підставі письмової заяви позичальника про перерахування грошових коштів у п'ятиденний строк з дня отримання банком заяви.

Відповідно до п. 2.4 Кредитного договору визначено мету одержання кредитних коштів - банк видає позичальнику кредит для фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом та введенням в експлуатацію фруктового логістичного терміналу та холодильника № 3, що знаходяться за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Леніна, 20-Г.

Як передбачено п.п. 4.3, 4.4, 4.5 Кредитного договору, з урахуванням внесених змін та доповнень, проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня надання кредиту по дату кінцевого терміну повернення кредиту (зазначену в п.1.1.2 договору) на суму фактичної заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році, нарахування банком процентів здійснюється щомісячно 25 числа поточного місяця за період з першого числа поточного місяця по останній календарний день поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту, сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 25 числа по останній робочий день поточного місяця на рахунок ПАТ «Банк «Київська Русь».

Згідно з п.п. 6.1.2, 6.1.3 Кредитного договору позичальник прийняв на себе зобов'язання використати кредит за цільовим призначенням і своєчасно повернути його відповідно до умов цього Договору та своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом та винагороди банку в порядку, передбаченому цим Договором.

На виконання умов Кредитного договору, з урахуванням змін та доповнень підписаних сторонами, банк перерахував з позичкового рахунку позичальника у ПАТ «Банк «Київська Русь» на його ж поточний рахунок, а також на рахунки, вказані самим позичальником у поданих банку заявах про перерахування таких коштів обумовлену договором суму - 75 798 000,00 грн., проти чого позивач не заперечував.

Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що спірний договір не укладено у формі єдиного документа, а також відсутній підпис повноважного представника і печатка, як позивача так і відповідача на кожній сторінці спірного договору. У зв'язку з вказаним, позивач вважає, що наявні підстави для визнання Кредитного договору недійсним.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони, відповідно до ст. 627 ЦК України, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частинами 1-4 ст. 180 Господарського кодексу України визначено зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як встановлено ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Колегія встановила, що кредитний договір № 5714-20/8-1 від 15.02.2008 року від імені позивача підписаний директором - Смирновим Г.М.

Випискою з Єдиного державного реєстру підтверджується перебування Смирнова Г.М. на посаді директора позивача. Відповідно до ст. 9 Статуту позивача, директор має право вирішувати питання, пов'язані з укладенням договорів.

Від імені відповідача Кредитний договір підписаний Заступником голови правління Братко В.В. У матеріалах справи наявна довіреність № 112 від 07.06.2007 року, якою Голова правління Братко В.І. уповноважив Заступника голови правління Братка В.В. на укладання, зміну, доповнення і розірвання договорів, у тому числі кредитних.

Таким чином, Кредитний договір підписаний повноважними особами.

Колегія суддів звертає увагу, що кредитний договір має всі необхідні істотні умови. Зміни та доповнення підписані тими ж особами, що і Кредитний договір та містять печатки сторін.

Відсутність на кожній сторінці Кредитного договору підпису уповноважених представників банку та позичальника, а також печаток сторін, не тягне за собою недійсність правочину. Чинне законодавство не містить вимоги засвідчення чи підписання кожної сторінки кредитного договору.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Жодних інших доказів на підтвердження того, що Договір суперечить вимогам законодавства, позивачем не надано.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання Кредитного договору № 5714-20/8-1 від 15.02.2008 року, укладеного між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ТОВ «Ольвита», - недійсним.

Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Ольвита» в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2014 року по справі № 910/41/14 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольвита» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольвита» (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольвита» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2014 року по справі № 910/41/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/41/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді С.О. Алданова

Е.О. Шевченко

Повний текст рішення складено 27.05.2014 року.