Справа № 22-ц-316-Ф/08 р.               Головуючий у першій інстанції

Короткова Л.М. Суддя-доповідач Мудрова В.В.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2008 року                                                                                            м. Феодосія

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого судді:   Ломанової Л.О., суддів   Мудрової В.В.,

Притуленко О.В., при секретарі:   Долгополовій Є.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії справу за позовом ОП «Кримтеплокомуненерго» в особі Керченського філіалу ОП «Кримтеплокомуненерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 листопада 2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

10 серпня 2007 р. ОП «Кримтеплокомуненерго» в особі Керченського філіалу ОП «Кримтеплокомуненерго» в особі свого Керченського філіалу звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 861,29 грн. та судових витрат у розмірі 30 грн. Позовні вимоги ОП «Кримтеплокомуненерго» в особі Керченського філіалу ОП «Кримтеплокомуненерго» мотивовані тим, що воно є виробником та постачальником теплової енергії, а відповідачі, у свою чергу, її споживачами, незважаючи на відсутність між сторонами документально підтверджених договірних відносин. ОП «КримТКЕ», посилаючись не несплату відповідачами протягом 01 липня 2004 р. - 01 липня 2007 р. послуг теплопостачання, просить суд стягнути вказану заборгованість.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 30 листопада 2007 р. позовні вимоги ОП «Кримтеплокомуненерго» в особі Керченського філіалу ОП «Кримтеплокомуненерго» були задоволені: стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за теплову енергію за період з 01 липня 2004 р. по 01 липня 2007 р. в розмірі 861,29 грн., судові витрати у розмірі 30 грн., а всього - 891,29 грн.; стягнуто з відповідачів солідарно на користь держави 51 грн. судового збору.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не погодилися з таким судовим

рішенням та подали на нього апеляційну скаргу, в якій просять оскаржуване ними

рішення скасувати та ухвалити по справі нове, яким відмовити у задоволенні позовних

вимог КФ ОП «КримТКЕ». В обгрунтування своїх вимог апелянти посилаються на

2

неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися сторонами по справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2, ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОП «Кримтеплокомуненерго» в особі Керченського філіалу ОП «Кримтеплокомуненерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі споживають теплову енергію, виробником і постачальником якої є позивач, однак, оплату за спожиту теплову енергію не проводять, в результаті чого перед ОП «Кримтеплокомуненерго» в особі Керченського філіалу ОП «Кримтеплокомуненерго» в них утворилася заборгованість на суму 861,29, яка і підлягає стягненню солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалене судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.

Відповідно до ст.67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають у квартирі АДРЕСА_1, споживають теплову енергію, виробником та постачальником якої є ОП «Кримтеплокомуненерго» в особі Керченського філіалу ОП «Кримтеплокомуненерго» і за період з 01 липня 2004 р. по 07 липня 2007 р. не сплачують дану послугу, в результаті чого в них утворилася заборгованість перед позивачем на суму 861,29 грн.

Постановою Уряду АР Крим «Про заходи щодо ведення прямих абонентських розрахунків з населенням за послуги тепло-, водопостачання і водовідведення» № 166 від 04 червня 1996 р. з 01 липня 1996 р. були введені прямі абонентські розрахунки з населенням за спожиті послуги на підприємствах ОП «Кримтеплокомуенерго» і виробничого об'єднання «Кримводоканал».

Відповідно до ст.20 ч.3 п.1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Колегія суддів не може прийняти до уваги посилання апелянтів на відсутність договору про надання послуг з теплопостачання, укладеного між ними та ОП «Кримтеплокомуненерго» в особі Керченського філіалу ОП «Кримтеплокомуненерго», як на підставу у відмові в задоволенні вимог позивача, оскільки законодавством України зобов'язання укладання такого договору покладається на споживачів, а доказів того, що позивачі у спірний період приймали заходи щодо укладення договору про надання послуг з теплопостачання або відповідач ухилявся від його укладання матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 11 ч. 1 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Згідно зі ст.510 ч.3 ЦК України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідачі фактично користувалися послугами та сплачували за них до 01 липня 2004 р., у той же час ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не відмовлялися від

3

надання їм послуг з теплопостачання, не вимагали відключення їхньої квартири від мережі, а сама по собі відсутність письмового договору не звільняє їх від сплати за отримані послуги, тобто в даному випадку, позивач, виконавши свої зобов'язання з надання послуг, має законні підстави вимагати від відповідачів оплати за надані послуги.

Що стосується рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідачів на користь держави державного мита у розмірі 51 грн. та на користь позивача витрат на ІТЗ у сумі ЗО грн., то і в цій частині колегія суддів вважає оскаржуване рішення правильним, оскільки враховуються вимоги Декрету КМУ «Про державне мито» та ст.ст.81, 84 ЦПК України.

Таким чином, колегія суддів, вважаючи рішення суду першої інстанції правильним, обгрунтованим та таким, що ухвалено з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, з урахуванням всіх суттєвих обставин по справі та наданням належної правової оцінки дослідженим доказам, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2, ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 та скасування оскаржуваного ними судового рішення.

На підставі наведеного і, керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 листопада 2007 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців до суду касаційної інстанції.