Справа № 697/335/14-а

провадження № 2-а/697/47/2014

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.02.2014 р. Суддя Канівського міськрайонного суду Черкаської області Бурлака О.В. розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі про визнання неправомірними дій, зобов'язання перерахування та виплати недосплачених сум пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі Черкаської області про визнання неправомірними дій, зобов'язання перерахування та виплати недосплачених сум пенсії. Свій позов позивач мотивує тим, що з 04.10.2013 року вона рахується пенсіонером та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу".

У листопаді 2013 року при ознайомленні з пенсійною справою позивачу стало відомо, що при перерахунку пенсії не було враховано отримана за період з 01.10.2011р. по 01.10.2013р. матеріальна допомога на оздоровлення та індексація заробітної плати в сумі 7754,26грн., з яких відповідно до чинного законодавства проведені відповідні відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. В зв'язку з цим вона звернулася до УПФ в м.Канів та Канівському районі з заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії, до заяви додала довідку "Про складові заробітної плати та премії за останні 24 календарних місяців". 18.12.2013р. листом за № 10953/08 УПФ в м.Канів та Канівському районі повідомило, що матеріальна допомога на оздоровлення та індексація не включаються до заробітку, оскільки є одноразовими виплатами та не включені до переліку складових заробітної плати.

Просить суд визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі з приводу відмови в проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії у відповідності зі ст.ст.37,37-1 Закону України "Про державну службу". Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Каневі та Канівському районі на підставі довідки про складові заробітної плати, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 14.02.2011р. №5-1, провести станом на день первинного звернення, а саме 01.10.2013 р. перерахунок та виплату призначеної їй пенсії у відповідності до ст.ст.37,37-1 Закону України "Про державну службу" та врахувати при проведенні такого перерахунку 7754,26 грн. матеріальної допомоги на оздоровлення та індексації, отриманих нею за місцем роботи за період з 01.10.2011р. по 01.10.2013р. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Каневі та Канівському районі виконати постанову негайно, в порядку встановленому для виконання судових рішень.

Ухвалою судді від 10.02.2014 року відкрито скорочене провадження. Копія ухвали направлена сторонам. Відповідачем в установлений строк надано заперечення на позов.

Суддя, оцінивши повідомленні позивачем обставини, вважає їх достатніми для прийняття рішення та в порядку, передбаченому ст. 183-2 ч.4 КАС України без виклику сторін в скороченому провадженні.

Відповідач, в наданих до суду письмових запереченнях на позов зазначає, що згідно п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100 при обчисленні середньої заробітної плати не включаються, зокрема, виплати одноразового характеру. Вважають, що матеріальна допомога на оздоровлення є одноразовою виплатою і не зазначена в переліку складових заробітної плати, передбачених п.2 ст.33 Закону України"Про державну службу", а сам факт утримання із суми допомоги збору на обов'язкове державне пенсійне страхування не є підставою для включення її до складу заробітної плати державного службовця та врахування при обчисленні розміру пенсії державного службовця. Зазначає, що Управління діяло згідно чинного законодавства України при перерахунку пенсії, тому просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

При прийнятті постанови суд керується:

- ч.2 ст.19, ст.ст. 21, 22, 24, 46, 55, 75, 92, 152 Конституції України,

- Законами України "Про державний бюджет України на 2007-2010 р.р.",

- рішенням Конституційного Суду України № 20-рп від 01.12.04 року, №5-рп/2002 від 20 березня 2002 року, №7-рп/2004 від 17 березня 2004 року, №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, №10-рп/2008 від 22.05.2008 року;

- ст.ст.1,10, 28, 46, 81 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";

- ст.ст.33,37,37-1 Закону України "Про державну службу";

- правовими позиціями Вищого Адміністративного Суду України,

- ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року №3477-ІУ;

- п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 01.11.1996 р. № 9;

- ст.2, ч.2 ст. 5, ст.ст. 8, 9, 94, 99, 183-2, 186 КАС України.

Судом встановлено, що з 04.10.2013 року ОСОБА_1 призначена пенсія державного службовця.

11.12.2013 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" з урахуванням довідки про складові заробітної плати (за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", форма якої затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 14.02.2011 року № 5-1, у якій вказані матеріальні допомоги та індексація заробітної плати.

Листом відповідача від 18.12.2013 року в перерахунку пенсії позивачу згідно поданої заяви було відмовлено на тій підставі, що такі види виплат, як матеріальна допомога та індексація, не входять до складових заробітної плати.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року №1261 (далі - Положення №1261), Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням.

Відповідно до статті 33 Закону України №3723 заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

На думку представника Пенсійного фонду, допомога для вирішення соціально-побутових питань, допомога на оздоровлення та індексація не є складовими заробітної плати державного службовця, тому не можуть враховуватися при здійсненні перерахунку пенсії.

Згідно ст.37 Закону України "Про державну службу" (далі Закон №3723-XII), пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно ст.37-1 Закону №3723-XII, у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку з набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 року №108/95-ВР (далі Закон №108/95-ВР) встановлено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону №108/95-ВР визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Частиною другою статті 33 Закону №3723-XII передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Статтею 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII (далі Закон №1788-XII) врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій. Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Статтею 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV) визначено, що виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії.

Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Отже, чинне законодавство як загальне, так і спеціальне відносить до складу заробітної плати також інші виплати. При цьому слід врахувати, що надбавки, запроваджені нормативно-правовими актами, матеріальна допомога належать до додаткових видів грошового забезпечення й приймаються в розрахунок при нарахуванні пенсії лише особам, які отримували такі надбавки під час перебування на державній службі та були звільнені зі служби після їх запровадження.

Відповідна позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в "Узагальненні судової практики розгляду справ, пов'язаних з перерахунком пенсій деяким категоріям державних службовців та науковим (науково-педагогічним) працівникам" (Юридичний вісник України, 06.2008, № 23) та в постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі № 21-438а11. У відповідності до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З наданої позивачем довідки (а.с.8,9) вбачається, що на всі виплати включені в довідку тому числі: на матеріальну допомогу та індексацію заробітної плати нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийнятих рішень в разі, якщо він заперечує проти задоволення позову.

Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах та відповідно до законів України.

Суд звертає увагу на те, що усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Таким чином, суд вважає встановленим, що Управління Пенсійного фонду України в м. Канів та Канівському районі безпідставно відмовило позивачу в проведенні перерахунку та виплат пенсії у відповідності із ст.ст. 37,37-1 Закону України "Про державну службу".

Відповідно до вимог ч.1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше 3-х місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як вбачається із матеріалів справи позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в м.Каневі та Канівському районі Черкаської області з заявою про здійснення перерахунку пенсії 11.12.2013 року, а тому саме з цієї дати порушене право позивача підлягає відновленню.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 22, 46 Конституції України, ст.ст.37,37-1 Закону України "Про державну службу", ст.19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.ст. 9, 69-71, 97, 99, 100, 158-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі про визнання неправомірними дій, зобов'язання перерахування та виплати недосплачених сум пенсії - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі з приводу відмови в проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 у відповідності зі ст.ст.37,37-1 Закону України "Про державну службу".

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Каневі та Канівському районі на підставі довідки про складові заробітної плати, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 14.02.2011р. №5-1, провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату призначеної їй пенсії у відповідності до ст.ст. 37,37-1 Закону України "Про державну службу" та врахувати при проведенні такого перерахунку 7754,26 грн. матеріальної допомоги на оздоровлення та індексації, отриманих нею за місцем роботи за період з 01.10.2011р. по 01.10.2013р., починаючи з 11.12.2013 року.

Постанова суду підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Уразі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О . В . Бурлака