Справа № 22ц - 17 Головуючий в суді 1 інст.Рафальський Й.Л.
Категорія 13 Доповідач: Широкова Л.В.
РІШЕННЯ
іменем України
04 січня 2007 року Апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Франовської К.С.,
суддів: Широкової Л.В., Товянської О.В.
при секретарі: Забеліній О.О. з участю прокурора Новатурової С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21 квітня 2006 року, -
встановив:
В жовтні 2005 року ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2, ОСОБА_3 пред'явила позов до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 недійсним . Свої вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її дочка ОСОБА_6. Після її смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 . Ця квартира належала її дочці на праві власності згідно договору дарування від 01.09.2000 року. Після смерті ОСОБА_6 залишилася малолітня дочка ОСОБА_2. Крім ОСОБА_6 спадкоємцями вищезазначеної квартири є також вона та її чоловік ОСОБА_3, як батьки померлої.
Позивачі у встановлений законом строк звернулися до нотаріальної контори для прийняття спадщини після смерті дочки, проте дізналися , що 18 червня 2005 року ОСОБА_7 продав спірну квартиру ОСОБА_5.
Виходячи з наведеного, позивач просить визнати договір купівлі-продажу цієї квартири недійсним. Зобов'язати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повернути один одному отримане за цим договором.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21 квітня 2006 року в задоволенні позрву відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 рішення суду просить скасувати, як таке, що не відповідає вимогам закону та дійсним обставинам справи. Суд не врахував, що рішення суду за яким ОСОБА_4 набув права власності на вищезазначену квартиру ухвалою суду було скасоване. ОСОБА_4 від позовних вимог щодо спірної квартири відмовився. Судом не взято до уваги, що спадкоємцями першої черги крім ОСОБА_4, ОСОБА_2 є також ОСОБА_1 і ОСОБА_3. Крім того суд не врахував, що на час укладення договору купівлі-продажу не було дозволу органу опіки та піклування.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору дарування від 01 вересня 2000 року, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 подарували ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1. З тим, що дана квартира ОСОБА_6 ОСОБА_8, ОСОБА_9 була подарована ОСОБА_4 погодився, оскільки відмовився від позову про визнання договору дарування спірної квартири недійсним.
Відмовляючи позивачам в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 та його малолітня дочка ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_6 є спадкоємцями першої черги. Вони належним чином прийняли спадщину, а саме квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_5 є добросовісним набувачем, оскільки на момент купівлі квартири не знав і не міг знати, що ОСОБА_4 не мав права відчужувати квартиру. Проте з таким висновком погодитися не можна.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.06. 2005 року ОСОБА_4 продав ОСОБА_5 за 45000 грн. квартиру АДРЕСА_1, в якій до смерті ОСОБА_6, крім нього проживала малолітня дочка ОСОБА_2.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 176 Сімейного Кодексу України права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюється законом.
Члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним. мають право на користування цим житлом відповідно до закону /с.405 ЦК України/.
Відповідно до положень ст. 18 Закону України „Про охорону дитинства", діти-члени сім'ї наймача або власника житло приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Як вбачається з матеріалів справи після смерті ОСОБА_6 в квартирі залишилися проживати ОСОБА_4 та неповнолітня дочка ОСОБА_2.
Рішенням Ксростенського міськвиконком від 02.02.2005 року опікуном неповнолітньої ОСОБА_2 була призначена ОСОБА_1.
Згідно ч.З ст. 18 Закону України „Про охорону дитинства" органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особи, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.
Апеляційним судом встановлено, що ні призначений над неповнолітньою ОСОБА_2 опікун ОСОБА_1, ні орган опіки та піклування Коростенської міської ради згоди на відчуження спірної квартири не давали. За таких обставин є підстави для визнання угоди недійсною. Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 підлягає задоволенню саме з цих підстав.
Оскільки ОСОБА_1, ОСОБА_3 на час укладення спірної угоди /18.06.2005 року/ спадщину від умерлої ОСОБА_6 не прийняли, їх права як спадкоємців не були порушенні, в задоволенні позову їм слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Відповідно до вимог ч.іст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною /сторонами/ вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Вирішуючи даний спір суд першої інстанції не врахував положень ст.203 ЦК України, що правочин не може суперечить Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин, що вчиняється батьками, не може суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.І ст.216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Оскільки Апеляційний суд визнає недійсним правочин /договір купівлі продажу/ то відповідно застосовує і правові наслідки : сторони приводяться у первісний стан. А відтак, на ОСОБА_5 покладається обов'язок повернути ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1, а на ОСОБА_4 покладається обов'язок повернути ОСОБА_5 45 000 грн.
Керуючись ст.ст. 304, 307,309,314,316 ЦПК України, Апеляційний суд, -
вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21 квітня 2006 року скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним задовольнити.
Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_10 Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області визнати недійсним.
Зобов'язати ОСОБА_5 повернути ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1, а ОСОБА_4 - повернути ОСОБА_5 45000 /сорок п'ять /тисяч грн.
У позові ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним відмовити за безпідставністю
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням Апеляційного суду.